РОЗДІЛ 2.
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ВСТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН ЄС-УКРАЇНА
2.1. Розширення Євросоюзу на Схід: українські перспективи в контексті компаративного аналізу країн Центральної та Східної Європи
Врахування складної та суперечливої проблематики розширення Євросоюзу на Схід є вкрай важливим для подальшого розвитку України. В цьому контексті мова йде не лише про визначення можливих термінів реальної інтеграції України до Євросоюзу, а й про більш широке бачення подальшого розвитку держави.
Досить традиційним є існування контроверсійних поглядів на можливі альтернативи щодо інтеграційних процесів України до Європи, зокрема з боку реінтеграції саме з країнами колишнього СРСР і, в першу чергу, з Росією. Як підкреслює британський часопис The Economist, "російські компанії все більше і частіше купують українську промисловість, найчастіше за дуже дешево. Опозиційні політики стверджують, що існують секретні політичні ціни для таких операцій. Україна може, наприклад, приєднатися до союзу з Росією і Білорусією" [xliv].
Крім цього, доводиться констатувати, що на загальнополітичному рівні у відносинах розвинутих країн світу з Україною також існують певні застереження проти інтеграції України до колишніх союзних республік. Наприклад, The New York Times пояснює відсутність критики з боку США подій в Україні "частково тому, що вони серйозно упевнені, що критика підштовхне Україну до з'єднання з Росією" [xlv]. Щоправда, слід визнати, що останнім часом позиція США щодо України (і не тільки щодо України) значно пожорсткішала.
Втім, враховуючи природну безальтернативність геоекономічної і геополітичної інтеграції України, є доцільним акцентувати увагу саме на проблемах розширення Євросоюзу на Схід. Причому, на наш погляд, в цілях даного дослідження, варто виходити з факту наявності даного геополітичного процесу, не вдаючись до питань доцільності такого розширення для інших країн.
А ось об'єктивні процеси на континенті, реальні потреби України в притоці інвестицій та технологій засвідчують те, що українські перспективи в плані розширення Євросоюзу є досить реалістичними, передусім враховуючи аналіз відповідного позитивного трансформаційного досвіду країн регіону Центральної і Східної Європи. Разом з тим, відсутність реального економічного прогресу в нашій державі призводило до підвищення значення політичних факторів. Так, деякими експертами відзначається своєрідне балансування України, яке не може постати реальним стимулом процесів інтеграції до Євросоюзу саме як протистояння Росії. Зокрема газета Financial Times констатує, що "протягом багатьох років Україна грала на своїй уразливості з боку Росії, щоб отримувати допомогу Заходу" [xlvi].
Як підкреслює відомий економіст Українсько-європейського консультативного центру Ж.-П. Бландіньєр, "в майбутньому Україна не приречена на економічну ізоляцію та грошову нестабільність. Так чи інакше, коли Україна свідомо стане на шлях регіональної інтеграції, вона відкриє для себе приклад європейської монетарної інтеграції та скористається перевагами від покращання монетарного середовища, поштовхом до якого стало запровадження єдиної валюти" [xlvii, C. 9].
Звичайно, що досягнення повної адекватності рівня розвитку країн Центральної і Східної Європи (в тому числі і України) розвинутим країнам Західної Європи на даному етапі є досить проблематичним. Але певне вирівнювання в економічному розвитку країн, що претендують на вступ до ЄС, є можливим. Останнє пов'язане з оцінкою ефективності економічних перетворень в країнах Центральної і Східної Європи, та можливостях використання такого досвіду в Україні. Разом з тим, як обгрунтовано, на нашу думку, підкреслює відомий вітчизняний економіст В.Будкін, "інтерес до питань геополітичного характеру у відносинах України з ЄС, порівняно з часом, коли тільки-но розпався "радянський блок", значно зменшився. Тому в намаганнях підвищити статус свого співробітництва з Європейським Союзом Україна не може розраховувати на умови, які були характерні для центральноєвропейських країн на початку 90-х років" [xlviii, C. 46].
Для цілей практичного наслідування досвіду сусідів Україні важливо враховувати, що в основі економічного підйому в країнах Східної Європи лежить цілий ряд чинників як внутрішніх, так і зовнішніх. У числі внутрішніх чинників головну роль зіграли: лібералізація господарської діяльності, формування сучасної фінансової системи, стабілізація грошово-кредитної сфери. Зростання забезпечилося майже повністю на основі розширення приватного сектора. Наприклад, Польща високою економічною динамікою зобов'язана середнім і малим підприємствам як приватизованим, так і знову створеним в 1990-1993 рр. Так само і зростання румунської економіки також в основному пов'язане з діяльністю невеликих фірм, причому переважно торгових, посередницьких і сфери послуг. Разом з тим, у Польщі - країні, яка є флагманом ринкових реформ в регіоні, важка промисловість, яку, як відомо, значно складніше приватизувати та вивести з розряду державної, знаходиться в кризовому або в близькому до кризового стані.
Для характеристики темпів та результативності просування ЄС на Схід важливо враховувати "мікроекономічну експансію". Важливим її засобом є прямі інвестиції, які вкладаються у будівництво нових промислових об'єктів. Причому подібні виробництва, тобто нові підприємства, які були збудованими протягом останніх років іноземними компаніями є найбільш динамічним сектором національних економік.
В загальному підсумку можна констатувати переважання позитивних чинників, причому дія сприятливих внутрішніх чинників поєднується із зарубіжною допомогою, надходженням іноземних інвестицій і, що дуже важливо, з стійкою зовнішньоекономічною кон'юнктурою. Експортні постачання дозволяють Польщі, Чеській республіці і особливо Угорщині підтримувати високу динаміку промислового виробництва, не зважаючи на, як і раніше, доволі низьку купівельну спроможність населення.
Прикметним фактором є те,
- Київ+380960830922