РОЗДІЛ 2
УКРАЇНА ТА СВІТ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ: ІСТОРІЯ, ПОТОЧНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
2.1. Сучасні тенденції розвитку міжнародного співробітництва, орієнтири для України
Глобалізація активізувала дії країн щодо захисту суверенітету й одержання доступу до ресурсів розподілу світового доходу. Головними проявами глобалізації є: лібералізація торгівлі, фінансових потоків, технічний прогрес, зростання мобільності населення [144, с. 8]. У цьому ключі зовнішня і внутрішня політика сучасних держав визначена зовнішніми факторами та їхнім розвитком у часі. Роль геофакторів у визначенні національних політик розвитку при цьому буде безумовно зростати.
В основу геополітики покладено класифікації країн світу, характеру і закономірностей їхніх зв'язків. Глобалізація скасовує бар'єри відносин, підсилює стосунки країн. У цьому її природа. Базові ринкові категорії, попит та пропозиція, виходять за національні рамки, здобувають глобальні риси. У своєму дослідженні ми поділяємо думку вчених Стокгольмської школи економіки К. А. Нордстрема і Йо. Риддерстрале про глибинні трансформації відносин виробників і покупців під впливом глобалізації [74]. Диктат продавця, як наслідок вузької номенклатури товарного наповнення локальних ринків, змінюється диктатом покупця, здатного завдяки глобалізації вибрати з не порівняно більшого асортименту, вільно оперуючи при цьому за межами свого локального ринку. У результаті міняються основи економічного розвитку. Ключові форми міжнародного економічного співробітництва (торгівля і поділ факторів виробництва) незмінні, Однак їхня значимість зростає.
За останню чверть сторіччя глобальний дохід виріс у 2, обсяги світової торгівлі в 3, прямі закордонні інвестиції - в 5 разів. Завдяки інтересам великих західних країн після ІІ світової війни торгові бар'єри поступово і рішуче ліквідовувались. У 1947р. середня торгова тарифна ставка становила 47%, у 1980р. - 6%, в 90-х роках після глобальних багатосторонніх торгових угод Уругвайського раунду скоротилась до 4%. За півсторіччя світова торгівля зросла більш ніж в 10 разів, та становить сьогодні понад 5 трлн. дол. на рік з яких, індустріалізовані країни Півночі з часткою населення в 20% володіють 75% [190]. Отже замість інтеграції та сповільнення розбіжностей розгортається поляризація. Цілком очевидно, що для полегшення дисонансу, міжнародні відносини повинні бути об'єктом керування.
Головним міжнародним інститутом регулювання торгівлі є ГАТТ/СОТ. Його значення у консолідації торгівлі понад велике, при цьому він швидко зростає (рис. 2.1). Станом на 01.07.2003 р. членами СОТ були вже 147 країн.
* наведено дані за лютий 2003р.
Рис. 2.1. Зміни в кількості членів ГАТТ/СОТ протягом 1948-2003р. [192, с. 119]
Міжнародні процеси консолідації зусиль у галузі торгівлі мають потужні джерела у двосторонніх домовленостях країн світу. Зокрема про це свідчать дані рис. 2.2. Протягом 1996-2002рр. кількість регіональних торгівельних домовленостей між країнами світу збільшилася майже в 4 рази. Незважаючи на кризові економічні явища, кількість міждержавних торгівель-них домовленостей має значний потенціал зростання. На рис. В.2 (додаток В) наведено сучасні інтеграційні процеси у цій сфері. Сучасні центри переговорної взаємодії: США, ЄС, Середземноморські країни, регіон Північної Африки, АТР.
Загальні дані про зміни в міжнародній торгівлі в розрізі товарів і комерційних послуг надані в табл. Б1 (Додаток Б).
Рис. 2.2. Динаміка кількості міждержавних торгових договорів на регіональному рівні [192, c.51]
У 1990-2000р. середньорічний темп зростання валових обсягів цих індикаторів склав 6%. 2001р. - рік терористичних актів у США, краху найбільших корпорацій і загальносвітової фінансової кризи, визначений спадом обсягів міжнародної торгівлі на 3%. Більш стабільними виявилися потоки міжнародної торгівлі комерційними послугами (зниження склало менш 1% проти скорочення товарних потоків приблизно на 4%). Варто вказати і на те, що в 90-х роках міжнародна торгівля росла швидше світового виробництва (рис. 2.3). Загальна динаміка свідчить про єдиний вектор розвитку цих показників.
Рис. 2.3. Динаміка світового обсягу виробництва та експорту у 1990-2002 рр., середнє значення цих явищу 1990-2000 рр. [192, с. 8]
За попередніми даними СОТ обсяг світового експорту товарів виріс у 2002р. на 2,5% після падіння в 2001р. [там же]. Незважаючи на те, що ріст обсягів міжнародної торгівлі після 2001р. перевищує ріст світового обсягу виробництва, спред показників менше 1/2 середнього значення 90-х рр. ХХ ст. (рис. 2.3). Загальні дані про балансові показники міжнародної торгівлі в різних регіонах світу приведені на рис. 2.4.
Рис. 2.4. Зміни в міжнародній торгівлі (2002р., %) [192, c. 216]
Країни Азії, що розвиваються, в 2002р. стали лідерами по темпах зростання міжнародної торгівлі, при чому темпи зростання експорту й імпорту були еквівалентні. Менш збалансованими, такими, що зайняли 2 місце за темпами зростання в 2002р. були перехідні економіки. Зростання імпорту перевищувало зростання експорту. У цілому, динаміка позитивна: із сировинного придатка, економіки країн цієї групи трансформуються в ринки збуту, що: (1) доводить зростання споживання в цих країн та побічно вказує на поліпшення соціальних показників; (2) свідчить про формування перспектив вкладення в ці країни капіталів і їхньої швидкої реалізації у випадку, якщо національні режими торговельної й інвестиційної діяльності, а також протекційні заходи будуть цьому сприяти. Північна Америка - єдиний регіон зі значним скороченням темпів зростання експорту та нарощуванням імпорту. Події 2001р. спонукали Адміністрацію Буша почати ряд заходів для стимулювання внутрішнього попиту, що багато в чому визначило таку ситуацію. Стагнація економіки США не дозволила справитися з внутрішнім і зовнішнім попитом рівною мірою ефективно. Негативні чекання споживачів посилили імпорт.
Латинсь