Ви є тут

Оптимізація адаптаційних можливостей людини у психофізіологічному забезпеченні діяльності

Автор: 
Кокун Олег Матвійович
Тип роботи: 
Дис. докт. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0505U000047
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ оптимізації адаптаційних можливостей людини у
психофізіологічноМУ
забезпеченні діяльності
Загальний зміст та принципи психофізіологічного забез­печення діяльності
Актуальність ефективного розв’язання проблеми психофізіологічного забезпечення1
[1 Примітка. Окремими науковцями [174], [272] виділяється такий вид
забезпечення діяльності, як “психологічне забезпечення діяльності”, яке, на наш
погляд, можна роз­г­лядати в якості складової психофізіологічного забезпечення
діяльності.] соціально пріоритетних видів діяльності зростає в Україні з кожним
роком [67], [115], [152], [154], [155], [157], [170], [181], [183], [262],
[275]. Забезпечення діяльності взагалі вважається одним із найважли­віших
завдань прикладних наук, і зокрема прикладної психофізіології [117], [338]. Та,
на жаль, можна констатувати, що зміст психофізіо­логічного забезпечення
діяльності нині не усталений, а його точного визначення бракує взагалі.
Аналіз відповідної літератури показує, що в найбільш загальному розуміння це
поняття розглядається як забезпечення людиною досягнення цілей її діяльності.
При цьому в ньому можна виділити два аспекти – “внутрішній” і “зовнішній”.
“Внутрішній” – це забезпечення людиною досягнення цілей її діяльності за
рахунок внутрішніх психофізіологічних ресурсів [131], [132]. “Зовнішній” – це
система заходів, спрямована на збільшення ефективності та надійності діяльності
за рахунок контролю, прогнозування та корекції стану людини (чи підтримки та
відновлення її працездатності) [77], [128], [131], [132], [285]. Але подібне
розуміння сутності забезпечення діяльності, на наш погляд, є обмеженим, бо при
цьому здебільшого залишаються поза увагою дезадаптаційні фактори
соціально-побутового, соціального-психологічного, мотиваційного та іншого
рівнів, вплив яких може зробити неефективними спроби поліпшити діяльність
людини тільки завдяки врахуванню і впливу переважно на енергетичні
характеристики її стану.
До основних принципів психофізіологічного (психологічного) забезпечення
діяльності відносять: “комплексність, безперервність, адек­ватність,
насиченість, інтенсивність застосування”; до основних етапів – “первинна ланка
– до початку професійної діяльності; друга ланка – під час робочих циклів;
третя – після закінчення професійної діяльності” [181, с. 188].
Головне завдання психофізіологічного забезпечення діяльності полягає у
підвищенні ефективності діяльності людини за умов збере­ження її психічного і
фізичного здоров'я [90]. До основних заходів психофізіологічного забезпечення
діяльності, які спрямовані на вирі­шення вказаного завдання, різні автори
відносять такі: профвідбір та профорієнтацію, психологічну підготовку,
діагностику і допомогу, вдосконалення робочого місця та способів виконання
діяльності, регуляцію (корекцію) психофізіологічного стану людини, підвищення
її працездатності, запобігання дії несприятливих факторів, що пов'язані з
особливостями діяльності тощо [102], [112], [129], [132], [180], [181], [220],
[281]. При цьому не можна не погодитися з А.М. Карпухіною [131, с. 15] щодо
необхідності розмежування функцій психофізіологічного забезпечення діяльності
(як супроводження діяльності) і профвідбору.
Як свідчить аналіз багатьох робіт, у застосуванні вищенаведених заходів у
різних дослідженнях здебільшого бракує цільності та послідовності. Тому можна
констатувати, що проблема функцій психофізіологічного забезпечення діяльності
недостатньо розроблена і в теоретико-методологічному, і в
практично-впроваджувальному аспектах. На наш погляд, це пов'язано з тим, що
дослідження за цією проблематикою майже виключно були пов'язані з забезпеченням
діяльності операторів та інших спеціалістів, які працюють у стратегічно
важливих сферах [72], [77], [88], [89], [103], [110], [111], [112], [128],
[129], [132], [180], [183], [193], [221], [268], [284]. Лише порівняно недавно
(останні 10 - 20 років) почали з'являтися дослідження, пов'язані з
забезпеченням навчальної діяльності учнів та студентів [29], [67], [133],
[135], [281], [361].
Але розроблені на прикладі цих видів діяльності підходи до здійснення їх
психофізіологічного забезпечення значно відрізняються та у багатьох випадках
непридатні для інших видів діяльності, зважаючи на їх специфіку. Так,
наприклад, забезпечення операторської діяльності переважно зводиться до
постійного контролю і прогнозування стану операторів та (у ряді робіт) до
застосування різних засобів його корекції. В такому вигляді здійснення
психофізіологічного забезпечення багатьох видів діяльності з різних причин
неможливе або нераціональне. На недоліки так званого інженерного підходу до
забезпечення діяльності вказують, зокрема, О.М. Волков [61], Є.О. Климов [142]
та ін.
Як слушно відзначав М.С. Корольчук, забезпечення діяльності повинно
проектуватися системно і передбачати єдиний комплекс дослід­ницьких і
соціотехнічних процедур [181, с. 189]. Та, на жаль, доводиться констатувати, що
ця вимога переважно не виконується і стандар­тизованого (загального) алгоритму
психофізіологічного забезпе­чення діяльності, принципи і послідовні етапи якого
можна було б застосувати в різних видах діяльності, поки що не існує. Хоча
принципи і зміст побудови системи заходів психофізіологічного забезпечення
окремих видів діяльності, наприклад, операторської чи військової, деякими
авторами і відпрацьовані достатньо повно, але в них все ж бракує необхідної
алгоритмізації (у плані легкості застосування розроблених схем забезпечення
діяльності різними дослідниками в інших умовах