РОЗДІЛ 2
СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ:
УМОВИ, ФОРМИ І НАПРЯМИ РЕАЛІЗАЦІЇ
Період ринкової трансформації економіки докорінно змінює всю економічну систему суспільства.
Зникають або втрачають значення окремі фактори, що тривалий час визначали рівень та якість життя людини, з'являються нові чинники, що потребують поглибленого дослідження. Головними цілями перетворень у соціальній сфері є поліпшення добробуту, зростання реальних доходів населення і в кінцевому підсумку створення умов для зростання трудової та економічної активності людей. Щодо соціального захисту, то при визначенні його змісту, форм і методів держава повинна проявляти максимальну обачливість, щоб не переступити ту межу, яка обумовлена реальними можливостями національної економіки і за якою буде лише прискорення інфляційних процесів.
В умовах, що склалися, далеко не завжди навіть фізично здорова та інтелектуально розвинута людина, яка прагне діяти активно та ініціативно, може забезпечити собі і своїй сім'ї такі доходи, які не дозволяють гідно жити в суспільстві.
Системна криза суспільства в Україні призвела до значного ослаблення соціальної захищеності людей. Серйозно знизився рівень соціальної безпеки людини, зросла ненадійність її існування. На порядок денний, по суті, стала проблема виживання людини в умовах екстремальних економічних, соціальних, політичних і екологічних навантажень.
Тому сьогодні соціальний захист людини є, безумовно, однією з найсерйозніших проблем нашого суспільства. Йдеться про нагальну необхідність розв'язання широкого кола соціальних проблем: розвиток освіти, охорона здоров'я і соціального забезпечення, поліпшення умов відпочинку трудящих, згладжування матеріального становища громадян, сімей, соціальних груп, повноцінна соціальна допомога при хворобі, нещасних випадках і безробітті тощо.
Потрібно визначити такий комплекс мінімальних соціальних стандартів рівня життя, які повинні бути гарантовані державою і дотримуватися. Але в Україні в останні роки був запущений довгостроковий механізм падіння життєвого рівня населення. Причому більш інтенсивно падає рівень життя найменш забезпечених груп, ніж всього населення. Зниження доходів негативно позначилося на якості життєвого рівня населення країни.
Стосовно методології розробки соціальних стандартів необхідно враховувати вимоги до системи показників, які б дозволяли об'єктивно оцінювати глибину соціально-економічних проблем країни, бути обґрунтуванням для визначення рівня і напрямку надання адресної допомоги тим категоріям населення, які дійсно її потребують. За її допомогою держава має підтримувати мінімально прийнятий рівень соціального забезпечення найбільш знедолених верств населення та збереження його здоров'я. Складність відпрацювання системи селективних соціальних показників (нормативів) для України пов'язана з перехідним характером стану її розвитку. Це відноситься як до реальних життєвих процесів, так і до методик відбору і розрахунків соціальних показників (нормативів).
В умовах перехідного періоду доцільно мати такий варіант системи соціальних стандартів, що включає достатньо широкий їх набір, у тому числі ті, що характеризують рівень життя та економічну безпеку, соціально-політичну стабільність.
У сучасний період розвитку України для економічного її зростання велике значення має також категорія потенціалу людського капіталу (наприклад, освіти і виробничого навчання), що більшою мірою визначається ендогенною теорією зростання. Згідно з цією теорією людський капітал розглядається як фактор виробництва на доповнення до фізичного капіталу і робочої сили. Деякі моделі "ендогенного зростання" відкрито визивають позитивні ефекти вкладень у людський капітал. Тобто інвестиції в людський капітал слід розглядати не як перешкоду, що проявляється через вищі податки, а як вкладення нарівні з інвестиціями у фізичний капітал.
Досягнення пріоритетного розвитку галузей людського капіталу - це становлення надійної основи соціального захисту населення.
Удосконалення системи соціального захисту населення, її наближення до вимог світових стандартів необхідно пов'язувати з діяльністю соціальних інститутів, від яких у значній мірі залежить стан справ у цій сфері.
Узагальнений ранговий розподіл регіонів України за основними індикаторами рівня життя населення дозволяє визначити конкретне місце регіону в системі соціального захисту населення.
Отже, виходячи з гостроти провідних проблем соціального захисту населення, вважається доцільним розглянути соціально-економічні його передумови, соціальний захист у контексті проблеми трансформації економіки України, розвиток галузей людського капіталу як підґрунтя соціального захисту населення, а також показники соціально-економічного розвитку регіонів у період трансформації суспільства.
2.1. Стан соціально-економічного розвитку як передумова соціального захисту населення
Після проголошення незалежності України розпочато створення національної системи соціального захисту населення. Її центральною проблемою є розробка та реалізація моделі соціально орієнтованої економіки в країні для забезпечення кожному громадянину суспільства сталого рівня соціальних гарантій, який би відповідав його трудовому внеску в особистий добробут [41, с. 19]. На етапі трансформації економіки України система соціального захисту не може бути механічно перенесена із одного економічного устрою в інший. У процесі формування і розвитку системи соціального захисту населення України - держави ринкової економіки - багато основних положень було запозичено з адміністративно-розподільної економіки. Тому не дивно, що певний час економіка України була заручницею неефективної політики, що гальмувало процеси позитивних змін та перетворень. Реформи, здійснювані у країнах СНД, не дозволили перебороти наслідків розпаду попередніх та хаотичного становлення нових економічних структур і ринкових інститутів, розривів та згорнення виробничо-технологічних та господарських зв'язків підприємств, руйнування єдиної фінансово-гро
- Київ+380960830922