змістовністю відзначається робота Ф.І.Ленченка і Е.О.Палій про діячів української кооперації дорадянської доби [], збірка нарисів про видатних кооператорів, підготовлена М.В.Аліманом і Ю.М.Гавриленком [], а також розвідки Є.П.Костика []та Н.М.Токар [].
Серед праць, присвячених діячам кооперативного руху, помітне місце займає об'ємна робота В.В.Подоляна і В.П.Рекрута про життя й діяльність відомого на теренах України, Росії і Польщі громадського діяча і кооператора І.А.Волошиновського []. Відзначається високим рівнем докладності й праця В.П.Рекрута, що відображає життєвий шлях іншого діяча української кооперації - Д.В.Марковича [].
Порівняно невелику увагу сучасна історична наука удостоїла ідеологію кооперативного руху. Ідейно-теоретичні аспекти кооперації розглядаються в контексті інших проблем, частіше в процесі висвітлення життя й діяльності провідних кооператорів. Можливо, спробою подолання цієї тенденції є стаття Є.Лихолат. Однак вона має оглядовий характер, який не дозволяє здобути докладне уявлення про ідеологічний розвиток кооперативного руху в Україні []. Дослідження розвитку політекономічних поглядів на кооперативні форми господарювання впродовж другої половини ХІХ - початку ХХ ст. здійснено в одному із
розділів дисертації Л.П.Горкіної. Однак, присвячений він, головним чином, висвітленню еволюції наукового бачення сільськогосподарської кооперації, а не кооперативного руху як такого [].
У наукових працях сучасних дослідників можна познайомитися й з узагальнюючою картиною історичного поступу кооперації в Наддніпрянській Україні в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. А саме - у монографії В.І.Марочка "Українська селянська кооперація. Історико-теоретичний аспект". У ній відображені основні етапи розвитку кооперативного руху на землях Наддніпрянщини від -х років до року. Період другої половини ХІХ - початку ХХ ст. визначається В.І.Марочком як "Формування українського кооперативного руху" і характеризується виникненням трьох видів кооперації: споживчої, кредитної та сільськогосподарської, що були створені з ініціативи інтелігенції та селянства за допомогою фінансової підтримки держави. В організаційному відношенні це був, з точки зору вченого, "всеросійський період" кооперативного руху в Україні, коли "кооперативна система, - за його словами, - перебувала на стадії свого структурного формування". У праці В.І.Марочка розглянуто загальне економічне становище, у якому зароджувалися й розвивалися кооперативні форми господарювання, процеси виникнення перших кооперативів та динаміка кількості кооперативних організацій на початку ХХ ст., створення їхніх союзів, діяльність діячів української кооперації та ставлення до кооперативного руху різних політичних партій. Однак, основна увага у монографії приділена подіям - років [], що створює умови для продовження науково-пошукової роботи у сфері дослідження розвитку кооперативного руху попередніх часів.
Узагальнююча картина становища кооперації наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. знайшла відображення в одному із
розділів дисертації Б.А.Кругляка. Праця Б.А.Кругляка присвячена розвитку торгівлі на українських землях Російської імперії і її проблематика сприяла розгляду роботи кооперативних організацій. У той же час тематичне спрямування дисертації зумовило увагу передусім до показників торговельної діяльності кооперативної мережі [].
Кооперативний рух другої половини ХІХ - початку ХХ ст. в узагальненому вигляді разом з подіями кооперативного життя подальших часів відображений і в статті П.Гай-Нижника. Але короткий обсяг цієї публікації не може дати докладного уявлення про вказаний період історії вітчизняної кооперації [Див.: ].
У сучасний період питання історії кооперативного руху на українських землях знаходять відображення і в наукових працях російських авторів. Останні вже традиційно, як і їхні попередники у відповідні епохи, розглядають події кооперативного життя в Україні як складову загальноросійських процесів розвитку кооперації. У роботах сучасних російських істориків розкривається діяльність провідних кооператорів, що працювали в українських губерніях Російської імперії, зокрема М.П.Балліна, М.І.Зібера, В.С.Садовського [], окремих кооперативних установ, деякі тенденції кооперативної думки [-] та адміністративно-правові умови роботи кооперації [-], що були для Росії і України в цілому спільними.
