Університети Російської імперії другої половини ХІХ – початку ХХ ст. в публіцистиці та історіографії

РОЗДІЛ 2
УНІВЕРСИТЕТИ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ –
ПОЧАТКУ ХХ ст. В ОЦІНКАХ СУЧАСНИКІВ
Навколо російських університетів та їх "долі" у другій половині ХІХ – на
початку ХХ ст. розгорнулися жваві дискусії, в яких брали участь представники
різних ідейних кіл. Гостроту цих дискусій сьогодні складно зрозуміти, якщо не
зважити на те, що так зване "університетське питання" бачилося як визначальне з
точки зору майбутніх соціальних змін, перетворилося на лакмусовий папірець,
який визначав ідейно-політичне обличчя кожного з учас­ників спорів, стало одним
із проявів зростаючої соціальної напруги. "Небайдужість" авторів пояснюється й
тим, що ця дискусія точилася передусім у середовищі інтелігенції, яка
здебільшого мала університетську освіту і дивилася на університети як на
роз­плідники собі подібних. Свою ж роль інтелігенція тоді здебільшого бачила в
месіанському світлі. В літературі вже давно висловлена думка про те, що у
другій половині ХІХ ст. в Росії ідея прогресу набула особливої популярності,
наука бачилася основою цього соціального прогресу, а інтелігенція (а значить, і
університети) – відповідальною за цей прогрес [822. – Р. VII, VIII]. До того ж,
слід мати на увазі, що навіть коли автори міркували лише про історію
університетів, вони були не в змозі подолати прагнення осучаснити минуле.
Публіцистичність характеризує як суто історичні праці, так і мемуари. Мета,
функції, шляхи вдосконалення університетів жваво обговорювалися на сторінках
періодичних видань, ставали метою написання окремих, іноді досить значних за
обсягом, праць. Серед авторів здебільшого були викладачі університетів,
студенти, але цих питань торкалися й люди, які безпосередньо не належали до
університетського середовища. Протягом зазначеного періоду було опубліковано
сотні праць, різного обсягу та спрямованості, які так або інакше виходили на
"університетське питання" [694]. Ці праці були надруковані в різних за ідейною
спрямованістю виданнях і відображали досить широкий спектр думок. Саме у другій
половині ХІХ – на початку ХХ ст. були закладені основи образів універ­ситетів,
які продовжать існування в наступні історичні епохи.
2.1. Суспільна роль університету
У дореволюційні часи перетворення, які відбулися в російських університетах у
другій половині ХІХ ст., характеризувалися не інакше як "університетська
реформа" [1 Звичайно, автори здебільшого розуміли під університетською реформою
перетворення початку 1860-х років, але й стосовно заходів 1880-х років, і
початку ХХ ст., застосовувалося слово "реформа". В даному випадку термін
"університетські реформи" також об’єднує всі перетворення, що відбувалися в
університетах Російської імперії другої половини ХІХ – початку ХХ ст. ]. Втім
оцінки цих перетворень у дореволюційній публіцистиці є вельми строкатими. Для
виявлення образу університетських реформ в історіографії та публіцистиці ХІХ-
початку ХХ ст. скористаємося такими маркерами:
визначення ролі університетів у суспільному житті та ідейному русі, підготовці
та втіленні інших реформ;
виявлення характеру університетських реформ;
з’ясування місця університетської реформи у ряду "великих реформ";
розуміння причин першочерговості перетворень університетів в урядовій політиці
другої пол. ХІХ – поч. ХХ ст.
1) Визначення ролі університетів у суспільному житті та ідейному русі,
підготовці та втіленні суспільних реформ
Перш ніж приступити до аналізу думок щодо даної проблеми, необхідно згадати
один показовий історичний факт. Коли задовго до початку епохи реформ, ще у 1849
році, у журналі "Современник" з’явилася стаття "Про призначення російських
університетів" [444], яка не містила нічого недозволеного, з’явилося височайше
розпорядження про заборону подальших публікацій як "за", так і "проти"
університетів. Цей епізод яскраво свідчить, що у вищих сферах суспільства вже
на той час оформилося розуміння того, що університетське питання щільно
пов’язане із проблемами реформування суспільства в цілому [2 Надання
університету ролі осередку громадських прагнень, на думку Гилярова-Платонова,
теж відбулося саме у 40-50-ті роки ХІХ ст., оскільки, як він писав, "наукові
змагання довгий час були єдиною сферою вільної публічності взагалі, при
безгласності суду, при повсюдній цензурі друку" [128. – С. 129].]
. На думку уряду, в цей час відкривати дискусію було передчасно. Лише у 1858
році на сторінках "Русского вестника" розпочалося широке обговорення
"університетського питання", яке не сходило зі шпальт газет та журналів різного
спрямування, часом згасаючи й розгораючись з новою силою, декілька десятиліть
поспіль. За оцінкою "Отечественных записок", "університетське питання"
"прокинулося" й стало перед суспільною думкою у "всю висоту та шир" [445. – C.
11].
Один з "пересічних" учасників дискусії ще у 1860 році висловив загальний
підхід, який об’єднував багатьох учених, літераторів, діячів культури,
урядовців: "У наш час університети грають важливу, нічим іншим не заміниму роль
у приготуванні суспільних діячів, у спрямування їх... для боротьби з
прибічниками невігластва, зла та користолюбства" [754. – C. 257]. Такий погляд
на університети як центри суспільного блага тоді був характерним і для більш
радикальних авторів. У 1861 році один з відомих публіцистів того часу, редактор
журналу "Русское слово", член організації "Земля і воля" Г. Є. Благосвєтлов
писав: "До них [університетів. – С.П.] суспільна думка завжди ставилася з
повним співчуттям; на них з особливою увагою дивилася література, як на єдиний
ланцюг, який так чи інакше пов’язує наші розумові інтереси з народним життям;
від університетів ми звикли чекати кращих діячів та з