РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ УНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ ОСВІТИ
ЯК ПРОЦЕСУ ПІДГОТОВКИ ДО КУЛЬТУРОТВОРЧОЇ ПРАЦІ
2.1. Характеристика нової виробничої парадигми як "культуротворчої праці"
В сфері праці намагання забезпечити виробництву сталий прогнозований розвиток без непередбачуваних відхилень від алгоритму потребує розповсюджування професійних стандартів і вимог, відповідності їм фахівця, які вступають у суперечність із індивідуальною потребою дотримання поширених приписів у професійній діяльності. Аналіз у першому розділі наукових досліджень, які вивчають вплив соціокультурних умов на різні сфери життєдіяльності людини, а саме: [25; 39; 45; 60; 207; 243; 272; 320; 343; 348; 369; 421; 447; 538; 540 та ін.], став базою для обґрунтування дисертантом новочасних чинників обмеження перетворювальної активності індивіда в контексті світових тенденцій становлення моделей поведінки при створенні нового. Ними визначено:
1. Специфічні поведінкові моделі індивідів, які створюють нові культурні смисли.
Об'єктивні чинники суспільно необхідного рівня перетворювальної активності індивідів та індивідуальні трансгресивні потенціали, які обумовлюють цілу низку виробничо-професійних суперечностей, значно загострилися в епоху глобальних комунікацій. Це пов'язано з тим, що необмежений експериментально-пошуковий досвід в мережі Інтернет активізує процеси створення нового і продукуючі функції суб'єкта. Як наслідок, усталюються нові поведінкові моделі. Вони є результатом набутого досвіду створення нового, яке втілює власні уявлення про краще, доцільне, досконале, потрібне. Цінність таких новотворів не постає як співставлення індивідуальних і колективних, суб'єктивних і об'єктивних, реальних і віртуальних уявлень. Вони впливають на соціокультурні процеси в суспільстві і світі, формують цінності, мотиви, ідентифікації, психічні стани індивіда, а реалізація перетворювальної активності позначається на виникненні нового культурного шару ? малоапробованого, не корегованого, як-завгодно агресивного, аморального чи малоцінного.
2. Малоконтрольований вплив окремих індивідів як культурних одиниць на соціальну і культурну реальності.
Усвідомлення тенденцій багаторазового збільшення впливу окремого індивіда на суспільний і планетарний розвиток детермінує питання про визначення межі дотримання правил і свободи як практики їх порушення. Пошук шляхів розв'язання подібних проблем все частіше приводить фахівців до висновків про необхідність досвіду застосування теоретичних знань про молодіжні проблеми в реальних життєвих ситуаціях, розуміння основних соціальних проблем і орієнтації на усталені загальнолюдські цінності, які можуть забезпечити соціально-психологічну і соціокультурну рівновагу в період глобальних соціокультурних змін [84; 258; 349; 449; 476; 484].
3. Відсутність кореляції між творчими здібностями і прагненнями переінакшення соціальної і культурної реальності.
Важливо, що питання творчих здібностей індивіда при вирішенні проблем опанування створенням нового, не піднімається, оскільки суттєвим є не стільки потенціал, скільки мотиви перетворення соціокультуного середовища, усвідомлення значущості власної діяльності для людства. Особливо значущим є той факт, що саме молоді люди дуже піддаються впливам, їм характерні пошукові мотиви у межах своєї студентської субкультури. Активна природа людини розглядається нині через призму її творчих проявів у відношеннях із соціальним середовищем [258; 349; 449; 476].
4. Відсутність напрацьованих механізмів збалансовування процесів соціалізації і творчого розвитку.
Значна увага до різноманітних творчих практик, наприклад, в університетах, не знімає центральної суперечності між заохочуванням дотримування правил, яке вважається суспільством властивістю індивіда до прагнення норм моралі, принциповості, добросовісності і, як наслідок, не-створенням нового та високим суспільним визнанням статусу творчої діяльності і при цьому незадоволеністю відмовою від правил.
Намагання обмежити перетворювальну активність індивіда в професійній діяльності порушує питання про цінність створення нового в ній. З'ясовано, що в аспекті практики створення потрібних суспільству новацій порушують питання про "законтрактовану" культуру, яка народжується з керованих соціумом художніх, наукових, соціально-освітніх проектів. Це ставить під сумнів статус їх виконавців як вільних і незаангажованих, але значущість результатів таких проектів для суспільства стає дедалі все важливішою. Відомі фонди, об'єднання, клуби створюють розвинені мережі для залучення великої кількості осіб у свої проекти. Цим намагаються нівелювати напругу в соціальному середовищі, яке постійно перебуває під загрозою руйнації усталених підвалин життєдіяльності.
За результатами аналізу концепцій розвитку трудового ресурсу в сучасних соціокультурних умовах виявлено розмежування творчості і створення нового в професійній діяльності. Так, теорії і концепції праці, трудового менталітету, стимулів і антистимулів його розвитку в сучасних соціокультурних умовах, місця в системі стратегічного розвитку України, дослідження явища відчуження праці в системі чинників розвитку менталітету фахівця низка досліджень на перетині професійної освіти, економічних наук та психології і соціології праці [39; 48-52; 301; 417] визначають характеристики, які доводять неспівпадання творчості і створення нового в професійній діяльності:
- присутнє прагнення творчості як трансцендентальності, яка не ототожнюється з виробництвом, бо праця не є творчістю, а виробництво не може бути творенням (М. Маффесолі) [301];
- в глибинах праці виникає новий вид культури майбутнього, яка заснована на творчості в знаннях і нематеріальних стимулах, але породжує знаннями додаткову вартість продукту; її становлення рівнозначно індустріальній революції, бо створення додаткової вартості за рахунок знань стає звичною професійною практикою рядових фахівців (Ю. Сухарьов) [417];
В сфері праці значно зростає потреба