РОЗДІЛ 2
Ґенезис та Етапи саморозгортання явища МЕНЕДЖМЕНТУ
Рефлексія менеджменту, перш за все, потребує з’ясування сутності та ґенези
досліджуваного явища. Останнє вимагає визначення підстав для класифікації
етапів розвитку менеджменту. Саме походженню та становленню явища менеджменту й
присвячений даний розділ.
Відправною точкою для аналізу є положення, що менеджмент – це:
- по-перше, вид діяльності з метою дії на процеси в соціальній сфері для
отримання заздалегідь передбачуваних результатів;
- по-друге, теорія, область людського знання, мистецтва та досвіду, що
допомагають здійснити цю діяльність;
- по-третє, соціальний інститут, певна категорія людей, які здійснюють роботу
щодо координації регулюючої діяльності, використовуючи працю, інтелект, мотиви
поведінки інших людей.
Глобальною метою діяльності організації є досягнення успіху. Потрібні для
ефективного управління організацією навички і уміння необхідні не лише
професійній групі людей, яких називають менеджерами. Кожен індивід управляє
власним життям. У цьому сенсі усі ми є менеджерами. Коли індивід починає
управляти своєю роботою, він бере на себе відповідальність за її мету,
виконання і результат, що вимагає від нього вищої напруги усіх людських
здібностей і використання минулого досвіду як щодо перспективи (стосовно того,
що відбудеться) і рефлексії (стосовно того, що відбувається), так і
ретроспективи (стосовно того, що відбулося). Таким чином, менеджмент це – вираз
людської сили, можливість активно формувати і управляти світом, а не лише
реакція на його прояви.
Менеджмент є універсальна діяльність, яка поширюється в усіх сферах людського
суспільства для встановлення і підтримки порядку; для контроля, виробництва і
розподілу ресурсів; для захисту і сталого розвитку соціуму.
Історично людська праця носила індивідуальний або сімейний характер. Суб’єкти
виробництва самостійно контролювали свій час і інші ресурси, використовувані
при виробництві товарів або наданні послуг. Вони вирішували, що саме виробляти,
як буде організований процес виробництва, як або коли буде реалізована
продукція. Процес виробництва товарів і послуг передбачав і обумовлював
нерозривний взаємозв’язок менеджменту і праці.
Менеджмент є наукою і мистецтвом перемагати, умінням досягати намічених цілей,
використовуючи працю, мотиви поведінки і інтелект людей. Менеджерська праця -
це вид суспільної праці, основним завданням якої є забезпечення
цілеспрямованої, скоординованої діяльності як окремих учасників сумісного
трудового процесу, так і трудових колективів у цілому.
Елементи менеджменту вже спостерігаються на самих ранніх етапах розвитку
людського суспільства разом із виникненням перших штучних спільнот (мисливських
груп, сусідських спільнот, пізніше - держав).
На наш погляд, підставою для виокремлення історичних етапів розвитку
менеджменту є зміст відносин у сфері організаційної діяльності, а саме: їхній
«суб’єкт-суб’єктний» характер. Тобто, управління соціальними системами, на
відміну від управління технічними і біологічними системами, ґрунтується на
активності так званого об’єкта управління. В суспільстві він розумний і бере
участь в управлінні, перетворюючи «суб’єкт-об’єктні відносини» на диаметрально
протилежні «суб’єкт-суб’єктні відносини».
Це означає, що початок теорії соціального управління, або менеджменту, слід
теоретично «прив’язувати» до моменту масового розповсюдження особистості, що
визріла в ході культурно-історичного процесу і заявила про свою спроможність
брати участь у вирішенні організаційних і політичних проблем суспільного
життя.
Логічно припустити, що етапи практичного саморозгортання менеджменту в такому
випадку тісно пов’язані з формуванням у особистості людини такого різновиду
атрибутивних властивостей, як організаційна свідомість, що спочатку була
спрямована переважно на вирішення проблем власного самовідтворення, а пізніше,
з нарощуванням нею власного потенціалу організаційної діяльності – на вирішення
проблем суспільства.
В такому випадку явище менеджменту предстає як класичне, оскільки воно
саморозгортається, за визначенням Г. Гегеля, завдяки самопрояву підстави, тобто
властивостей особистості людини і умов, що утворюються суспільним життям людей
у ході культурно-історичного процесу і мало залежать від конкретного індивіда.
Такий критерій дозволяє нам усе, що відноситься до прояву особистості людини в
масовому масштабі, віднести до умов визрівання теорії і практики менеджменту, а
далі використати класичну схему процесу: зародження, становлення,
функціонування і розвиток для оцінки реального стану даного явища і
теоретичного віддзеркалення в сфері науки і філософії.
Далі ми маємо розглянути менеджмент через призму доведення робочої гіпотези про
те, що до того, як релігія підняла почуття особистості на суспільно визначну
ступінь, ми маємо справу з протоменеджментом, а тільки потім, у ході
становлення індустріального суспільства, відбулось зародження наукового
менедменту. Сьогодні ж, тобто при вступі світової спільноти в інформаційну фазу
розвитку, триває етап становлення сучасної теорії менеджменту, що
супроводжується глобалізованим явищем широкої демократизації сфери управління:
від економіки фірми до політики держави або групи країн і вирішення проблем
духовного розвитку світової спільноти.
2.1. Протоменеджмент або соціально-політичні умови визрівання та специфіка
саморозгортання змісту явища менеджменту
Метою даного підрозділу є доведення робочої гіпотези про те, що тривалий час
світова спільнота накопичувала організаційний потенціал у сфері управління
громадським життям
- Київ+380960830922