До дослідження історії української кооперації мають відношення й науковці далекого зарубіжжя. Так, діяльність і погляди М.П.Балліна послідовно вивчає японський вчений Йосіо Імаі []. Корейський історик Кім Чан Чжін дослідив тенденції кооперативної думки та адміністративно-правові умови розвитку кооперації в Російській імперії, які стосуються й українських земель [].
На сучасному етапі розвитку історичної науки є підстави констатувати існування інтенсивного процесу дослідження історико-кооперативної проблематики та значні здобутки наукової громадськості в цій сфері. Помітні намагання науковців-істориків об'єктивно і неупереджено відобразити історію кооперативного руху, застосувати новітній методичний інструментарій. Характерною рисою стала інваріантність у висвітленні процесів кооперативного життя, що проявилося у появі аналогічних за тематикою праць, які належать різним авторам. Останнє має своїм наслідком різнопланове висвітлення відповідної проблематики та її поглиблене дослідження. Наукова розробка торкнулася усіх галузей кооперативної роботи, охопила організаційно-господарські та ідеологічні питання, а також діяльність провідних кооперативних діячів. Сучасні історико-кооперативні праці разом з дослідженнями попередніх епох у цілому дають широке уявлення про кооперативне життя другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Однак, відзначаючи високі досягнення у науковій розробці історії вітчизняної кооперації, слід звернути увагу, що існують проблеми історичного розвитку кооперативного руху в Наддніпрянській Україні, які не знайшли розв'язання або ж потребують уточнень та доповнень.
Серед цих проблем - картина кооперативного життя перших пореформених десятиліть - -х - -х років. Відображення вказаної доби історії української кооперації у науковій має оглядово-фрагментарний характер, інколи зводиться до констатації відсутності у цей період кооперативного життя як такого.
Елемент невизначеності існує щодо кількісних параметрів кооперативної мережі. Зокрема, в історико-кооперативній літературі відсутні докладні дані про число кредитних кооперативів у пореформену добу та кооперативних союзів на початку ХХ ст. Дискусійністю та невизначеністю характеризуються дані про час виникнення, організаційно-правове оформлення та кількісні показники розвитку спеціалізованої сільськогосподарської кооперації, як її збуто-постачальної галузі, так і артільних форм господарювання. Фрагментарністю відзначається відображення у науковій літературі діяльності промислових артілей. Незважаючи на докладність у висвітленні господарської роботи споживчої та кредитної кооперації, майже невідомим є конкретний їх вплив на матеріальне становище кооперованого населення. Причини значного прискорення темпів поширення кооперативного руху на початку ХХ ст., у порівнянні з другою половиною ХІХ ст., також предметно не розглядалися і потребують додаткових пояснень.
Не відзначається докладністю викладу у науковій літературі розвиток ідейно-теоретичних засад української кооперації. Їх висвітлення має здебільшого персоніфікований характер або ж подається в контексті організаційної роботи кооперації. Не знайшли цілісного відображення існуючі у кооперативному русі Наддніпрянської України ідеологічні течії, процеси поширення ідей кооперації серед населення. Значних уточнень потребує відображення розвитку національних тенденцій у кооперативній ідеології. Наявність останніх констатується, однак фактично не висвітлені ні їхній зміст, ні процес їхнього виникнення.
Лише фрагментарно у науковій літературі відображено специфіку взаємовідносин між людьми в ході кооперативної діяльності, здатність представників різних соціальних груп до виконання тих чи інших обов'язків, засвоєння широкими верствами населення ідей кооперації, принципів її роботи. Ці внутрішні аспекти життя кооперативних організацій ніколи спеціально не досліджувалися.
Зазначені нерозв'язані в історико-кооперативній літературі питання, а також відсутність узагальнюючих праць, які б цілісно і докладно відображали розвиток кооперативного руху в період другої половини ХІХ - початку ХХ ст., зумовлюють необхідність наукової розробки відповідних проблем, що і стало для автора цих рядків підставою спрямувати свою роботу на їх дослідження.
1.2. Джерельна база дисертації
Діяльність кооперативного руху другої половини ХІХ - початку ХХ ст. знайшла відображення в значному обсязі різних видовими ознаками писемних історичних джерел, що знаходяться в бібліотечних та архівних установах. У ході роботи над дисертацією були опрацьовані матеріали відповідної тематики загального та спеціалізованих фондів Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського, зокрема Інституту рукопису (далі - ІР НБУВ), фондів Центрального державного історичного архіву у місті Києві (далі - ЦДІАК), Державного архіву Київської області (далі - ДАКО), Державного архіву міста Києва (далі - ДАК), Державного архіву Вінницької області (далі - ДАВО) та Державного архіву Черкаської області (далі - ДАЧО).
