Розділ 2
Механізм функціонування тарифної системи країни
2.1. Економічна природа митного тарифу, його класифікація та функціональні
завдання
Одним із найпоширених економічних заходів регулювання міжнародних економічних
відносин є митний тариф, який містить деталізований перелік товарів, що
оподатковуються імпортним, експортним і транзитним митом з наведенням способу
нарахування, ставки мита, а також коефіцієнтів надбавок і знижок та переліку
товарів, заборонених до ввезення, вивезення і транзиту відповідно до товарної
номенклатури зовнішньоекономічної діяльності. Його можна розглядати також як
конкретну ставку мита, яка застосовується при ввезенні певного товару чи
вивезенні його за її межі на митну територію країни. У даному разі поняття
митного тарифу повністю збігається з поняттям мита при переміщенні товарів
через митний кордон країни і може визначатись як вид митного платежу, що
стягується з товарів та предметів, які переміщуються через митний кордон
держави.
Водночас в економічній літературі поняття митного тарифу часто використовується
у більш широкому розумінні – як особливий інструмент торговельної політики і
державного регулювання внутрішнього ринку країни у його взаємодії зі світовим
ринком, тобто це не конкретна ставка щодо визначеної групи товарів, а засіб
регулювання зовнішньої торгівлі, який за термінологією визначається як
“тарифне” регулювання. Тому інколи такі поняття, як “мито” та “митний тариф”
розглядаються як еквівалентні [320, с. 448].
Автор не поділяє думки економістів, які вважають що митний тариф є єдиним
економічним інструментом державного регулювання зовнішньої торгівлі [63,с.26].
Оскільки до системи економічного інструментарію можна віднести податки,
особливо непрямі (нарахування акцизного збору, податок на додану вартість при
імпорті), і різні види митних чи прикордонних зборів. Важко погодитись й з тим,
що “запровадження мита поліпшує умови доступу національних товарів на зарубіжні
ринки” [63, с. 213]. Вважаємо, що, мито завжди є тарифним бар’єром на шляху
товаропотоку з однієї країни до іншої, навіть, якщо розмір ставки незначний, а
торговельні перешкоди ніколи не сприяють переміщенню товарів. При транзиті,
значні ставки змінюють напрям товаропотоку, при експорті — знижують обсяги
вивозу товарів; запровадження імпортного мита спонукає країни до створення
відповідних перешкод на шляху ввезення товарів з країни ініціатора застосування
митного тарифу.
Визначаючи систему мотивації застосування державою митного тарифу, деякі
економісти спрощують її до трьох основних груп [75,с.66]. До першої відносять
міркування економічного характеру, прикладом яких є аргументація на користь
захисту молодих, недостатньо розвинутих галузей чи видів виробництва. Другу
групу мотивів складають міркування неекономічного характеру, до яких належать
аргументи на користь активного втручання держави в економіку загалом. Третю
групу мотивів вони умовно визначають як економічно невмотивовані. Це аргументи,
які базуються на помилкових уявленнях та вихідних принципах. Наприклад,
застосування митних тарифів з метою захисту національної економіки від дешевої
робочої сили з-за кордону.
Автор вважає таку систематизацію не зовсім вдалою оскільки в усіх наведених
прикладах йдеться про економічну мотивацію застосування митного тарифу, хоча,
дана класифікація диференціює мотивацію: у першій групі домінує локальна, у
двох інших макроекономічна мотивація.
Незважаючи на те, що мито за характером дії є економічною категорією, його
застосування може мати як економічний, так і політичний характер. Введення мита
може бути засобом економічного тиску на відповідні держави або створення режиму
найбільшого сприяння з політичних мотивів, а отже доцільно визначити економічну
і торговельно-політичну роль митного тарифу.
Економічна роль митного тарифу пов’язана, насамперед, з тим, що, впливаючи на
ціну товару та відмежовуючи національний ринок від світового, підвищуючи рівень
цін на товари, мито активно впливає на конкурентоспроможність товару, що
позначається і на рівні нагромадження капіталу, темпах розвитку, нормах
прибутку в окремих галузях економіки, нівелюючи різницю, що склалася в
міжнародних і національних умовах виробництва. На підставі вищевикладеного
доходимо висновку, що роль мита полягає у:
створенні вартісного бар’єра, який підвищує ціну товару, незалежно від
застосованого експортного, імпортного чи транзитного мита;
збільшенні внутрішньої зайнятості. Сукупні витрати у відкритій економіці
складаються із витрат споживачів, капіталовкладень, державних витрат, чистого
експорту (під чистим експортом розуміють різницю між експортом та імпортом).
Збільшення сукупних витрат внаслідок скорочення імпорту стимулює
внутрішньоекономічний розвиток, оскільки збільшуються доходи і зайнятість;
стимулюванні державою розвитку окремих галузей економіки або підприємств.
Насамперед йдеться про захист молодих галузей. Тимчасовий захист молодих
національних фірм від жорсткої конкуренції іноземних корпорацій дозволяє
новоствореним галузям зміцніти і стати ефективними виробниками;
надходженні коштів до Державного бюджету країни;
захисті від демпінгу. Митні тарифи необхідні для захисту вітчизняних фірм від
іноземних конкурентів, які реалізують свою продукцію за цінами, нижчими за
собівартість;
Торговельно-політична роль мита реалізується через такі функціональні завдання:
захищати галузі від конкуренції іноземних товарів (це не обов’язково мають бути
слабкі в економічному відношенні галузі та підприємства, частіше найбільшим
захистом користуються саме найбільш розвинені, монополізовані галузі. Мета
такого роду полі
- Київ+380960830922