РОЗДІЛ 2
МЕХАНІЗМ АДАПТАЦІЇ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АПК ДО НОРМ І ПРАВИЛ СВІТОВОГО РИНКУ В РАМКАХ ГАТТ/СОТ
2.1. Умови переходу зовнішньоекономічної діяльності
до нової якості зростання в світлі вимог ГАТТ/СОТ
Проблема пожвавлення на внутрішньому і зовнішньому ринках АПК України і виходу їх на рівень зростання тісно пов'язана з удосконаленням механізму формування зовнішньоекономічних інтересів. Інтерес - це усвідомлені потреби відносно існуючого стану розвитку експортно-імпортних операцій, в яких відображається їх позиція в системі світової економіки [52; с.79]. Традиційно в системі інтересів виділяють пріоритетні інтереси, що є часткою зовнішньоекономічних відносин і виступають у формі відповідних показників. У світі відбувається кропіткий процес відносно визначення пріоритетних інтересів. Фактично втратив сенс розвивати зовнішньоекономічну сферу без попереднього визначення пріоритетних інтересів. Пріоритетні інтереси є визначальною об'єктивною мотивацією зовнішньоекономічної сфери, виражають рівень та динаміку задоволення потреб в плані активізації розвитку внутрішнього та зовнішнього ринків.
Сучасна епоха суттєвих кількісних і якісних змін у зовнішньоекономічній сфері держав світу у бік позитивних зрушень та теперішніх реалій світової економіки переконують в доречності розглядати пріоритетні інтереси (далі пріоритети) як принципово нову економічну категорію і досить мобільну рушійну політичну силу. З огляду багатовекторного прагматизму останні роки висунули низку нових вимог в плані науково-методичного забезпечення експортно-імпортних операцій взагалі і більш конкретного визначення місця і ролі пріоритетів у процесі адаптації зовнішньоекономічної сфери до ГАТТ/СОТ.
Ось чому все це обумовлює необхідність удосконалити процедуру відбору оцінки та використання підойм пріоритетного характеру при розвитку зовнішньоекономічної сфери, а також її адаптації до ГАТТ/СОТ, яка як наукова проблема в даний час залишається малодослідженою і недостатньо висвітленою в спеціальній літературі. Пошук принципово нових методичних підходів в даному випадку набуває особливої гостроти.
Дуже складно однозначно назвати точку відліку початку широкого використання науковою спільнотою такої категорії як пріоритет оскільки в історичних координатах витоки його не чітко окреслені, розмиті, не є вільними від недоліків і відірвані від проблем зовнішнього ринку. Цілком очевидно, що пріоритет - це першочерговість здійснення тих чи інших зовнішньоекономічних процесів або явищ за критерієм важливості, перебігу подій, кількості, якості, глибини, масштабності та результативності, що визначаються потребами розвитку експортно-імпортних операцій. Пріоритет виступає тим чинником, за допомогою якого можливо найефективніше впливати на розв'язання проблем в зовнішньоекономічних відносинах. Аналіз наукових поглядів стосовно поглибленого розуміння сутності категорії пріоритет свідчить, що така категорія являє собою системне зовнішньоекономічне поняття і має складну структуру. Розглянута категорія в широкому розумінні виражається сукупністю умов, що визначаються зовнішньоекономічними відносинами, а також окреслює оцінку реальних джерел зростання експорту та імпорту товарів.
В зовнішньоекономічній сфері пріоритет категорія відносна, оскільки вона залежить не тільки від рівня розвитку внутрішнього середовища, а й від рівня розвиненості зовнішнього ринку. Закономірно, що пріоритети, як і будь-які інші категорії повинні формуватися та з часом удосконалюватися під впливом новітніх надбань економічної науки. Пріоритет є інтегрованим наслідком взаємодії широкого кола зв'язків і зовнішньоекономічних відносин.
У категорії пріоритет віддзеркалюються переважно процеси, що пов'язані з розвитком зовнішньоекономічної сфери, об'єктивної адаптації її до зовнішнього середовища. Без визначення конче необхідних форм і змісту пріоритетів гальмується процес, обмежується розвиток експортного потенціалу.
Варто наголосити на тому, що на державному рівні стосовно цілеспрямованого акценту на пріоритети вперше в 1990 році прийнято Закон України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві України" [41; с.2]. В ньому заокрема наголошується, що пріоритетність розвитку села агропромислового комплексу об'єктивно випливає з виключної значущості та незамінності вироблюваної продукції сільського господарства у життєдіяльності людини і суспільства, з потреби відродження селянства як господаря землі, носія моралі та національної культури. Закон визначає умови, зміст і межі пріоритетності розвитку соціальної сфери села та агропромислового комплексу в структурі народного господарства держави.
В Законі визначаються організаційно-економічні та правові заходи, що забезпечують пріоритетність соціального розвитку села та продовольчого комплексу, а саме:
* надання агропромисловим товаровиробникам права вільного вибору форм і напрямів трудової та господарської діяльності, повної власності на свої результати праці;
* створення необхідної ресурсної бази для всебічного задоволення виробничих потреб і розвитку соціальної інфраструктури;
* зміна державної інвестиційної політики, зокрема спрямування інвестицій на першочергове створення матеріально-технічної бази по виробництву засобів механізації, хімізації, переробної промисловості, будівельної індустрії для агропромислового комплексу з метою поліпшення його соціально-економічного становища і наукового забезпечення та соціальних умов життєдіяльності трудових колективів;
* еквівалентний товарообмін між промисловістю та сільським господарством на основі паритетного ціноутворення на їх продукцію;
* регулювання відносин агропромислових товаровиробників і держави за допомогою системи бюджетного фінансування, кредитування, оподаткування із широким застосуванням комплексу пільг [41; с.2].
Відпадає необхідність доводити, що усі тут згадані та інші пріоритети заслуговують на ув