У процесі виявлення джерельної бази досліджуваної теми з'ясовувалися шляхи переміщення джерельних матеріалів щодо кооперації. Це дало можливість встановити їхнє перебування та обсяги у наш час. Вдалося з'ясувати, що дякуючи цілеспрямованій роботі кооперативної громадськості, першим історикам українського кооперативного руху основна маса уцілілої до -х років документації кооперативних установ, рукописи діячів вітчизняної кооперації та інші матеріали, що стосуються кооперативного життя українських губерній Російської імперії, нині у впорядкованому вигляді сконцентровані в Україні у Києві.
У році серед співробітників Кооперативної секції "Всеросійської" виставки виникла ідея створення у Києві музею кооперації [, -], яка була активно підтримана різними колами громадськості "Південно-західного краю", зокрема Київським товариством сільського господарства та сільськогосподарської промисловості []. З того часу кооперативні організації розпочали відраховувати кошти на заснування названого музею та збирати експонати до нього. Однак, в умовах війни і революції реалізація цієї справи затрималась [, -]. Лише в році Всеукраїнський Центральний кооперативний музей розпочав свою роботу у Харкові, а згодом був перенесений до Києва [, -]. У його складі діяла Центральна наукова кооперативна бібліотека-архів, яка була покликана стати головним сховищем усіх опублікованих і неопублікованих матеріалів про українську кооперацію []. У зв'язку з цим музеєм проводилася широка організаційна діяльність, до якої залучалися широкі кола кооперативної громадськості. Збір матеріалів у різних регіонах України здійснювали близько працівників кооперації, спеціально виділених для цього місцевими кооперативними спілками. Виконанню завдань бібліотеки-архіву сприяли й високі посадові особи. За особистим розпорядженням народного комісара освіти УСРР М.О.Скрипника з Харківської державної бібліотеки у музей до Києва був перенесений архів М.П.Балліна. І хоча повністю виконати свої завдання Центральна наукова кооперативна бібліотека-архів не змогла [], оскільки разом з усім музеєм у -х роках була ліквідована, однак встигла сконцентрувати значні обсяги різноманітних матеріалів, які поступили до інших місць зберігання [, -]. Основна маса документів колишнього музею нині знаходиться в Інституті рукопису НБУВ, де входить до складу декількох фондів. Фонд Всеукраїнського центрального кооперативного музею (Ф.) складає більше , тис. справ, фонд М.П.Балліна (Ф.) - понад , тис. Таким чином, у -х - -х роках кооперативною громадськістю були проведені великі обсяги роботи з віднайдення, систематизації та організації зберігання джерел з історії вітчизняної кооперації, результати якої зумовили існування в сучасній Україні грунтовної документальної бази для дослідження історико-кооперативної проблематики, належні умови для всебічного вивчення кооперативного життя.
Пошук необхідних для підготовки дисертації опублікованих джерельних матеріалів здійснювався з використанням спеціалізованих бібліографічних покажчиків. Зокрема для з'ясування джерельної бази кооперативного руху другої половини ХІХ опрацьовувався "Указатель книг и статей по кооперации и мелкому народному кредиту" [], підготовлений першими бібліографами кооперативної літератури Російської імперії В.І.Межовим, Н.В.Гавриловим та С.В.Бородаєвським. У цьому виданні зафіксовано більше публікацій, що відображають кооперативне життя на території українських губерній. Значно докладнішим є "Систематический указатель русской литературы по кооперации", створений І.Ф.Гриценком та О.В.Меркуловим []. Праця має спеціальні рубрики, присвячені літературі, яка відображає події кооперативного життя на території України. Крім цих, фундаментальних довідкових видань, автором дисертації використовувалися бібліографічні огляди вміщені в пресі [-], а також рукописні списки публікацій кооперативної тематики, складені активістами кооперативного руху в -х роках [-].
Віднайдені і опрацьовані в ході розробки теми дисертації джерельні матеріали за видовою ознакою поділяються на такі групи: нормативно-правові документи, документація кооперативних установ та органів влади, матеріали кооперативних з'їздів, статистичні дані, періодична преса, методична та аналітична література
- Київ+380960830922