РОЗДІЛ 2
ТРАНСПОРТНИЙ ФАКТОР У РОЗВИТКУ ІНТЕГРАЦІЙНИХ
ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ
2.1. Специфічні особливості транспорту та ринку транспортних послуг
Як галузь виробничої інфраструктури транспорт має багато особливостей, що
необхідно враховувати, аналізуючи процеси, які в ній відбуваються. Специфічні
особливості транспорту достатньо широко висвітлені в літературі [12; 33; 49;
106; 259; 264; 269], в агрегованому вигляді їх можна виділити в наступні
групи.
По-перше, транспорт як галузь матеріального виробництва самостійно не створює
нових матеріальних цінностей, але бере участь у процесі виробництва. Інакше
кажучи, якщо транспорт не забезпечить обов’язкового пересування продукту із
сфери виробництва до сфери споживання, то це рівнозначне тому, що виробництво
продукту не відбулося, оскільки потреби в ньому не будуть задоволені.
Транспортні процеси не можна зберігати та накопичувати, тому що продукцією
транспорту власне є переміщення вантажів і пасажирів.
По-друге, транспорт виділяється динамічністю своїх засобів. У будь-якій галузі
промисловості основні засоби виробництва нерухомі та виробляють свою продукцію,
не виходячи за межі підприємства. На транспорті ж основна частина засобів
виробництва – рухомий склад – виконує свою функцію, пересуваючись із пункту
відправлення вантажів у пункт призначення.
По-третє, в процесі виробництва транспортна продукція (на відміну від
промислової) економічно відособлена від предметів праці (вантажів і пасажирів,
що переміщуються). Здійснюючи необхідне переміщення сировини та готової
продукції, транспорт збільшує їх споживчу вартість і суспільну користь.
На сьогоднішній день економічна наука не дала чіткої відповіді на питання про
те, що ж варто розуміти під ринком продукції транспорту і про які окремі ринки
правомірно вести мову.
Ринок продукції транспорту являє собою сферу товарного обміну особливого роду,
сферу контактів між виробниками продукції транспорту, що пропонують
товар-переміщення (чи послугу, що супроводжує це переміщення), і споживачами,
що пред’являють попит на даний специфічний товар, що не має речовинної форми.
Поняття “ринок”, як воно вживається в більшості досліджень, включає “всіх
учасників (покупців і продавців), фактичних і потенційно можливих” [138,
с.127].
Поняття “ринок” інтерпретують скоріше не як об’єктивно існуючу сферу обміну, а
пов’язують його винятково з наявністю продавців і покупців. У ряді випадків
починаються спроби провести різницю між ринками речовинних товарів і ринками
продукції транспорту в тім відношенні, що коли перші з’являються як ринки
відособлених від виробників конкуруючих предметів з однаковою споживчою
вартістю, то ринки продукції транспорту з’являються як ринки конкуруючих
виробників визначеного виду цієї продукції з однією і тією ж споживчою вартістю
[130, с.31]. Таке протиставлення представляється неправильним, оскільки,
по-перше, і на ринках речовинних товарів угода може укладатися на товар, який
ще не зроблений, а по-друге, і на ринках продукції транспорту при укладанні
угоди не можуть конкурувати виробники, як такі, у відриві від транспортних
засобів, по відношенню продукції яких укладається угода.
Особливість світового ринку продукції транспорту, що відрізняє його від
світових ринків речовинних товарів, полягає головним чином у тому, що продукція
транспорту може бути спожита тільки в процесі її виробництва, отже, доступ до
ринку продукції транспорту обмежується прив’язкою засобів окремих видів
транспорту, особливо залізничного й автомобільного, до певної території.
Наприклад, при інших умовах виробник автотранспортних засобів мав би більш
легкий доступ до ринку машин і устаткування, ніж виробник продукції
автотранспорту – до тієї сфери, що могла б вважатися ринком продукції
автомобільного транспорту. На доступ виробників продукції транспорту на
відповідний “транспортний ринок” також впливає дозвільний порядок руху
іноземних транспортних засобів по території даної держави і деякі інші
фактори.
Важлива особливість ринку продукції транспорту полягає в тому, що якщо на
світових ринках речовинних товарів можуть бути укладені угоди як на наявний
товар, так і на товар, що буде зроблений, то на “транспортному ринку” угоди, як
правило, укладають на продукцію транспорту, що ще не зроблена, а буде зроблена
і спожита в процесі перевезення [138, с.128].
Виділяючи на світовому ринку продукції транспорту окремі ринки по видах
транспорту, не слід абсолютувати таке розходження, оскільки в ряді ситуацій
попит на продукцію транспорту, що часто називають вторинним чи похідним, може
бути задоволений у рамках широкого кола альтернативних рішень, тоді як при
укладенні угоди на купівлю-продаж речовинного товару, що підлягає перевезенню,
можливості вибору частіше обмежені конкретним товаром. Таким чином, в якості
фрахтувальника фірма потенційно може виступити як на фрахтовому ринку морського
тоннажу, так і на авіафрахтовому ринку або зробити перевезення автомобільним чи
залізничним транспортом у залежності від характеру вантажу, конкретного
розрахунку ефективності перевезення й інших факторів. Дана обставина робить
положення на світовому ринку продукції транспорту дуже невизначеним в області
тих товарів, перевезення яких може бути здійснено в рамках альтернативних
рішень.
Крім того, при сучасній транспортній системі з її комбінованим перевезенням
“від дверей до дверей” виникає ситуація, явно нетипова для ринку речовинних
товарів, – потреба в транспортній послузі може бути роздроблена між засобами
різних видів транспорту, що безумовно діє в напрямку інтегрування ринків
окремих видів п
- Київ+380960830922