Розділ 2. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ ДО ДІАГНОСТИКИ ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ЛЮДИНИ З ВИКОРИСТАННЯМ КОМП'ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
2.1. Обґрунтування вибору основних діагностичних параметрів і визначення вимог до методики їх діагностики
Оскільки в цьому дослідженні було поставлено завдання вивести процедуру діагностики емоційної стійкості за межі конкретного професійного контексту, виникла проблема вибору для процедури її діагностики такого виду і форми організації діяльності, за результатами і динамікою виконання якої можна було б робити висновки з достатньою мірою впевненості про рівень сформованості емоційної стійкості виконавця певної діяльності. Іншими словами, йшлося про вибір виду діяльності, на якості виконання якої відбиваються достатньо виразно зміни в емоційному стані людини при виникненні перешкод на шляху успішного виконання діяльності. Вирішуючи поставлене завдання, ми керувалися такими міркуваннями. У визначенні емоційної стійкості, на яке ми спиралися в цьому дослідженні, стверджується, що ця інтегративна властивість особистості передбачає "готовність психіки зберігати високу функціональну активність в умовах впливу стресорів, фрустраторів як внаслідок адаптації до них, так і завдяки високому рівню розвитку емоційно-вольової саморегуляції" [126, с.202]. На основі цього визначення досить логічним є висновок про те, що методика діагностики емоційної стійкості людини повинна забезпечувати можливість створення певної емоціогенної ситуації і здійснення спостереження за активністю психіки в умовах впливу стресора.
Моделювання стресогенних ситуацій при експериментальному дослідженні емоцій, а тим більше при діагностиці властивостей емоційної сфери особистості - завдання достатньо складне. Ось чому, як ми вже відзначали в попередніх розділах цієї роботи, діагностика емоційної стійкості до цих пір жорстко прив'язувалася дослідниками до конкретного виду професійної діяльності і вивчалася безпосередньо в екстремальних умовах виконання цієї діяльності або в умовах, які максимально моделюють професійну діяльність і включають визначені стресори [185].
Справа в тому, що активність психіки, за показниками якої можна встановити, чи відповідає вона ознакам емоційної стійкості, чи не відповідає, можна простежити лише в процесі діяльності суб'єкта або спостереження за його поведінкою. Принаймні, це твердження випливає з методологічної традиції вітчизняної психології, якої ми дотримуємося, зокрема з принципу зв'язку психіки і діяльності. Згідно з цим принципом "психічні процеси, явища, стани можуть існувати лише в різноманітних формах діяльності людини як їхня необхідна інтегративна частина" [250, с.68].
Таким чином, необхідність забезпечення виконання людиною певного виду діяльності, в умовах якої можна було б спостерігати особливості активності її психіки, є, мабуть, необхідною вимогою до розробки методики діагностики емоційної стійкості. Яку діяльність обрати, якщо не модель майбутньої професійної діяльності, і як органічно включити в процес виконання цієї діяльності стресор? Щоб відповісти на це питання, ми проаналізували наявні процедури діагностики емоційної стійкості, серед яких поширеними є процедури з використанням больової стимуляції як стресора при виконанні певного виду сенсомоторної діяльності. Дослідження такого роду виконувалися, зокрема, з використанням спеціального лабораторного обладнання, наприклад, так званого емокоординометра [185], на базі якого досліджуваним пропонують різні види сенсомоторної діяльності в ситуації загрози больової стимуляції за можливі помилки в ході діяльності. Природно, що таку методику можна використовувати тільки тоді, коли здійснюється професійний відбір осіб, які готуються для військових видів діяльності або діяльності в деяких інших спеціальних умовах. Тому від подібного способу забезпечення стресогенної стимуляції ми відмовилися як від такого, що не відповідає завданням нашого дослідження не тільки з погляду етичних, але і методологічних міркувань. Адже больова стимуляція є специфічним стресогенним чинником, а у переважній більшості реальних стресогенних ситуацій зміни в психічному стані людини виникають зовсім не під впливом загрози появи больових відчуттів. Тому більш адекватним завданням нашого дослідження ми вважали підхід, який базується на стимулюванні в умовах процедури діагностики емоційної стійкості емоцій класу "успіх - неуспіх". Емпіричний аналіз психофізіологічних корелятів змін зовнішніх обставин у життєдіяльності людини, у тому числі змін життєвих планів свідчить, як підкреслюють дослідники [373], про універсальність емоцій класу "успіх - неуспіх", які можуть виникати практично у будь-якому виді діяльності незалежно від того, яку потребу вона задовольняє.
Обравши модель стимулювання емоцій, що виникають під впливом факторів "успіх - неуспіх", при виконанні деякої значущої діяльності, ми зупинилися на мнемічній діяльності як основі для спостереження за змінами у психічному стані людини, враховуючи особливо важливу роль мнемічних функцій як інтегратора всіх психічних процесів, а також їх самостійну роль у трудовій діяльності, на яку справедливо вказують дослідники проблеми емоційної стійкості [71].
Згідно з цим нами було розроблено спеціальний комп'ютерний тест для перевірки особливостей функціонування оперативної пам'яті людини в умовах наявності або відсутності стресора. Тест містить три серії завдань на запам'ятовування місця розташування на карті-схемі, яка пред'являється з екрана дисплея, деякої кількості різноманітних геометричних фігур. Фігури впорядковані в шести рядках і п'яти колонках: вони відрізняються не тільки за формою, але й за розміром та кольором. Разом з картою-схемою, експонованою на екрані дисплея, досліджуваному в усній формі ставляться питання про місце розташування на схемі двох різних фігур. Відповіді на ці питання досліджувані можуть надавати як за допомогою "миші", яка підводиться до відповідних фігур, так і в усній формі. Як тільки досліджуваний починає оперув
- Київ+380960830922