РОЗДІЛ 2
ПРОФСПІЛКИ ЯК ОРГАНІЗАЦІЇ ОСОБЛИВОЇ ГРУПИ ІНТЕРЕСІВ ТА ІНСТИТУТ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
2. 1. Історичні та соціально-економічні передумови
і особливості виникнення профспілок
У процесі становлення громадянського суспільства суттєве значення має формування і реалізація економічних інтересів громадян, задоволення їхніх матеріальних потреб, а також забезпечення права на працю, її оплату тощо. Це зумовлено тим, що економічні інтереси є визначальними у відтворенні соціальних суб'єктів. Саме їхня реалізація та задоволення матеріальних потреб дає людям можливість повноправно діяти та реалізовувати інші свої інтереси, утверджуючи себе громадянами країни. Перефразовуючи К.Маркса, можна сказати, що для того, щоб відчувати себе громадянином і займатися будь-якими видами громадської діяльності, людина, перш за все, мусить реалізовувати свої економічні інтереси і задовольняти матеріальні потреби.
Здійснення економічних інтересів не має якоїсь універсальної системи виміру. Адже інтереси кожної окремої людини є самобутніми та неповторними. Не можна визначити раз і назавжди незмінний і усталений обсяг матеріальних благ, потрібний для реалізації тих чи інших інтересів. Із розвитком суспільства всі інтереси змінюються, а з ними змінюються можливості та обсяги досягнення. Проте економічні інтереси як фундаментальні для людини і громадянина мають цілу низку показників, які визначають спосіб і міру задоволення їх потреб.
Найважливіше місце в системі інтересів посідають такі: форма власності, поділ праці, соціально-економічні умови праці, кваліфікація, розмір доходу, спосіб отримання суспільного багатства. Залежно від характеру цих показників і на ґрунті їхньої спільності у суспільстві формуються відповідні групи економічних інтересів, які різняться способом і мірою реалізації. Головними з цих груп є підприємці - власники, наймані працівники, селянство, середній клас тощо.
Оформлення груп економічних інтересів громадян відбувається у середовищі ринкової економіки, де різні за вказаними показниками соціальні групи створюють організації для свого захисту. Підприємці утворюють спілки підприємців, торгово-промислові палати, галузеві об'єднання, об'єднання роботодавців. Організаціями селянства є селянські спілки, кооперативні об'єднання, споживчі, збутові спілки, товариства фермерів тощо. Середній клас для захисту своїх інтересів створює об'єднання професіоналів.
Організаціями захисту інтересів найманих робітників виступають, в основному, професійні спілки, хоча наймані робітники створювали і продовжують створювати організації іншого типу. На початку робітничого руху, крім спілок взаємодопомоги і профспілок, робітників об'єднують також кооперативні товариства, робочі камери, соціал-демократичні союзи. У ХХ ст. з'являються робітничі ради, робітничі союзи, робітничі комітети, робочі фронти, страйкоми, спілки трудових колективів, трудові союзи. Однак, вказані організаційні об'єднання виявилися не здатними на рівні із профспілками повноцінно і своєчасно представляти і захищати економічні інтереси найманих працівників, оскільки вони або лише частково торкаються економічних проблем, або вважають ці проблеми другорядними.
Від профспілок також істотно відрізняються і згадані вище суспільно-політичні формування рушійного типу, робітничі комітети, робочі фронти, страйкоми тощо, які є особливим типом напівпрофспілкових-напівполітичних організацій найманої праці. Для них характерне переважання політичної спрямованості над економічною, що спричиняє слабкість і нетривалість цих утворень, їхню зосередженість, переважно, на стратегічних завданнях, а не на безпосередніх потребах найманих робітників, відкладання розв'язання економічних проблем до розв'язання проблем політичних.
Появі професійних спілок як соціально-економічної організації захисту найманих робітників передувала довга передісторія. Ще у стародавньому Римі існували різного роду колегії, які утворювалися за ознакою професійної діяльності - гетерії, професійні братства, публічні колегії, колегії ремісників. Однак, вони мало у чому нагадували профспілки. Як зазначає Е.Магайм, це були дружні товариства, які виникали на ґрунті прив'язаності спочатку до релігії, а потім до політики, і організовувалися для спільного проведення вільного часу, трапез, а багатьом одинакам замінювали родину [200].
Колегії не ставили своїм завданням захист професійних інтересів своїх членів, не впливали на умови праці, розмір і характер заробітної плати, не обмежували вступ до об'єднання. Зокрема, до колегії ремісників міг вступати кожен бажаючий, чи то був вільний громадянин, чи то раб. У колегіях була відсутня будь-яка регламентація: не існувало правил виучки, обмеження займатися професією, конкуренції, необхідності забезпечення ринку і тарифу споживання, надання взаємодопомоги своїм членам. Усі колегії знаходились під пильним оком держави, не висували до неї жодних вимог і не організовували проти влади ніяких виступів.
У добу середньовіччя на зміну колегіям приходять корпорації - торгові гільдії та цехи ремісників. На відміну від колегій, вони стають, хоча і в обмеженій формі, об'єднаннями підтримки і захисту професійних інтересів своїх членів. Корпорації домагаються для своїх членів певних привілеїв: гільдії купців - правових і митних пільг, цехи ремісників - права монополії на виробництво і збут ремісничих виробів. Належність до корпорації надає її членам права навчатися ремеслу і займатися певним родом професійної діяльності, гарантує захист робочого місця від конкуренції та отримання стабільного заробітку в майбутньому. Центральною фігурою у корпораціях був ремісник-господар, який володів засобами виробництва (майстернею, знаряддями праці тощо) і продавав продукт свого виробництва на ринку. Він працював сам і разом з тим використовував робочу силу власної родини, а також підмайстрів і учнів, які вступали до корпорації, щоб здобути професію і з часом самим стати майстрами. Корпорації власноручно регламентували м