Ви є тут

Теоретичне обґрунтування і практична реалізація створення інформаційних систем в зрошуваному землеробстві.

Автор: 
Лисогоров Костянтин Сергійович
Тип роботи: 
Дис. докт. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0505U000362
129 грн
Додати в кошик

Вміст

Розділ 2
умови та Методика проведення досліджень.
2.1. Ґрунтово-кліматичні умови зони зрошення.
Клімат зони: Клімат південного Степу України посушливий, з великими тепловими
ресурсами, частими суховіями, незначною кількістю та нерівномірним розподілом
опадів. Гідротермічний коефіцієнт дорівнює 0,5-0,7. Безморозний період триває
175-180 днів, сума ефективних температур повітря (вище +10оС) становить
3200-3400оС; кількість опадів, які випадають за цей період - 220-230 мм. Сума
опадів за рік становить 330-380 мм. Опади - дуже мінливий елемент клімату зони.
Розподіл їх протягом вегетаційного періоду як в часі, так і за інтенсивністю
нерівномірний, що перешкоджує ефективному їх використанню. Середньобагаторічна
температура повітря дорівнює 9,8оС.
Весна коротка - 30-50 днів, характерною її особливістю являється швидке
наростання температури повітря. Весняні приморозки припиняються, в середньому,
в другій декаді квітня, але в окремі роки вони спостерігаються в третій декаді
травня.
Літо жарке, посушливе і триває біля 5 місяців. Середня кількість днів з
суховіями за літній період - 24, максимальна ­­­54. По багаторічним даним у
квітні в середньому буває 7 днів з суховіями, у травні - 8, у червні - 8, у
липні - 8, у серпні – 9 і в вересні - 5.
В літній період випадає більша частина річної кількості опадів, переважно у
вигляді злив. Середня температура повітря в червні в 15 годин досягає 24-25оС,
в липні та серпні 27-28оС.
Осінь здебільшого суха. Перші приморозки настають, як правило, в другій
половині жовтня. Самий ранній приморозок зареєстрований 17 вересня.
Зима коротка, частіше всього, м'яка та малосніжна, з частими та тривалими
відлигами. Середньодобова температура повітря здебільшого буває вище -5оС.
Найбільші площі зрошуваних земель, згідно агрокліматичного районування,
розташовані у IV зоні, яка характеризується дуже посушливим кліматом.
Гідротермічний коефіцієнт в цій зоні становить 0,7-0,5, тобто спостерігається
негативний баланс між сумою опадів та випаровуванням. Основні кліматичні
показники, які необхідні для планування режимів зрошення наведені у таблиці 2.1
[162].
Таблиця 2.1
Основні кліматичні показники по агрометеорологічній мережі зони зрошення
Агрометеостанція
Місяць
Квітень
Травень
Червень
Липень
Серпень
Вересень
Жовтень
Середньомісячна температура повітря, °C
Херсон
9,7
16,6
20,6
23,6
22,1
16,7
10,5
Клепініно
9,4
15,8
20,1
23,1
22,3
16,7
10,6
Миколаїв
9,2
16,3
20,3
23,0
22,1
16,9
10,5
Одеса
8,4
15,0
19,4
22,1
21,5
16,9
11,3
Середня кількість опадів, мм
Херсон
26,1
37,8
46,8
39,1
33,8
26,5
29,4
Клепініно
32,0
41,0
65,0
61,0
34,0
36,0
36,0
Миколаїв
29,0
39,0
68,0
43,0
42,0
27,0
33,0
Одеса
26,0
34,0
47,0
35,0
31,0
28,0
35,0
Кількість днів з відносною вологістю повітря менше 30%
Херсон
7,1
7,6
7,0
8,4
8,3
5,3
2,0
Клепініно
5,1
6,1
6,5
10,7
10,0
5,7
1,2
Миколаїв
4,3
5,4
5,2
6,1
5,0
3,2
2,2
Одеса
1,2
0,8
1,1
1,6
1,0
0,6
0,4
Ґрунтові умови зони зрошення
Райони розвинутого і проектованого зрошення на Україні зосереджені в південній
і південно-східній частинах республіки.
Ґрунтовий покрив зони зрошення нерозривно пов'язаний з фізико-географічними
умовами і має чітко виражену зональність. Відповідно до агрогрунтового
районування Української РСР (Атлас ґрунтів УРСР, 1979) великі зрошувальні
системи республіки зосереджені в Степу і сухостеповій зоні, ґрунтовий покрив
яких представлений чорноземами звичайними і південними, темно-каштановими і
каштановими ґрунтами.
Пануюча грунтоутворююча порода в зоні зрошення - лес, а на Донецькому кряжі
серед грунтоутворюючих порід поширені піщаники, глинисті сланці і
крейдо-мергель. У межах вододільних плато ґрунтові води залягають на глибині
5-10 м і практично не роблять впливу на ґрунтоутворення. У подових зниженнях і
в заплавах річок чорноморської зони ґрунтові води, що залягають на глибині 2-3
м, помітно впливають на грунтоутворюючий процес.
Ґрунти Степу.
Степова зона займає південну половину території України. Вона простирається з
південно-заходу на північний схід на 1100 км, з півночі на південь – до 500 км.
Загальна її площа близько 25 млн. га, що складає 40% усієї території
республіки.
Розташування степової зони південніше осі підвищеного тиску повітря істотно
позначається на характері циркуляційних процесів і процесів вологообміну. Часто
надходять на Україну повітряні потоки вологого атлантичного повітря захоплюють
поліські і лісостепові райони, а розташована південніше Азорско-Сибірського
вітророзділу степова зона залишається в більшості випадків поза їхнім впливом.
У зв'язку з цим вона є найбільш посушливою зоною. Межа проходить між Лісостепом
і Степом на Правобережжі проходить по ізолінії річних сум опадів 450-460 мм, на
Лівобережжі – 480-500 мм. До півдня і сходу кількість опадів у степовій зоні
зменшується і на узбережжях Каркінітської затоки і Сиваша річна сума опадів не
перевищує 310-320 мм. У степовому Криму кількість опадів збільшується до
передгір'я до 500 мм.
Степова зона виділяється серед інших зон республіки найбільшими тепловими
ресурсами. Сума температур вище 5° на півночі заклики складає 3200°, на півдні
– 3800-4000°, а той час як у Лісостепу коливання невеликі – 2900-3100°С.
Поверхня зони Степу рівнинна, однак неоднорідна як у генетичному, так і
структурному відношенні Південна її частина розташовується на території
Причорноморської низовини, що представляє собою слаборозчленовану, а до сходу
від р. Інгул плоску і засіяну численними подами рівнину. До півночі
Причорноморська низовина поступово переходить у незначні п