РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СТАНУ ТА перспектив АВІАЦІЙНОЇ ГАЛУЗІ В СФЕРІ УПРАВЛІННЯ ПОВІТРЯНИМ
РУХОМ
2.1. Аналіз динаміки розвитку цивільної авіації в структурі транспортної
системи України
Транспорт, як галузь народного господарства, характеризується тим, що в процесі
його діяльності безпосередньо не створюється кінцевий продукт. Його продукція –
це транспортні послуги (з переміщення в просторі та в часі пасажирів і
вантажів), що використовуються споживачем лише в момент їх виконання. Продукція
транспорту не існує окремо від товару, який перевозиться.
Транспортно-дорожній комплекс є одним з найважливіших елементів народного
господарства, що визначає ступінь розвитку економічного потенціалу і
промислової структури будь-якої індустріально розвинутої країни. Його роль
обслуговування галузей виробничої сфери переросла з часом в важливу і необхідну
умову їхнього зростання та розвитку. Тому транспортно-дорожня система повинна
розвиватися випереджаючими темпами, перебуваючи водночас у
функціонально-структурному балансі з іншими, насамперед базовими галузями
народного господарства.
Інтегрована міжнародна транспортна система, яка формується країнами-членами
Європейської Економічної Комісії ООН, забезпечує стійкі транспортно-економічні
зв’язки і сприяє розширенню обміну транспортною продукцією через міжнародний
ринок. Поняття міжнародного транспортного ринку є поняттям економічним, а не
географічним, тому його не можна розглядати як арифметичну суму пропозиції
перевізників, які перебувають в конкуренції один з одним, певного виду
транспортної продукції з однаковою споживчою вартістю, яка створюється на
конкретних напрямках, кожному з яких інколи помилково приписується роль
самостійного світового ринку.
Для успішного функціонування міжнародного транспортного ринку як економічної
категорії необхідні певні умови, якими виступають сфера міжнародного
товарообміну та існування певних товарообмінних відносин між окремими
економічними групуваннями. В Співдружності ЄЕС міжнародний транспортний ринок
включає в себе весь комплекс транспортних зв’язків, які є регульованими та
взаємними один до одного, та забезпечують участь транспорту як галузі
матеріального виробництва в процесі розширеного відтворення.
Відомо, що розвиток транспортної інфраструктури є основним фактором успішного
розвитку будь-якої економіки. Темп і ріст продуктивності праці залежить від
темпів і обсягів інвестування в транспортний комплекс країни. Разом з тим існує
пряма залежність розвитку транспорту від рівня економіки країни. Головним чином
це залежність від сфер виробництва, що надають вантажі для перевезення, та від
обсягу і структури зовнішніх економічних зв’язків країни.
Важливе значення для утворення та підтримання зовнішньоекономічних зв’язків має
авіаційний транспорт. Він відіграє важливу роль у здійсненні міжнародного
сполучення України, особливо на заході, сході та півдні, а також у межах
національної транспортної мережі, зокрема у напрямку захід – схід (Львів –
Харків, Львів – Дніпропетровськ). Специфіка цього виду транспорту (швидкість,
комфортність тощо) зумовлює його пріоритетний подальший розвиток.
Для забезпечення безперебійного процесу виробництва галузей економіки
авіаційний транспорт повинен бути забезпечений необхідними елементами для
ефективного виконання своїх функцій в економіці (народному господарстві,
економічній системі) держави. Для авіаційного транспорту таким основним
елементом є наявність сучасної аеронавігаційної системи. Аеронавігаційна
система являє собою складну, розгалужену систему, що забезпечує організацію
руху в повітряному просторі держави з використанням необхідних технічних та
програмних засобів. При цьому організація повітряного руху передбачає виконання
процесів розподілу повітряного простору для здійснення польотів, планування
повітряного руху, оперативного управління рухом в повітряному просторі в
реальному масштабі часу. Ці основні виробничі процеси виконуються спеціальним
складом авіадиспетчерів з використанням великої кількості різноманітних засобів
комп’ютерної обробки інформації, засобів зв’язку, навігації, спостереження та
ін.
Аеронавігаційна система України носить державний характер, а її функції
поширюються у всьому повітряному просторі держави. Вона являє собою велику
організаційно-технічну систему, яка взаємодіє з іншими різними за масштабами
системами та галузями. Хоча сама по собі аеронавігаційна система не відноситься
до виробничої сфери з причини того, що вона безпосередньо не бере участі у
виробництві будь-якого фізичного продукту, вона забезпечує діяльність
повітряного транспорту, забезпечує польоти цивільної та військової авіації,
тобто є невід’ємною складовою повітряного транспорту і тому причетна до
матеріального виробництва. Аеронавігаційна система бере безпосередню участь у
забезпеченні безпеки, регулярності польотів повітряних суден, тим самим даючи
можливість досягнення певного рівня економічних показників всім елементам
повітряного транспорту.
Згідно Закону України "Про транспорт" № 232/94-ВР від 10.11.94, до складу
авіаційного транспорту входять підприємства повітряного транспорту, що
здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, аерофотозйомки,
сільськогосподарські роботи, а також аеропорти, аеродроми, аероклуби,
транспортні засоби, системи управління повітряним рухом, навчальні заклади,
ремонтні заводи цивільної авіації та інші підприємства, установи та організації
незалежно від форм власності, що забезпечують роботу авіаційного транспорту
[70].
Структура цивільної авіації України складає
- Київ+380960830922