РОЗДІЛ 2
Проблеми ВІДТВОРЕННЯ ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ
2.1. Макроекономічні чинники і регулятори відтворення виробничого потенціалу
Активізація розширеного відтворення виробничого потенціалу і формування на цій
основі інноваційної техніко-технологічної бази для пріоритетних галузей
вітчизняної промисловості є однією із найактуальніших економічних проблем в
Україні. Без швидкого та ефективного вирішення цієї проблеми неможливо зайняти
відповідну нішу на зовнішньому ринку і у світовому розподілі праці, налагодити
конкурентоспроможне виробництво високоякісної продукції, сформувати адекватну
ринкову інфраструктуру та сервісну мережу, а отже – створити відповідні умови
для забезпечення євроінтеграції як стратегічної мети трансформаційних процесів
у національній економіці.
Шлях до вирішення проблеми інвестиційного забезпечення розширеного відтворення
виробничого потенціалу лежить у площині сумісності фінансово-промислових
інтересів, тобто інтересів окремих суб’єктів виробничої і фінансової сфери
держави при чіткому визначенні ролі останньої у законодавчому регулюванні,
бюджетному фінансуванні та правовій підтримці діяльності всіх цих суб’єктів.
Одним із найефективніших способів відродження конкурентноздатності вітчизняного
промислового виробництва, а отже – вирішення комплексу проблем, пов’язаних як
із внутрішніми, так і зовнішніми аспектами розвитку української економіки, є
ринкове стимулювання виробництва зокрема і ділової активності загалом.
Рушійною силою ринкової економіки є зацікавленість господарських суб’єктів у
підприємницькій діяльності, внаслідок якої вони, як учасники відтворювальних
процесів, нагромаджують і розподіляють ресурси відповідно до отриманих доходів.
Якщо така діяльність вигідна учасникам ринку, то процес відтворення
здійснюється інтенсивним шляхом. І навпаки – якщо успішне функціонування ринку
наштовхується на посилену дискримінацію з боку держави, передусім, у вигляді
високих податків, то економічна активність спадає. Звідси, важлива роль у
забезпеченні розширеного відтворення виробничого потенціалу належить податковій
системі України, пріоритетним напрямком реформування якої, відповідно, має бути
послаблення податкового тиску на товаровиробників при одночасному посиленні
принципу рівномірності оподаткування, що в перспективі дозволить досягнути
значного розширення податкової бази.
Податкові надходження є наслідком взаємодії двох основних складових: податкової
ставки і податкової бази. Остання зменшується в міру зростання податкових
ставок. Відповідно ефект впливу зміни ставок оподаткування на бюджетні
надходження залежить від величини еластичності виробництва за податковою
ставкою. Ця еластичність, як правило, від’ємна, але коли вона опускається нижче
від –1, податкові надходження починають скорочуватися пропорційно до збільшення
податкових ставок.
Податкові ставки впливають на ділову активність (або податкову базу), діючи на
економічні стимули. Якщо господарські суб’єкти зацікавлені в нарощуванні
чистого (після стягнення податків) прибутку, тоді збільшення податку гальмує
подальше зростання виробництва. При досягненні певного рівня податкових ставок
зумовлене таким чином скорочення виробництва може знівелювати будь-який приріст
бюджетних надходжень внаслідок збільшення норми оподаткування. Із позиції
пожвавлення ділової активності, оптимальним визнається такий спосіб
оподаткування, при якому діючі податкові ставки дозволяли б максимально
наповнювати бюджет або, принаймні, не зменшували його доходи.
Для будь-якої економічної системи життєво важливими є виробничі інвестиції, які
здатні забезпечувати динамічний розвиток, збільшуючи продуктивність
промислового виробництва, а отже – сукупну пропозицію еквівалентно зростанню
попиту на продукцію та виробничо-фінансові ресурси (рис. 2.1). Відповідно якщо
розширене відтворення виробничого потенціалу є одним із пріоритетів
макроекономічної політики, то для досягнення цієї мети необхідно задіяти всі
без винятку ланки (а не лише податкову систему) державного регулювання
вітчизняної економіки, включно з бюджетним фінансуванням і банківським
кредитуванням. Тобто стратегічним пріоритетом як бюджетно-податкової, так і
кредитно-банківської політики держави повинно стати виробниче інвестування і
збалансоване співвідношення між динамікою виробництва продукції та грошовою
масою з одночасною зміною її структури на користь оборотних коштів на рахунках
підприємств.
Рис. 2.1. Схема розширеного відтворення виробничого потенціалу
Темпи зростання останніх в Україні, за свідченням статистики1
[1) Усі таблиці, наведені в другому розділі дисертації, побудовані автором на
підставі опрацювання офіційних статистичних даних [106, 125, 142].]
) (табл. 2.1), є недостатніми для забезпечення динамічного розвитку вітчизняної
економіки загалом і промисловості зокрема.
Таблиця 2.1
Обсяги і динаміка оборотних коштів
Показники
Р о к и
2000
2001
2002
2003
2004
Всього, млн. грн.
Промисловість, млн. грн.
у % до загального обсягу
індекси росту (у % до попереднього року)
321683
160564
49,91
379587
149838
39,47
93,33
432042
166335
38,50
111,01
520672
196187
37,68
117,95
617058
222637
36,08
113,48
А отже, вирішення проблеми орієнтації бюджетного механізму на створення умов,
які забезпечать розширене відтворення виробничого потенціалу, вимагає
доповнення податково-бюджетних методів регулювання економіки відповідними
заходами у площині грошово-кредитної політики. Цільові орієнтири останньої
мають бути пов’язані із забезпеченням реальної стабільності грош