РОЗДІЛ 2. Матеріали та методики досліджень
Дослідження динаміки чисельності, щільності, вилучення, статевої та вікової
структури ратичних та хижих проводилося автором роботи на територіях південної
та північної зон Палеарктики (рис. 2.1).
Об’єктивність аналізу динаміки популяції залежить від кількості та якості
зібраних первинних даних, а також від способу обробки та можливості зіставлення
їх зі зміною чисельності популяції. У цьому відношенні багаторічний фактичний
матеріал, який було зібрано та накопичено окремими мисливськими господарствами,
а також заповідниками, має велику наукову та прикладну цінність.
Північно-східний район Палеарктики. На півночі Палеарктики на території
Магаданської області, Чукотського національного округу та Північної частини
Хабаровського краю протягом 1974 -1989 рр. вивчались екологія ратичних та хижих
в експедиційних, напівстаціонарних і цілорічних стаціонарних досліджень на
площі понад 80000 км2 (рис. 2.2). У тому числі ми працювали стосовно
акліматизації вівцебика на о. Врангеля в 1975-1976 рр. (по 10 місяців кожного
року) у складі радянсько-американської експедиції (рис. 2.3, 2.4). За цей час
спостереження за вівцебиками в коралі склало 400 годин, дослідження за дикими
стадами вівцебиків – 2200 годин. При цьому була обстежена декілька разів
територія о. Врангеля загальною площею 14400 км2. У першу чергу це відноситься
до долин річок: Мамонтова, Гусинна, Туманна, Тундрова, Невідома, Червоний
прапор і Насхок, та схили гір Радянська, Дрем-Хед, Нанук, Томас.
Автор протягом 1975-1989 рр. брав активну участь в авіаоблікових роботах з
визначення чисельності та щільності ратичних і хижих на території
Північно-східної частини Палеарктики, що велися за методикою І. В. Кузьміна зі
співавторами (1984: с. 37-39) та С. Г. Приклонського і К.Д.Зикова (1963), а з
1984 р. застосовувалася уніфікована методика Ю.П.Язана (1969).
Рис.2.1. Мапа-схема окремих районів Палеарктики, де виконувалися дослідження
1974-2007рр.: північно-східний (північ далекого сходу та о. Врангеля);
південно- західний (Степова зона України та о. Бірючий). - Райони стаціонарних
та напівстаціонарних досліджень ратичних та хижих ссавців. Аналіз наукових
матеріалів при короткострокових дослідженнях. Місця досліджень на протязі
всього року. Границя Палеарктики
Рисунок 2.2 Мапа Магаданської області (Чукотський автономний округ). Райони
робіт автора в 1977 – 1985 рр.:
- стаціонарні дослідження; - піші та човнові маршрути; > - одноразові
авіаоблікові маршрути (досліджена вся долина ріки); > - багаторазові
авіаоблікові маршрути (досліджена вся долина ріки).
Рисунок 2.3 мапа-схема о. Врангеля. Райони робіт автора в 1975 – 1976 рр.
- стаціонарні дослідження; > - одноразові піші маршрути (досліджена вся долина
ріки); > - багаторазові піші та на собачих і оленячих запряжках маршрути
(досліджено всі долини рік).
Рисунок 2.4 Добрими помічниками при обстеженні місць мешкання вівцебиків на о.
Врангеля були собачі упряжки, травень 1975 р. (фото автора).
Рисунок 2.5 У зимовий період під час обстеження ратичних та хижих долинами
річок добре себе зарекомендували оленячі упряжки. Березень, 1981 р., долина р.
Кулу (приток Колими) (фото автора).
Основні дані стосовно екології ратичних та хижих видів були отримані на
стаціонарі Інституту біологічних проблем Півночі "Омолон". Та у басейні
річкових заплав р. Коркодон, Малий та Великий Анюй, Сутой, Кодон, Чоломджа та
ін.(рис. 2.2) під час польових робіт, які охопили всі сезони року, фіксувалися
зустрічі і сліди перебування ратичних та хижих з описом їхніх стацій і
характеру діяльності.
У 1974 р., 1977-1979 рр. в листопаді - грудні в Білібінському, Омсумчанському
та Північно-евенському районах Магаданської області та в Охотському районі
Хабаровського краю за розпорядженням обласних державних адміністрацій при
нальоті в 78 годин на Мі-4 було добуто 32 вовки, які загризали і добували
домашніх оленів. Кожного року протягом 1979-1989 рр. з участю автора
проводились експедиційні (рис. 2.5, 2.7) та авіаоблікові роботи (рис. 2.6) в
басейнах основних річок Північних районів Палеарктики: на р. Омолон площа
облікової стрічки становила 680 км2, при лісопокритій площі маршруту - 161 тис.
га, на р. Малий та Великий Анюї площа облікової стрічки – 520 км2 при
лісопокритій площі маршруту – 120 тис. га, на р. Кидон площа облікової стрічки
– 62 км2 при лісопокритій площі маршруту – 15 тис. га, на р. Олой площа
облікової стрічки – 131 км2 при лісопокритій площі маршруту - 138, 4 тис. га,
на р. Сугой та Коркодон площа облікової стрічки – 300 км2 при лісопокритій
площі маршруту - 98,3 тис. га, на р. Чоломджа площа облікової стрічки – 34,8
км2 при лісопокритій площі маршруту - 14,7 тис. га, р. Анадирь площа облікової
стрічки – 890 км2 при лісопокритій площі-181,9 тис.га. У Хабаровському краї
нами проводилися облікові роботи у Охотському, Момському та Дальнореченському
районах.
Також у Північних районах Палеарктики ми проводили фрагментарні авіа- візуальні
спостереження за копитними та хижими в період закидання та виїзду на ділянки та
тайгові бази мисливців-промисловиків, геологів, топографів, лісовпорядників, а
також при авіапатрулюванні лісів у різні сезони року. Наліт під час обліків та
спостережень за копитними на літаку АН-2 склав – 148 годин, на гелікоптерах у
літній та зимовий період – 258 годин.
Рисунок 2.6. АН-2 «Кукурузник», на якому автор з 1975-1988 рр. протягом кожного
року (березень-квітень та жотень) з висоти 100 м по 7 годин на день проводив
авіаобстеження хижих та