РОЗДІЛ 2
АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА ПРИБУТКОВОСТІ ДЕРЕВООБРОБНИХ КОМБІНАТІВ
2.1. Аналіз стану та динаміки прибутковості деревообробної промисловості
Деревообробка — найдавніший вид людської діяльності. Основними особливостями
деревообробки є її багатовікові традиції, постійна орієнтація на конкретні
потреби людини, еволюційний розвиток прийомів праці, поступальне оновлення і
розширення переліку продукції, прогресуюче збільшення товарності виробництва —
розмаїтості масових видів продукції із дерева. Якщо товарність продукції
деревообробки на початку нашої ери прийняти за одиницю, то за тисячу років вона
навряд чи збільшилася в 3—5 раз. До кінця XІX століття вона вже збільшилася в
20—30 раз: з’явилося індустріальне лісопиляння, отримали розвиток машинна
(механічна) обробка деревини і фабричне виробництво меблів. У XX столітті
товарність збільшилася більш ніж в 100 разів [15; 20]. Це сталося на основі
механізації та автоматизації виробництва традиційної продукції (меблів, вікон,
дверей, паркету тощо), промислового виготовлення деревних плит. Таке стрімке
зростання товарності переконливо підтверджує, що “золотий” час деревини не
стільки в минулому, скільки в майбутньому. Продукція деревообробки — вироби з
деревини і деревинних матеріалів (меблі, вікна і двері, будівельні конструкції
тощо) та напівфабрикатів (пиломатеріали, фанера, плитні матеріали тощо) буде
постійно необхідна будь-якому суспільству і кожній людині зокрема.
Україна завжди відносилась до малолісистих країн колишнього СРСР. За
європейськими мірками, забезпеченість нашої країни лісом є достатньо низькою і
деревообробне виробництво має розвиватись, як і раніше, переважно за рахунок
імпорту деревини. Тому Україна не відноситься до числа країн, цілком
забезпечених власною лісовою сировиною. Проте, високий рівень розвитку
деревообробної промисловості і швидкі темпи зростання обсягів виробництва
продукції привертають до неї особливу увагу.
Наявність в Україні невеликих (порівняно з іншими країнами) запасів лісових
ресурсів у розрізі порід подано усього кількома позиціями — це сосна, смерека,
ялина, дуб, береза, бук, вільха. Ліси займають близько 15 % території України,
що значно менше від лісистості ряду розвинених країн: Угорщини — 18 %, Франції
— 27,8 %, Румунії — 28,1 %, Польщі — 28,7 %, Німеччини — 29 %, США — 32,7 %,
Болгарії — 34,4 %. Площа лісового фонду нашої країни складає 10,8 млн. га. У
лісовому фонді мають перевагу цінні хвойні і твердолистяні породи. Ліси
розміщені дуже нерівномірно, найбільші лісові масиви розташовані в зоні
Українських Карпат, Полісся і Кримських горах. Насадження хвойних і
твердолистяних порід займають 86 % загальної площі, з них: сосна – 33 %, дуб і
бук — 32 %. Особливістю лісів України є те, що здебільшого вони складаються з
молодняку, частка якого складає 45 %, середньовікового лісу — 38 %,
дозріваючого лісу — 10 %, стиглого — 7 %. Водночас, як оптимальні значення цих
показників повинні становити відповідно 32, 34, 17 і 17 %. Всього, промислових
лісів в Україні 8,6 млн. га, запаси деревини — 2 млрд. м3. У перспективі
значного збільшення лісів не передбачається. Можливо, до 2010 року площі
зайняті лісом збільшаться на 4 %. Площі покриті лісом до 2010 року збільшаться,
за прогнозами на 2 % до 8,9 млн. га, а запас деревини має зменшитись до 1,6
млрд. м3 у зв’язку із створенням нових заповідників, уточненням категорій
захисності лісів і площ радіоактивного забруднення [48]. Таким чином,
бурхливого розвитку деревообробної промисловості в Україні не передбачається.
Деревообробна промисловість України інтенсивно формується в умовах малої
кількості лісів і недостатніх запасів лісової сировини. Проте, ні площі, ні
запаси лісу не відповідають природним потенційним можливостям території і
різноманітних потреб господарства та населення в деревині та іншій продукції
лісу. Лісове господарство займається насамперед лісовідтворенням, у тому числі
досить повільним розширенням площ лісів, поліпшенням їхнього видового складу,
підвищенням продуктивності лісів і їх охорони. Отже, повільні темпи приросту
площ покритих лісом зумовлені недостатніми капіталовкладеннями в лісове
господарство, радіоактивним забрудненням значної площі лісів. Орієнтація в
минулому на імпорт дешевої деревини обумовила низький рівень використання
відходів деревообробної промисловості. Лісове господарство потребує активізації
лісовідтворення і щорічного протягом 10-15 років розширення нових насаджень
площ покритих лісом на 250—280 тис. га, або в 6—7 разів більше, ніж передбачено
зараз. Тому, оптимальної лісистості можна досягти, виростивши додатково до
наявного лісового фонду ліси на площі 2,8 млн. га.
Щорічний обсяг деревини, що заготовляється в Україні, тобто загальне
лісовивезення деревини, становить 10—12 млн. м3. Щорічне ввезення деревини з
інших країн становить 21—24 млн. м3 в умовно круглому лісі. Отже, щорічно
Україна споживає близько 36 млн. м3 деревинної сировини, з них потреби в
деревині за рахунок національної лісозаготівлі покривається лише на 30 %, а 70
% лісоматеріалів імпортуються з інших країн. Отже, через обмеженість власних
лісосировинних ресурсів провідною тенденцією у деревообробній промисловості має
стати економія та комплексне використання деревинних матеріалів. Це потребує, з
одного боку, істотних змін у структурі випуску продукції за рахунок
пріоритетного розвитку її ефективних видів — наприклад, плитного виробництва, а
з другого — збільшення обсягів переробки малоцінної сировини, деревинних
відходів та нетрадиційних ресурсів, зокрема соломи, з відповідним технічним
забезпеченням ресурсозберігаючої
- Київ+380960830922