Діагностика та комплексне лікування місцево-поширеного раку щитоподібної залози

Розділ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1.Загальна характеристика обстежених хворих
Дисертаційне дослідження виконане на базі відділення пухлин голови та шиї
Харківського обласного клінічного онкологічного диспансеру та ДУ „Інститут
загальної та невідкладної хірургії АМН України”.
В роботі були використані дані Національного канцер-реєстру України та
обласного канцер – реєстру Харківської області. Методом епідеміологічного та
статистичного аналізу, були розраховані стандартизовані статево-вікові
показники захворюваності, підраховані щорічні вікові прирости захворюваності, а
також проведені прогностичні оцінки. Наказ № 10 Міністерства охорони здоров'я
від 22.01.96 р. «Про створення національного канцер-реєстра України» забезпечив
можливість отримувати уточнену інформацію про онкозахворюваность, зокрема
показників захворюваності на рак щитоподiбнї залози. Як показав міжнародний
досвід, для проведення максимально наближеного до реального аналізу
захворюваності та смертності, його слід проводити після закінчення дворічного
періоду спостережень [256].
У дослідження включені хворі на рак щитоподібної залози, що знаходилися на
лікуванні в стаціонарі ХОКОД та ІОНХ з 1985 по 2005 рр. Комплексне лікування
даної патології включало модифіковану неоадїювантну хемо – промененву терапію,
хірургічне втручання, дистанційну телегаматерапію, хемотерапію, а також
гормонотерапію. З 2000 року була впроваджена у кожного хворого доопераційна
морфологічна верифікація діагнозу за допомогою тонкоголкової аспіраційної
біопсії пункції, що виконується під контролем УЗД. При сумнівних, або
недостатньо інформативних результатах цитологічного дослідження виконувалася
эксцизiйна субопераційна біопсія з подальшою гістологічною або
імунногістохімічною верифікацією діагнозу; неоад’ювантна хемо-променева терапія
і визначення стадії процесу за допомогою променевих методів діагностики
(ультразвукового, рентгенологічного, радіонуклідного, КТ або МРТ). На підставі
проведених досліджень запропоновані та впроваджені нові підходи до лікування
дихальної недостатності, обумовленої стисканням трахеї пухлиною, а також нові
методи профілактики субопераційних та віддалених ускладнень хірургічного
лікування місцево-поширеного раку щитоподібної залози.
У стаціонарі ХОКОД та ИОНХ АМНУ отримали комплексне та комбіноване лікування –
604 пацієнти з стадiями РЩЗ.
Жінок було 486 (80.46%), середній вік становив 45,17; чоловіків – 118 (19.54%),
середній вік 46,54 років; співвідношення статей – 4:1.
Табл. 2.1
Розподіл за віком хворих, госпіталізованих в ХОКОД
До 19 років
20-24
роки
25-29 років
30-34
роки
35-39 років
40-44
роки
45-49 років
14(2.32%)
21(3.48%)
30(4.97%)
45(7.45%)
53(8.77%)
84-13.90%
73-12.09%
50-54 років
55-59 років
60-64 роки
65-69 років
70-74 роки
75-79 років
80 і більше
79(13.08%)
59(9.77%)
52(8.61%)
52(8.61%)
23(3.81%)
19(3.15%)
Немає
Для розподілу пацієнтів за стадіями захворювання використовувалася прийнята
повсюдно TNM класифікація 6–го видання [422]. Це видання припускає, в
порівнянні з 5 виданням [423], що первинна пухлина при
Т1 – має максимальний діаметр – до 2 см;
Т2 – діаметр пухлини від 2 до 4 см;
Т3 – діаметр пухлини більше 4 см або при будь-якому розмірі пухлини мінімальна
поширеність за межі капсули, переважно на прямі короткі м'язи шиї;
Т4 – розділена на Т4а – розповсюдження пухлини за межі капсули на підшкірні
м'які тканини, гортань, трахею і стравохід або інвазія поворотного горлового
нерва; і Т4б – інвазія пухлини на превертебральну фасцію, медіастинальні судини
або сонну артерію.
Що стосується анапластичного раку, 6-е видання припускає, що
Т4а – внутрішньощитовидна анапластична карцинома – хірургічно резектабiльна;
Т4б – екстратиреоїдна анапластична карцинома – неоперабільная;
Відносно N системи 6-е припускає, що
N1a – метастази 6 – го рівня – претрахеальные, паратрахеальні і передгортанні
N1b – метастази в лімфовузлах шиї з однієї або двох сторін або верхні
медіастинальні
Класифікація груп лімфатичних вузлів проведена відповідно до класифікації
[407], в якій колектори лімфатичних вузлів шиї розділяються на 7 рівнів:
1. Підщелепна і підпідборідна групи лімфатичних вузлів.
П. Верхньо-яремні, яремно-двобрюшні та група лімфатичних вузлів в зоні
додаткового нерва.
III. Середньо-яремні лімфатичні вузли.
IV. Нижньо-яремні, яремно-лопаточно-під’язичні лімфатичні вузли.
V. Лімфатичні вузли в проєкції заднього трикутника шиї (нижня група вузлів в
зоні додаткового нерва).
VI. Претрахеальні та паратрахеальні вузли.
VII. Лімфатичні вузли надключичної групи та переднього середостіння
(«тимічні»)
Ріс.2.1. Схема локалізації лімфатичних колекторів шиї
Морфологічна верифікація діагнозу у хворих проводилася відповідно до
Міжнародної гістологічної класифікації ВООЗ 2-го перегляду [334], згідно якою
виділяють 7 основних класів пухлин та пухлиноподібних захворювань ЩЗ.
Місцево-поширеними вважаються пухлини, що виходять за межі власної капсули ЩЗ
та супроводжуються інвазією навколишніх анатомічних структур первинною
пухлиною, а також поширеним лімфогенним розповсюдженням метастатично змінених
лімфатичних вузлів шиї та середостіння з інфільтрацією клітковини з однієї або
двох сторін. До місцево-поширених форм віднесені хворі, у яких діагноз
відповідав стадії T2N1аb; Т3N1аb - T4аbN1аb при будь-якому М.
Пацієнтів з місцево-поширеною формою раку ЩЗ було 316, які за віком
розподілилися таким чином.
Розподіл пацієнтів МПРЩЗ за віком Табл. 2.2
До 19 років
20-24 років
25-29 років
30-34 років
35-39 років
40-44 років
45-49 років
7-2.22%
8-2.53%
11-3.48%
23-7.28
19-6.01%
33-10.44
33-10.44
50-54