РОЗДІЛ 2
ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ТА СПОРТУ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ
У цьому розділі проаналізовано особливості організації й змісту професійної підготовки фахівців фізичного виховання та спорту в зарубіжних країнах.
2.1. Особливості організації професійної підготовки фахівців фізичного виховання та спорту в зарубіжних країнах
Традиційно вищу освіту в економічно розвинутих країнах, як зазначають М.І.Шкіль, О.Г.Романовський, "надають класичні та спеціалізовані університети, академії, інститути, коледжі й різноманітні професійно орієнтовані вищі школи" ?398, с. 112?. В університетах проходить підготовку основна маса студентів. Так, у Західній Європі та в Японії їх частка перевищує 80%, у США в університетах навчається більше 60% студентів ?65, с. 88?.
Значна увага приділяється педагогічній освіті, яка, розвиваючись, виявляє свої закономірності та тенденції. До найголовніших із них можна віднести: обумовленість розвитку педагогічної освіти історичним, політичним і соціальним контекстом; збереження національних традицій і звичаїв у підготовці вчителя; вплив сучасних педагогічних ідей (інтеграція, професіоналізація, універсалізація). Доповнюючись новими напрямками, вони спрямовують розвиток явищ і тенденцій, спільних для національних систем педагогічної освіти в Західній Європі.
Головними тенденціями удосконалення системи підготовки вчителів у зарубіжних країнах, як зазначають Я.Я.Болюбаш, А.А.Василюк, є такі:
- стає багатоступеневою педагогічна освіта;
- приділяється все більше уваги професійній підготовці педагогів, підвищуються кваліфікаційні вимоги до їх компетентності, мінімальна тривалість підготовки вчителів початкової європейської школи становить три роки, учителів для молодшої середньої школи - чотири, вчителів для старшої середньої школи - п'ять років;
- зростають вимоги до абітурієнтів педагогічних факультетів вищих навчальних закладів, усе частіше вводяться вступні іспити або тестування на професійну придатність;
- загострюється конкуренція серед молодих учителів за робочі місця, студенти намагаються одержати у вищих навчальних закладах додаткові або суміжні спеціалізації;
- європейська інтеграція веде не стільки до уніфікації змісту педагогічної освіти, скільки до "європеїзації" цього змісту і значного поширення обміну між студентами та викладачами;
- значна увага приділяється змісту, тривалості й засобам професійно-педагогічної підготовки вчителів;
- простежується необхідність координації програм загальної та професійної підготовки європейських педагогів;
- підвищується увага до формування особистості вчителя і виявлення в нього комплексу аксіологічних умінь, інтелектуальної самостійності, відповідного рівня інноваційних навичок ?35, с. 20-21?.
Аналіз педагогічної літератури (Т.Г.Бакланова, Н.Б.Бомова, М.Є.Кутепов, А.К.Москатова, Л.А.Туліна) свідчить, що, незважаючи на прагнення західних країн до глибшої інтеграції в галузі культури, політики, економіки, у сфері педагогічної освіти, вони мало знають один про одного, досить обмежена кількість ґрунтовних досліджень, пов'язаних з аналізом зарубіжного досвіду професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту. Як зазначає Н.Б.Бомова, порівняння систем фізкультурної освіти у різних країнах за кількістю годин навчального плану не може бути визнаним конструктивним, бо різна кількість навчальних годин пов'язана з традиціями, історичною орієнтацією країн та іншими соціальними факторами, тому висновок про якість професійної підготовки фахівців на основі кількості навчальних годин зробити неможливо ?36, с. 40?.
У США професійна підготовка спеціалістів здійснюється на факультетах фізичного виховання коледжів і університетів. За Т.С.Кошмановою, до основних організаційно-структурних тенденцій розвитку педагогічної освіти США протягом 1960-2000 років відносяться такі: завершення еволюції нормальних шкіл через учительські коледжі до багатопрофільних вищих навчальних закладів або університетів; становлення основ багаторівневої професійної підготовки; збільшення терміну педагогічної підготовки фахівців у вищих навчальних закладах ?176, с. 40?. Підготовка спеціалістів фізичного виховання та спорту здійснюється за трьома напрямками підготовка викладачів фізичного виховання з різними ступенями, спеціальна підготовка тренерів, підготовка адміністративного складу.
Європейські університети й інститути фізичної культури об'єднані у мережу вищих навчальних закладів, яка визнана Європейською комісією. Європейська мережа спортивних наук у вищій освіті (ENSSHE) створена в 1989 році в Люксембурзі й була відповіддю на необхідність з боку спортивного сектору зробити свій позитивний внесок у реалізацію Європейської моделі суспільства. Пріоритетом у діяльності ENSSHE є досягнення консенсусу в організації освітніх програм, які найбільше відповідають потребам ринку робочої сили в Європейському Союзі.
У Франції сучасна підготовка кадрів у системі фізкультурної освіти здійснюється за двома напрямками: за лінією міністерства народної освіти (школи, вищі навчальні заклади) і за лінією міністерства молоді та спорту (масовий спорт, спорт вищих досягнень). Ця схема професійної підготовки фахівців постійно доповнюється нововведеннями з метою кращої адаптації до реальних вимог і умов життєдіяльності французького суспільства.
У межах міністерства народної освіти робота з підготовки кадрів фізичного виховання, за А.Івоном, здійснюється за загальною програмою поряд з іншими навчальними дисциплінами ?141, с. 56?. У початковій школі, наприклад, уроки фізичного виховання проводить вчитель, який викладає й усі загальноосвітні предмети. Учителів початкової школи готують в університетах і центрах педагогічної підготовки.
Значне місце у професійній підготовці фахівців фізичного виховання для середніх навчальних закладів Франції мають навчально-наукові центри з фізичного виховання, які створені в 19 університетах країни ?141, с. 56?. Термін навчання в них для осіб, що ма
- Київ+380960830922