РОЗДІЛ 2
МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ НА СВІТОВОМУ РИНКУ ВАЛЮТНИХ І КРЕДИТНИХ РЕСУРСІВ
Серед невідкладних задач по забезпеченню ефективного включення комерційних банків України до світового господарства і безпосередньо до участі на світовому ринку фінансових послуг першочергове значення має формування механізму реалізації стратегії, його теоретична розробка та практичне втілення в життя. При цьому мова йде про створення механізму, який повинен регулювати взаємовідносини комерційних банків, які є самостійними суб'єктами міжнародних економічних відносин, з оточуючим світом, враховуючи загальносвітові тенденції економічного розвитку - інтернаціоналізацію капіталу і виробництва, лібералізацію світових ринків капіталу, товарів та послуг, робочої сили, валюти, а також тенденції науково-технічного прогресу.
Під механізмом реалізації стратегій комерційних банків України на світовому фінансовому ринку, на нашу думку, слід розуміти систему правових, організаційно-інституціональних та фінансово-економічних важелів, які забезпечують ефективну взаємодію комерційних банків зі світовим фінансовим ринком як на мікро-, так і на макрорівнях з метою прискорення розвитку та підвищення економічної ефективності. Так, під правовими методами слід розуміти вдосконалення існуючих та прийняття нових законів та інших нормативно-правових актів відповідно до міжнародних норм та принципів. Під економічними методами розуміється створення в цілому сприятливого економічного середовища для розвитку банківської системи за допомогою валютної, податкової, фінансово-кредитної, митно-тарифної, нетарифної та цінової політик. Під організаційно-інституціональними методами слід розуміти запровадження та розвиток різних форм виробничого та науково-технічного співробітництва із партнерами зарубіжних країн.
2.1. Нормативно-правове забезпечення стратегічної адаптації вітчизняних банків до світової фінансової системи
Зміст правового регулювання та його вплив на суспільні відносини в банківській сфері зумовлюються економічними чинниками. Право надає економічній діяльності юридичної форми, закріплює реальні відносини. Від успішного проведення науково обґрунтованих реформ залежить рівень добробуту народу. Банківська система, стимулюючи перехід до ринкових відносин усіх господарюючих суб'єктів та активно заощаджуючи їх кошти та кошти громадян, здійснюючи розрахунки і платежі, сприяє реформування економіки України. Це не тільки впливає на правову практику, а й підпорядковує правову думку її потребам, стимулює розвиток нових галузей і відповідно формує нові правові засади кредитно-фінансового механізму в державі.
Банківська діяльність, виконуючи самостійну роль у фінансово-кредитних відносинах, сформувала свій реальний сектор відносин і знайшла свій предмет правового регулювання, оскільки кредитний механізм контролюється державою і не може обійтись без створення розгалуженої системи норм і відповідно - правовідносин, що охоплюються поняттям банківського права.
З прийняттям у 1996 р. Конституції України банківське функціонування формується на нових конституційних засадах, які підтверджують наявність як власного предмета, так і методу правового регулювання, оскільки грошово-кредитні відносини потребують комплексного правового визначення і закріплення їх нормами права.
Віддаючи належне фінансовому праву, наука не могла залишити без уваги потреби в нових підходах, осмисленні перспектив розвитку банківського права і як наукової галузі, і як галузі права у правовій системі України. Наука банківського права створювалась поступово на розвиток ідей теорії кредиту, теорії грошей, теорії банківської справи та банківських інститутів, інтегруючі наукові розробки в сфері державного управління фінансами та кредитом в Україні. Авторами наукових обґрунтувань правових інститутів здебільшого виступали відомі українські банкіри В.П. Гетьман, В.А. Ющенко, В.С. Стельмах та інші, а цьому процесові допомагали системні погляди вчених-юристів Л.К. Воронової, І.В. Мартем'янова, П.С. Пацурківського, Д.А. Бекерської, В.Л. Кротюка, Н.Ю. Пришвин та інших.
Отже, створення розгалужених правових засад банківської справи та банківської діяльності, визначальним чинником яких є конституційні принципи, одне з першорядних завдань держави. Перед наукою постала конкретна сфера публічних відносин, в якій держава мала б забезпечити функціонування фінансового механізму ринкового господарства країни та створити надійну правову регламентацію в банківському секторі економіки. Створення банківських установ і формування банківського капіталу зумовили необхідність прийняття Закону України "Про банки і банківську діяльність" [16], Закону України "Про господарські товариства", Закону України "Про Національний банк України" [12], Декрету Кабінету Міністрів України " Про систему валютного регулювання і валютного контролю"[5], Закону УРСР "Про зовнішньоекономічну діяльність"[6].
Застосування державного регулювання банківської діяльності пояснюється потребою ввести у ці відносини правовий порядок, який передбачав закріплення правового статусу Національного банку України, його відносин з Кабінетом Міністрів України, комерційними банками, та іншими кредитними установами, порядок їх утворення та здійснення ними банківських та небанківських угод, різноманітних банківських операцій, зокрема кредитних операцій та операцій з цінними паперами тощо.
Банківські відносини за своїм характером є публічно-правовими, оскільки обумовлюються об'єктивними чинниками, зокрема, наявністю правової форми діяльності держави, яка виключно законами встановлює засади створення і функціонування фінансового, грошового та кредитного ринків, статус національної валюти тощо (пункт 1 частини другої ст. 92 Конституції України).
Банківська діяльність має специфічні нормативні засади, які виокремлюють її право на виділення відносин юридичних та фізичних особами у самостійні види. Норми, які встановлюють правовий порядо