РОЗДІЛ 2
Організаційні форми функціонування транснаціональних корпорацій
2.1. Контрактні форми організації транснаціонального бізнесу
Міжнародний характер господарювання ТНК передбачає активну діяльність на
різноманітних ринках, кількість яких постійно зростає і, водночас, змінюється
характер присутності на окремих ринках. Це вимагає постійного вдосконалення
наявних та пошук нових форм і методів організації міжнародного бізнесу, а
відтак підтверджує динамічність бізнес-моделі розвитку ТНК під впливом такої
важливої детермінанти як організаційні новації.
Науковий дослідницький інтерес до проблеми форм і методів організації
міжнародного бізнесу зумовив виникнення широкої дискусії та великої кількості
наукових праць вітчизняних та зарубіжних авторів, зокрема Астаповича А.,
Білошапки В., Губського Б., Деніелза Дж., Жеваго К., Іванова І., Лук’яненка Д.,
Майера Дж., Макогона Ю., Мовсесяна А., Новицького В., Панченка Є., Пахомова Ю.,
Плотнікова О., Рогача О., Рокочої В., Хірша С., Шниркова О., Якубовського С. та
багатьох інших.
Проте, критичний аналіз дозволяє зробити висновок, що системний підхід до
вибору форм і методів організації діяльності ТНК ще не став самостійним
об’єктом дослідження, цілеспрямованої модифікації та ефективного використання.
Це дає право обґрунтування нових теоретико-методологічних та практичних
підходів до побудови системи організаційних новацій у рамках динамічної
полісистемної бізнес-моделі розвитку ТНК.
Як відомо, міжнародна підприємницька інвестиційна діяльність розвивається у
контексті поглиблення інтернаціоналізації економіки, посилення процесів
усуспільнення капіталу, вдосконалення форм і методів його концентрації та
експорту, диверсифікації виробництва у динамічному конкурентному середовищі.
Вона опосередковує інвестиційні форми бізнесу, які насамперед спрямовані на
входження в зарубіжний ринок у процесі інтернаціоналізації господарської
діяльності (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Контрактні та інвестиційні форми міжнародного бізнесу [120]
Вибір найбільш оптимальної форми організації зарубіжної діяльності знайшов
відображення в моделях, запропонованих С. Хіршем, Т.Агмоном, П. Баклі, М.
Кассоном [262, 281, 282], які пояснювали економічну доцільність однієї з трьох
альтернатив: експорту, ліцензування та прямого зарубіжного інвестування. Перші
дві форми дозволяють реалізувати міжнародний бізнес без створення нового
підприємства, тобто у рамках міжнародної кооперації та міжнародної торгівлі.
Пряме зарубіжне інвестування дозволяє реалізувати не лише контрактні форми, а й
забезпечує можливість створення нового суб’єкта господарювання, наприклад
спільного підприємства або зарубіжної філії.
Міжнародні спільні підприємства є однією з форм міжнародного бізнесу, коли
зарубіжний та місцевий партнери створюють нове підприємство, поєднують свої
зусилля в інвестуванні, управлінні, розподілі доходів і ризиків. В економічній
літературі [120] виділяють такі характерні такі особливості: наявність угоди
про довгострокові завдання співробітництва; об’єднання сторонами активів;
оцінка об’єднаних активів як капіталовкладень обох сторін; реалізація
погоджених завдань через самостійні органи управління, які незалежні від
органів управління сторін; участь обох сторін у прибутках та збитках відповідно
до вкладеного капіталу. Як зазначено у [95], переваги міжнародних спільних
підприємств зумовлені тим, що ця форма співробітництва є тривалою, забезпечує
комплексність співпраці, спільну відповідальність партнерів за ефективність
діяльності підприємства, зменшує інвестиційний ризик, особливо його залежність
від політичних чинників. Дуже часто міжнародні спільні підприємства — це єдина
або найзаохочуваніша форма проникнення підприємницького капіталу в іншу країну.
Вітчизняні автори свідчать, що реалізація міжнародного бізнесу можлива [120]:
без створення нового підприємства (юридичної особи), тобто у рамках міжнародної
кооперації та міжнародної торгівлі товарами та послугами (експорт, управління
за контрактом, ліцензування). У такому разі відносини між партнерами
регулюються відповідними угодами та контрактами;
зі створенням нового суб’єкта господарювання, а саме спільного підприємства або
зарубіжної філії (при 100 % прямому інвестуванні, крім випадків, коли
створюються так звані контрактні (договірні) спільні підприємства без
реєстрації підприємства у спільному володінні).
Міжнародні спільні підприємства можна розглядати також як один з різновидів
стратегічних альянсів, що реалізується через ефективний розподіл прав
власності. Розподіл прав власності у формі міжнародних спільних підприємств має
ряд переваг порівняно зі 100 % володінням підприємством за кордоном. Передусім
йдеться про прискорення процесу розвитку фірми у географічному аспекті,
розширення бази досліджень і розробок, передачу контролю над підприємством на
місця тощо. Крім того, співпраця у формі міжнародних спільних підприємств
генерує синергічний ефект від взаємодії двох або кількох фірм, що знаходяться в
різних країнах. Партнери по стратегічному альянсу у формі міжнародних спільних
підприємств можуть поєднати свої дії таким чином:
іноземна фірма об’єднує свої зусилля з місцевою;
фірми двох або кількох держав поєднують свої дії у третій країні або в одній зі
своїх країн. Зазначимо, що коли в роботі спільних підприємств беруть участь
більше двох організацій, то таке спільне підприємство іноді називають
консорціумом.
Визначення міжнародних спільних підприємств одночасно як: а) форми міжнародного
бізнесу; б) специфічного (нового) суб’єкта міжнародного бізнесу; в) стратегії
входження у зарубіжний ринок; г) різновиду прямого іноземного
- Київ+380960830922