РОЗДІЛ 2
МАТЕРИАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Відповідно до сучасних уявлень про фізико-хімічне та фармакологічне вивчення
властивостей і механізмів дії знов синтезованих БАР, а також згідно з метою і
завданнями справжньої роботи проведено добір адекватних, інформативних і
достовірних матеріалів і методів дослідження.
Усі експериментальні дослідження виконані на тваринах, розведених у віварію
Одеського державного медичного університету МОЗ України та в Інституті
фармакології і токсикології АМН України. Тварини утримувалися на стандартному
водно-харчовому раціоні при доступі до води та їжі ad libitum. Досліди
проводилися відповідно до вимог GLP, методичних рекомендацій Державного
фармакологічного центру МОЗ України [334] та комісії з біоетики ОДМУ (протокол
№ 52В від 04.01.2008 р.).
2.1. Методики синтезу і вивчення фізико-хімічних властивостей похідних
оксіетилідендифосфонатогерманатів
Цілеспрямований синтез похідних оксіетилідендифосфонатогерманатів здійснювали
за методиками, розробленими на кафедрі загальної хімії і полімерів Одеського
національного університету ім. І.І.Мечникова МОН України під керівництвом
з.д.н.т. України, д. хім. н., проф. І.Й.Сейфуліної [30]. Методики наведені у
підрозділі 3.1. Елементний аналіз виконано на напівавтоматичному С, Н,
N-аналізаторі [335]. Вміст германію визначали фотоколориметрично
фенілфлуороновим методом на ФЕК-56М [336], магнію – трилонометрично [337].
Склад гідрату комплексів розраховували за наслідками ізометричного нагріву
зразків при 60-100 0C до постійної маси з залученням розрахунків за
термогравіметричними кривими. Для визначення індивідуальності синтезованих
сполук проведено рентгенографічне дослідження за допомогою дифрактометра
ДРОН-0,5. Термічна стійкість вивчалась на дериватографі моделі Q-1500 Д.
Швидкість нагрівання зразків – 5-10 град/хв, наважки зразків 100-200 мг, еталон
– прожарений оксид алюмінію, платинові тиглі, атмосфера статично повітряна,
інтервал температур – 20-1000 0С. Ідентифікація проміжних і кінцевих продуктів
термолізу синтезованих сполук проведена методами рентгенографічного і хімічного
аналізів з використанням розрахунку спаду маси за термогравіметричною кривою.
Спектрофотометричні дослідження проводили методом зсуву рівноваги, вивчаючи
зміну оптичної щільності у вказаній системі залежно від концентрації ліганду і
значень рН при постійній концентрації забарвлених комплексів германію з
саліцилфлуороном (рН=2-3) і пірокатехіновим фіолетовим (рН=5) [24, 335, 336].
Склад комплексу, існуючого в даній системі при рН=2 і рН=6, визначали графічним
методом з використанням рівняння для константи рівноваги в логарифмічній формі.
рН-метричне титрування водних розчинів комплексів виконано на рН-метрі-іономірі
ЕВ-74; розрахунок константи кислотної дисоціації – на ЕВМ ЕС-1045 за спеціально
створеною програмою. Для визначення способу координації лігандів в комплексах
проведено ІК-спектроскопічне дослідження, яке проведено на ІК-спектрофотометрі
Перкін-Елмер в ділянці 4000-400 см-1 (таблетки з бромідом калію).
2.2. Вивчення нешкідливості нових БАР
Визначення гострої токсичності трьох нових БАР проведено на 95 мишах лінії ICR
масою 18-20 г та 90 щурах лінії Вістар масою 180-220 г при пероральному і
внутрішньоочеревинному (в/о) шляхах введення за загальноприйнятими методами.
Для досліду добиралися тварини обох статей. Водні розчини сполук вводилися
одноразово з дотриманням правил залежності їх об'єму від шляху введення і виду
тварин. Пероральне введення об'ємом не більше 0,5 мл проводилося тонким
поліхлорвініловим зондом, насадженим на канюлю шприца. Контрольній групі в
адекватних об'ємах вводився фізіологічний розчин натрію хлориду. Картину
інтоксикації і динаміку загибелі спостерігали впродовж 14 діб з моменту
введення. Про токсичний ефект судили за інтегральними показниками (загальний
стан, зміна положення тіла, стан шкіри, колір слизових оболонок, температура
тіла) і окремими симптомами (міоз, сльозоточивість, салівація, діарея,
сонливість, тремор, судоми та ін.), а також за часом настання і виразністю
токсичної дії, виживаністю тварин і термінами настання летальних результатів
[338]. Критерієм гострої токсичності слугувала середня смертельна доза – ЛД50,
що визначалася з використанням пробіт-аналізу за методом В.Б. Прозоровського
[339].
Згідно з сучасними вимогами до токсикологічних досліджень нових БАР, підгостра
токсичність нікогерму, гермаміду та гермкорду вивчалась протягом 28 діб при в/о
шляху їх введення; субхронічна і хронічна – відповідно 3 і 6 міс при
пероральному шляху їх застосування [334]. Вивчення токсичності БАР при
повторних введеннях проводилось на 180 молодих щурах лінії Вістар обох статей,
розділених для кожної з трьох БАР на 2 групи (n=10), тваринам яких сполуки
вводились щодня відповідно дозами 1/10 і 1/20 ЛД50. Щурам контрольної групи
вводився фізіологічний розчин в еквівалентному об’ємі. Як розчинник для БАР
використовувалася дистильована вода. В процесі хронічного експерименту вивчався
характер дії сполук на різні функції організму тварин: виживаність, поведінку,
поїдання кормів, динаміку маси тіла, приплід. Вплив синтезованих БАР вивчався
також за змінами гематологічних (загальний аналіз крові), біохімічних
показників крові (загальний білок, аланінамінотрансфераза,
аспартатамінотрансфераза, білірубін, тимолова проба, глюкоза, загальні ліпіди,
холестерин, сечовина) та сечі (білок, загальний азот, цукор, мікроскопія
осаду), які визначалися загальноприйнятими методами [334]. Забір крові, сечі і
зважування щурів проводилося на початку експерименту, а потім 1 раз н
- Київ+380960830922