РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Виклад загальної організації експериментальних досліджень. Експериментальна частина даного наукового дослідження спрямована на виявлення ранніх ланок патогенезу післяпологового маститу при його моделюванні за авторським способом та вивчення тканинних реакцій навколо шовних матеріалів у паренхімі молочної залози на тлі лактації.
Порядок проведення експериментальних досліджень, відповідність їх усім етичним нормам були ухвалені комісією з питань біоетики при Донецькому державному університеті ім. М. Горького (висновок 76 / 16).
Умови утримання тварин, характер годування й порядок проведення експериментів суворо відповідали наказу МОЗ № 755 "Правила проведення робіт із застосуванням експериментальних тварин".
Усі досліди були хронічними. Тварин утримували у типовому віварії. Вони знаходились у відкритих вольєрах (собаки) або у спеціальних клітках (пацюки), отримували натуральний корм, спостерігались ветеринаром, ніяких захворювань у них не виникало.
Експериментальні операції проводили у спеціально обладнаній операційній цього ж віварія.
На день експерименту тварин не поїли і не годували, відсаджували від помету за 2 години до операції.
Усі операції і болючі маніпуляції виконували під загальним знеболюванням. Для премедикації використовували розчини атропіну сульфату (0,02 мг/кг), димедролу (1,5 мг/кг), дроперідолу (0,3 мг/кг), фентанілу (0,005 мг/кг). Після досягнення необхідних холінолітичного та нейроплегічного ефектів тварин фіксували на операційному столі і починали базисний наркоз.
Собак оперували під внутрішньовенним кетаміновим наркозом із розрахунковою дозою 4 мг/кг; пацюків - під масочним наркозом повітряно-фторотановою сумішшю.
Під час наркозу підстригали смух навколо молочних залоз, голили операційне поле, обробляли його двічі йодом і двічі спиртом, обмежували стерильною білизною.
Протягом усіх операцій суворо дотримували правил асептики й антисептики.
Евтаназії у собак не було, пацюків умертвляли токсичними дозами фторотану.
Експериментальні морфологічні дослідження виконували шляхом світлової та електронної мікроскопії.
Перед світловою мікроскопією біоптати фіксували у 10% розчині нейтрального формаліну, проводили через батарею спиртів зростаючих концентрацій від 50 до 100° і заливали у парафінові блоки.
Гістологічні зрізи товщиною 5 мкм фарбували гематоксиліном- еозином, пікрофуксином за ван Гізоном, вивчали під мікроскопом при збільшенні у 100 і 400 разів.
Для електронної мікроскопії використовували шматочки тканини МЗ розміром 1х1 мм, які префіксували у 2,5% розчині глютарового альдегіду на фосфатному буфері, а потім фіксували 1-2% розчином чотирьохокису осмію на тому ж буфері.
Біоптати зневоднювали у спиртах зростаючих концентрацій та окисом пропілену. Фіксовані й зневоднені шматочки заливали сумішшю Епон-812. Напівтонкі зрізи для орієнтації пірамідки фарбували 1% розчином толуїдинового блакитного. Ультратонкі зрізи фарбували ураніл ацетатом і цитратом свинцю за Рейнольдсом.
Вивчали й фотографували ультратонкі зрізи у електронному мікроскопі "Тесла" при збільшенні у 15000-25000 разів.
Для вивчення ранніх ланок патогенезу ПМ при моделюванні його за авторським засобом використані 30 безпородних собак. Усі самки були у віці 1,5 - 2-х років масою тіла від 7 до 11 кг після першого помету і на 14 - 15 добу лактаційного періоду.
Об'єктом експериментальних досліджень у даній групі обрано собаку у зв'язку з найбільш близькими до людини топографо-анатомічними та морфо-функціональними особливостями її молочних залоз [4].
Так, наприклад, у аналогії до жіночих грудей структурною одиницею паренхіми собачої молочної залози є часточка, яка складається з альвеол і трубочок, що побудовані з одного шару кубічних залозистих клітин і міоепітелію.
Від альвеолотрубочок відходять протоки першого порядку, які зливаються між собою і створюють молочні канали.
Таким чином формуються частки, які через молочні протоки другого порядку поєднуються одна з одною і відкриваються на соску сосковими протоками.
Сукупність часток, кількість яких сягає 6-12, складає тіло залози, що розташоване у з?єднувальнотканинній капсулі, створеної листками поверхової фасції.
Сосок молочної залози у собаки має конічну форму, волосся на ньому відсутнє. У дистальній частині соска протягом 1/3 його довжини розташовані молочні протоки, що відкриваються на тупій верхівці устями соскових каналів.
У проксимальній частині соска (у його підвалини) кожна молочна протока розпоширюється й утворює молочний синус. Синуси між собою не поєднуються і в результаті кожний окремий синус уявляє собою розширену початкову частину вивідної протоки відповідної частки молочної залози.
Розташовуються молочні залози на шкірі вентральної частини грудної та черевної стінок із двох боків від середньої лінії у кількості 4-5 пар. При наявності 10 молочних залоз у собаки з них 4 краніальних є грудними, наступні 4 - черевними та 2 каудальні - паховими.
Звичайно молочні залози виявляються відповідно розташуванню сосків, а самі ж залози підіймаються над поверхнею шкіри і стають добре помітними лише у період лактації, коли вони значно збільшуються у своїх розмірах.
30 експериментальних собак були розподілені на 3 групи, з яких одна була основною і дві - контрольними.
До першої (основної) групи увійшли 10 собак, у яких проводили моделювання маститу за власною методикою, запропонованою сумісно з Л.Д. Тараненко і Т.П. Наливайко ("Спосіб моделювання лактаційного маститу" - а. с. № 1820404).
Моделювання включало створення ЛС і відрізнялось тим, що з метою максимального приближення патологічного процесу до його клінічного перебігу, спочатку здійснювали однократну імунізацію експериментальної тварини власним молоком у дозі 0,2 мл на 1 кг маси тіла, а ЛС утворювали через 7 діб шляхом перев'язки термінальних молочних проток підшкірним кис
- Київ+380960830922