Патогенетичне обґрунтування застосування антигіпоксантів-коректорів енергетичного обміну в комплексній терапії гострого інфаркту міокарда

розділ 2
Матеріали та методи дослідження
Матеріали досліджень
Робота виконана на 914 білих нелінійних мишах-самцях, масою
18-20г, 862 білих нелінійних щурах-самцях, масою 180-200г, та 35 котах, масою
2,5 кг.
Розподіл тварин за серіями експериментів згідно з задачами дослідження наведено
в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл тварин за серіями експериментів
№ п/п
Серії експерименту
Кількість та вид тварин
Антигіпоксичні властивості похідних бурштинової кислоти
336 білих нелінійних мишей-самців
Антигіпоксична та інші види активності тіазоліламідетану
150 білих нелінійних мишей
172 білих нелінійних щура-самця
Порівняльна характеристика та механізми антигіпоксичної дії тіазоліламідетану
та мексидолу при різних видах гіпоксії
120 білих нелінійних мишей-самців
140 білих нелінійних щурів-самців
Вплив антигіпоксантів на енергетичний обмін серцевого м’язу при гіпоксії
70 білих нелінійних щурів-самців
Вплив антигіпоксантів-коректорів енергетичного обміну на скорочуваль-ну функцію
серця
15 котів
Продовження табл. 2.1
Вплив антигіпоксантів-коректорів енергетичного обміну на кардіогемоди-наміку
при гострій ішемії і реперфузії
50 білих нелінійних щурів-самців
Зміни АТФ-азної активності та вмісту аденіно-вих нуклеотидів у серцевому м’язі
при гострому інфаркті міокарда під впливом антигіпоксантів-коректорів
енергетичного обміну
20 котів
Стан серцевого м’яза в умовах гострої оклюзії коронаронї артерії під впливом
антигі-поксантів-коректорів енергетичного обміну
60 білих нелінійних щурів-самців
Зміни енергетичного обміну при гострому інфаркті міокрада під впливом
антигі-поксантів-коректорів енергетичного обміну
180 білих нелінійних щурів-самців
Вплив антигіпоксантів-коректорів енергетич-ного обміну на активність
перекисного окиснення ліпідів та ключових ферментів антиоксидантної системи в
умовах гострої ішемії міокарда
120 білих нелінійних щурів-самців
Вплив антигіпоксантів-коректорів енергетич-ного обміну на спонтанну та
Н2О2-індуковану біохемілюмінесценцію гомогенатів серцевого м’яза при гострій
оклюзії коронарної артерії
80 білих нелінійних щурів-самців
Експериментальне обґрунтування вибору антигіпоксантів-коректорів енергетичного
обміну в комплексній терапії гострого інфаркту міокарда
60 білих нелінійних щурів-самців
Джерело отримання тварин, їх утримування та спосіб умертвіння
Тварин отримували з віварію центральної науково-дослідної лабораторії
Національного фармацевтичного університету (зав. – докт.
фарм. н., професор Л.В. Яковлєва), які утримувались на звичайному харчовому та
водному раціоні, по 10-20 осіб в стандартних металічних клітках. До початку
експериментів тварин протягом 1-2 тижнів витримували в умовах віварію. Для
виключення впливу сезонних та добових коливань [142] на показники, які вивчали,
основні дослідження були проведені в осінньо-зимовий період у ранкові часи.
Досліди здійснювали згідно з „Правилами проведення робіт з використанням
експериментальних тварин” (Страсбург,18.03.86), Наказ МОЗ УССР №32 від
22.02.88. Всі маніпуляції, які викликали біль, проводили під етамінал-натрієвим
наркозом (40 мг/кг), який вводили внутрішньоочеревинно, або під ефірним
наркозом [164].
Експериментальне моделювання різних видів гіпоксії
Для виконання поставлених задач в роботі використані наступні експериментальні
моделі:
- гостра гіпоксична гіпоксія, яку викликали “підніманням” тварин на висоту
11000 м зі швидкістю 50м/с в апараті Комовського. Експерименти при гострій
гіпобаричній гіпоксії проведені на 70 щурах (стійких до гіпоксії) – по 10
тварин у кожній групі [112]. Дослідним групам препарати і ТАЕ уводили
внутрішньоочеревинно за 30 хв до підйому у барокамері [164] в ефективних дозах:
мексидол – 100 мг/кг маси тіла [127], оксибутират натрію – 200 мг/кг [164],
емоксипін – 0,6 г/кг, a-токоферолу ацетат – 0,3 г/кг [126], тіазоліламідетан –
18,6 мг/кг відповідно. Об’єм рідини, яка уводилася з препаратами становив 1,0
мл.
Ці дози забезпечували максимальне виживання щурів при критичній гіпоксії.
Контрольним тваринам уводили у рівному об’ємі 0,9% розчин NaCl. Висота
піднімання при визначенні виживання тварин становила 10000 м, при вивченні
метаболізму серця – 8000 м, швидкість піднімання – 50 м/с, тривалість
експозиції – 30 хв. Метаболічну активність серця оцінювали за вмістом у
тканинах міокарда, замороженого в рідкому азоті відразу після “спуску” тварин з
висоти, глікогену і глюкози, лактату [84], креатинфосфату та АТФ [150].
- гостра нормобарична гіпоксія, яку викликали поміщенням тварин у гермокамеру
обсягом 200 мл. Досліди проводили на мишах. Препарат порівняння мексидол в дозі
100 мг/кг маси тіла (ЕД50) та досліджувані речовини в дозі 1/10 LD50 вводили у
вигляді водного розчину чи тонкодисперсної водяної суспензії, стабілізованої
твіном-80, внутрішньоочеревинно одноразово. При цьому враховували час зміни
положення тіла тварини та тривалість життя.
- гостра гемічна гіпоксія, яку викликали підшкірним введенням нітриту натрію в
дозі 225 мг/кг маси тіла мишам-самцям масою 18-20 г [164].
- гістотоксична гіпоксія (внутрішньоочеревинне введення натрію нітропрусиду в
дозі 25мг/кг) [112].
На всіх моделях гострих гіпоксій проведена порівняльна характеристика та
вивчення механізмів антигіпоксичної дії ТАЕ. Контроль та досліди виконували
одночасно та реєстрували тривалість життя у хвилинах. Мексидол як препарат
порівняння в дозі 100 мг/кг маси тіла, або 390,1 мкмоль/кг та досліджувану
речовину в еквімолярній мексидолу дозі вводили внутрішньошлунково за 30 хвилин
до початку експерименту. Досліди були виконані на 150 мишах. Проведено 13 серій
експериментів: одна серія – інтактні щ