РОЗДІЛ 2
УМОВИ, ПРОГРАМА, МЕТОДОЛОГІЯ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Фізико-географічні умови регіону дослідження
Територія України розміщена в південно-західній частині Російської
(Східноєвропейської) рівнини і простирається із заходу на схід на 1300, а з
півночі на південь на 900 км. Загальна площа її складає 603,5 тис.км2. Для
України характерна широтна зональність ландшафтів, північна її частина
(Полісся) знаходиться в зоні мішаних лісів, середня – в лісостеповій і південна
– в степовій зоні [527]. Різниця фізико-географічних умов країни пов’язана з
неоднорідністю геолого-геоморфологічної будови і зміною клімату, яка в свою
чергу впливають на розподіл вод, на характер ґрунтів, рослинність тощо.
Геологічна будова. Територія країни розташована на південному заході Російської
докембрійської платформи, має рівнинний рельєф з абсолютними висотами до
300–700 м [527]. Найбільшими структурами докембрійської платформи є Український
кристалічний щит, Волино-Подільська плита і Галицько-Волинська западина,
Дніпровсько-Донецька западина, Донецька складчаста область та Причорноморська
западина. Антропогенові відклади найбільш сильно піддаються процесам водної
ерозії.
Рельєф. Територія України складається із височин і низовин, розміщення яких
тісно пов’язане з геологічною структурою [527].
В північній частині країни розташована Поліська низовина. Поверхня її слабо
нахилена до Дніпра і Прип’яті, висоти її рідко перевищують 150-220 м. Для неї
характерна незначна глибина розчленування (до 50 м). На лівобережжі Дніпра вона
зливається з Придніпровською низовиною [72], поверхня якої нахилена на захід і
південний захід у бік Дніпра. Висоти її коливаються в межах 90-170 м. На
північному сході і сході Придніпровська низовина переходить у південно-західні
відроги Середньоросійської височини. Вона уявляє собою рівнину з висотами
190-200 м, нахилену на південь і південний захід, глибоко розчленовану густою
долиною і яружно-балковою сіткою. На південному заході Донецька височина
переходить в Приазовську височину, яка також відрізняється хвилястістю своєї
поверхні. В правобережній частині країни розташовані Придніпровська і
Волино-Подільська височини [72]. Придніпровська височина займає межиріччя
середньої течії Південного Бугу і Дніпра (висоти її складають 220-240 м).
Причорноморська низовина є типовою рівниною, з висотами 120-150 м. Характерною
ознакою є наявність долин річок які протікають по її території (Дністер,
Південний Буг, Інгул, Інгулець, Дніпро, Молочна), балок, подів, а в прибережній
частині лиманів і западин солоних озер. В західній частині Керченського
півострова низовина переходить в Тарханкутську височину, на сході зливається з
горбистими рівнинами півострова [72].
Клімат. Клімат України формується в результаті взаємодії таких факторів
кліматоутворення як сонячна радіація і циркуляція атмосфери і є сприятливим для
сільськогосподарського виробництва. Територія країни знаходиться в помірному
поясі і характеризується помірно-континентальним кліматом [527].
Сумарна радіація в середньому за рік складає в Україні 95–97 ккал/см2 в
північних і північно-східних районах і 125-127 ккал/см2 на південному березі
Криму [72]. В різні пори року погода в країні значно змінюється. Так, взимку
вона є не стійкою і не холодною. Середня температура січня на північному сході
(-7,5°С), на південному заході (-2,0°С). Мінімальні температури на сході можуть
становити до -40°С). Мінімальні температури на сході можуть становити до -40°С.
Зимою часто бувають відлиги. Для весни характерна нестійка погода, пізні
заморозки в Україні бувають в травні, на сході і в червні [527]. Літо
характеризується теплою і жаркою погодою. Середня температура в липні 18°С (на
північному заході) до 23°С на півдні степової зони. Коефіцієнт зволоженості (за
В.П.Поповим) змінюється від 2,4-2,6 (на північному заході до 0,8-1,0 (на півдні
степової зони). Південні райони країни мають недостатню зволоженість і тому
потребують зрошення, та створення ефективних систем захисних лісових насаджень,
які б створили більш сприятливі умови для вирощування сільськогосподарських
культур.
Гідрографічна сітка. Поверхня України характеризується сіткою річкових долин,
балок з багато численними водотоками і ріками. Найбільш важливе значення для
народного господарства мають Дніпро, Дунай, Сіверський Донець, Південний Буг,
Дністер. Порівняно густою річковою сіткою характеризується Полісся (0,18-0,23
км/км2), менш густа вона в Лісостепу (0,17-0,20 км/км2) і в степу лише 0,1-0,05
км/км2 [527].
Ґрунтовий покрив. Територія України розташована в лісовій, лісостеповій та
степовій фізико-географічних зонах, що відбилося на її сучасному ґрунтовому
покриві.
Поліська частина країни характеризується переважно дерново-підзолистими і
торф’яно-болотними ґрунтами, які сформувалися, в основному на без карбонатних
відкладеннях в умовах достатнього зволоження і перезволоження. Зустрічаються
світло-сірі лісові ґрунти, на ділянках покритих лесовидними суглинками. В
лісостеповій зоні розвинуті всі підтипи сірих лісових ґрунтів, опідзолені
чорноземи, типові мало – і середньо гумусні чорноземи. На лівобережжі Дніпра
зустрічаються засолені ґрунти. В степовій зоні переважають звичайні і південні
чорноземи, а також темно каштанові ґрунти. На побережжях Чорного і Азовського
морів зустрічаються солонці в комплексі з темно каштановими і каштановими
ґрунтами [67].
Рослинність. Природній рослинний покрив під дією людини зазнав значних змін. До
80% території України розорано і використовується для вирощування різних
сільськогосподарських культур. Тільки незначна частина території зайнята
штучними лісами, а на площ
- Київ+380960830922