РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ
2.1. Матеріал обстеження.
Для вирішення поставлених завдань та досягнення мети були проведенні обстеження на :
1. 386 хворих на гострий панкреатит.
2. 45 препаратах підшлункової залози людей, померлих від гострого панкреатиту і результатах патолого-анатомічного дослідження.
3. 65 препаратах підшлункової залози людей оперованих з приводу гострого панкреатиту.
4. 9 трупів людей, померлих з причин не пов'язаних з патологією підшлункової залози.
5. 77 безпорідних собак, вагою від 3 до 20 кг, середнього віку 3,5 ± 2,2 роки (вік встановлювали за станом зубів).
Діагноз гострого панкреатиту у хворих виставлявся відповідно до класифікації, яка була запропонована на Міжнародному симпозіумі у Атланті (1992р). Найбільш важливим критерієм важкості гострого панкреатиту є поліорганна недостатність, яка визначається шоком, дихальною, нирковою, печінковою недостатністю, шлунково-кишковою кровотечею, а також місцевими змінами (тотальний або обмежений некроз, кіста, абсцес) підшлункової залози [267]. Відповідно до цієї класифікації виділяють:
А- легка форма, Б- важка форма.
Гострий інтерстиційний панкреатит.
Некротичний панкреатит:
* а).асептичний;
* б).інфікований
Парапанкреатичне скупчення рідини:
* а).стерильне;
* б).інфіковане
Псевдокіста підшлункової залози
Абсцес підшлункової залози
За етіологією виділяють гострий панкреатит:
1. Біліарний (40%)
2. Аутодигестивний ліполітично-протеолітичний, зокрема алкогольний (50%)
3. Травматичний
4. Інфекційний
Для оцінки важкості стану хворих використовували систему APACHE 2 (1985), яка придатна для більшості хірургічних хворих та систему прогностичних критеріїв гострого панкреатиту запропоновану С.О.Шалімовим і співавт. (1990) [269]. Виділено 10 показників:
1.Розвиток і наростання серцево-судинної недостатності, яка резистентна до консервативної терапії протягом перших 3-4 діб після початку захворювання.
2.Прогресуючий дифузний або розлитий ферментативний перитоніт.
3.Механічна або динамічна кишкова непрохідність.
4.Арозивна зовнішня або внутрішня кровотеча.
5.Некроз стінок порожнистих органів.
6.Місцеві і загальні ознаки інфікування вогнища деструкції.
7.Механічна або змішана жовтяниця зі тенденцією до наростання.
8.Прогресуюча дихальна недостатність.
9.Зниження діурезу менше 700 мл за добу на фоні адекватної корекції.
10.Панкреатогенні психози.
Наявність двох із 10 перерахованих критеріїв свідчить за розвиток некротичного панкреатиту у 83-90% хворих; трьох і більше - 100%[269]. Класифікація гострого панкреатиту за ступінню важкості виглядає наступним чином:
1).Легка ступінь (Р= 0-1; де Р-кількість критеріїв)
2).Середня ступінь (Р= 2)
3).Важка ступінь (Р= 3-4)
4). Вкрай важка, або термінальна (Р>4).
Ця система має низку переваг над оцінковими системами Ranson (1974), Damman (1981), Demmy (1988), які полягають у відносній технічній простоті і доступності виявлення цих ознак, а також не потребують використання коштовних лабораторних і інструментальних методів діагностики, що має значення для потреб практичної хірургії. Відповідно до класифікації, яка була запропонована на Міжнародному симпозіумі у Атланті (1992р), вважали: легка форма гострого панкреатиту відповідала Р=0-1; важка форма - Р= 2 і більше. Об'єктивність критеріїв констатації ступіні важкості хворих на гострий панкреатит надає можливість уніфікувати підхід до лікування і визначити алгоритм дій.
Діагноз був підтверджений клінічними, гістологічними, гістохімічними методами, а також результатами інструментальних та лабораторних методів дослідження. Хворі знаходились на стаціонарному лікуванні у факультетській хірургічній кліниці Вінницького державного медичного університету ім. М.І.Пирогова (зав.кафедри проф.А.І.Годлевський), хірургічному відділенні другої міської клінічної лікарні м.Вінниці (зав.відділенням к.мед.н.Ю.В.Заболоцький) (351) та у відділі лапароскопічної хірургії і холелітіазу інституту хірургії і трансплантології АМН України (зав.відділом д.мед.н.М.Ю.Ничитайло) (35) за період 1989 - 2000 рр.
У 45 померлих хворих на гострий панкреатит досліджували гістологічний, гістохімічний та гістомікробіологічний стан підшлункової залози. Досліджуваний орган брали при патолого-анатомічному дослідженні. Вимірювали розміри, вагу залози, співвідношення з оточуючими органами, розповсюдженість патологічного процесу. Також проводили оцінку морфологічного дослідження легень, міокарда, печінки і нирок.
У 65 випадках проводили морфологічне дослідження післяопераційних препаратів підшлункової залози. Оцінювали ступінь патоморфологічних змін, стан внутрішньоорганних судин, мікробіологічне дослідження. На дев'яти трупах людей (померлих з причин не пов'язаних з патологією підшлункової залози), проводили експериментальне дослідження і опрацювання методу передопераційної катетеризації порожнини малого чепця за методикою Сельдінгера (деклараційний патент на винахід №28653 А від 16.10.2000. (співавт. Костюк Г.Я., Годлевський А.І., Пилявець О.З.)). Обгрунтуванням для використання собак у якості експериментальних тварин сприяли роботи С.О.Шалімова і авт. (1989), Г.Я.Костюка (1988), В.К.Гостіщева (1977), які свідчать про значну подібність гістологічної структури підшлункової залози цих тварин і людини, будови протокової системи, характер морфологічних змін у розвитку гострого панкреатиту. Експериментальні тварини поділені за серіями в залежності від методу лікування (табл. 2.1.1.).
Таблиця 2.1.1.
ПОДІЛ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ТВАРИН ЗА СЕРІЯМИ
№ Серія дослідженняСобаки1 Контрольна група81.1 Набрякова форма панкреатиту41.2 Деструктивна форма панкреатиту42Консервативна терапія гострого панкреатиту69 (27*) 2.1 при набряковій формі панкреатиту 38 (10*)2.2 при деструктивній формі панкреатиту 31 (17*)3Хірургічне лікув
- Київ+380960830922