РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Робота являється експериментально-морфологічним та клінічним дослідженням.
2.1. Експериментальні дослідження
Основним завданням експериментальної частини дослідження було вивчення
механізмів розвитку дистрофічно-деструктивних захворювань пародонта при
порушенні кісткового метаболізму, на підставі яких обґрунтувати ефективні
методи їх фармакологічної корекції. Моделювання порушень білково-мінерального
обміну та патологічних змін у тканинах пародонта та нижній щелепі виконували на
тваринах шляхом двобічної оваріоектомії [227, 228 231].
2.1.1 Матеріал та методика експерименту
Дослідження виконано на 61 самиці щура двох вікових груп: молодих, віком 5 міс
та масою (181,0±5,4 г) і літніх, віком 18 міс та масою (210,0±10,6 г). Для
молодих щурів було характерним активне розмноження, численний приплід та зуби
без ознак стирання, а для літніх – різке зниження інтенсивності розмноження,
ознаки менопаузи та стерті зуби [56].
Поставлено дві серії дослідів: серія А – на молодих щурах та В – на тваринах
літнього віку. Дослідження проводилось на 5 групах, по 6 тварин у кожній
групі.
З початку експерименту щурам 2-4 груп обох серій було проведено лапаротомію з
двобічною оваріоектомією. Тварин 1 групи обох серій не оперували, вони складали
контрольні групи. Щурам 5 групи обох серій здійснювали лише лапаротомію без
оваріоектомії для дослідження і вилучення впливу хірургічного втручання на стан
тварини (sham surgeries).
Тварини 2-ї групи обох серій лікування не отримували: у той час як щурам 3-х
груп призначали «Кальцемін» у дозі 15 мг/кг/добу, протягом 30 діб: а щурам 4-х
груп обох серій «Кальцемін» у дозі 15 мг/кг/добу та «Міакальцик» по 16 МО/кг
через добу під шкіру, протягом 30 діб.
Техніка операції лапаротомія з двобічною оваріоектомією. Під ефірним наркозом і
після фіксації тварини, хірургічного оброблення операційного поля (епіляція,
обробка 70% р-ном спирту) через поперечний розріз усіх тканинних шарів
передньої стінки та очеревини у рану виводили з обох боків черевної стінки
маткові роги, труби та яєчники. Накладали затискувачі на зв’язки яєчників,
потім видаляли яєчники з обох боків. Культі лігували, лігатури відсікали.
Порожнину очеревини зрошували розчином антибіотику. Розтинені очеревину та
тканини передньої стінки зашивали пошарово. Операційне поле обробляли розчином
антисептику.
Техніка операції - лапаротомія без оваріоектомії була однотипною з попередньою,
але яєчники не видаляли. На труби накладали затискувачі та лігатури. Лігатури
відсікали. Порожнину очеревини зашивали пошарово. Операційне поле обробляли
розчином антисептику.
Через 6 тижнів після операції щури 1 та 2 груп серій А та В були виведені із
експерименту для визначення впливу двобічного видалення яєчників на стан
кісткової тканини та пародонта. Також були виведені із експерименту щури 5-х
груп обох серій для вивчення впливу хірургічного втручання на стан цих тканин.
Щурам 3 та 4 груп обох серій через 6 тижнів після двосторонньої оваріоектомії
проводили корекцію порушень кісткового метаболізму остеотропними засобами
протягом 30 діб.
Під час проведення експерименту дослідних тварин утримували у відповідності з
правилами Європейської конвенції по захисту хребетних тварин, що
використовуються для експериментальних та наукових досліджень (Страсбург,
1986).
По закінченню строків експерименту щурів виводи з досліду шляхом декапітації
під ефірним наркозом з дотриманням прийнятих правил евтаназії.
2.1.2. Методи дослідження
Для вирішення поставлених в експерименті завдань проведені остеометричні,
біохімічні, біомеханічні рентгенологічні та морфологічні дослідження.
Остеометрія нижньої щелепи. Загальний стан кісткової тканини оцінювали за
інтегральними показниками остеометрії нижньої щелепи експериментальних тварин.
Виділяли і звільняли від м’яких тканин нижню щелепу щурів. Визначали масу
скелетованих нижніх щелеп шляхом зважування на аналітичній вазі ВЛА-200 з
точністю до 1мг. Штангенциркулем з точністю до 0,05 мм проводили остеометрію
нижньої щелепи. Вимірювали висоту тіла нижньої щелепи разом з альвеолярним
відростком з вестибулярної та язикової поверхонь в області кожного моляру та
окремо висоту тіла. За різницею цих показників вираховували висоту
альвеолярного відростка для кожної точки виміру [1,80]. Оцінювали наступні
остеометричні показники нижньої щелепи:
– Висоту тіла нижньої щелепи;
– Висоту тіла щелепи з альвеолярним відростком;
– Висоту альвеолярного відростка (ВАВ);
– Товщину нижньої щелепи в зоні альвеолярного контрфорсу;
– Товщину нижньої щелепи в зоні висхідного контрфорсу;
– Висоту альвеолярного відростка в зоні І моляра з вестибулярної та оральної
поверхонь;
– Висоту альвеолярного відростка в зоні ІІ моляра з вестибулярної та оральної
поверхонь;
– Висоту альвеолярного відростка в зоні ІІІ моляра з вестибулярної та оральної
поверхонь.
Біомеханічні дослідження. Біомеханічні характеристики нижньої щелепи визначали
при згині на універсальній навантажувальній машині в модифікації Р-0,5 зі
швидкістю навантаження 0,025 мм/хв до моменту руйнування. Розраховували питому
стрілу вигину (Y, мкм/Н), межу міцності (d, ГПа), руйнуючий момент (Р, Нмм),
модуль пружності (E, ГПа) та мінімальну роботу руйнування кістки (A, мДж) [60].
Різцевий зуб білого щура виконує армуючу функцію для нижньої щелепи, оскільки
він має росткову зону в куті щелепи та проходить скрізь її основу. Тому
проводили дослідження деформаційних властивостей нижньої щелепи з прикладенням
точки навантаження в місці виходу різцевого зубу з кісткової манжети [145,
162].
Питому стрілу вигину (Y, мкм/Н) оцінювали за формулою:
Y=?/P,
де ? -
- Київ+380960830922