РОЗДІЛ 2
Оцінка Сучасного розвитку регіонального ринку молока і молокопродуктів
2.1. Аналіз динаміки розвитку і розміщення молочного скотарства
та основних чинників, які їх визначають
Стан сучасного молочного скотарства характеризується двома протилежними
тенденціями: скороченням чисельності поголів’я корів і зростанням
продуктивності дійного стада. Таке явище зумовлене розшаруванням виробників
молока, яких можна об’єднати у дві групи. Перша – це ті господарства, які не
змогли адаптуватися до умов ринкової економіки, наслідком чого є скорочення
поголів’я корів. Друга група – це господарства, які збільшують виробництво
молока і не тільки за рахунок збереження або нарощування поголів’я корів, а й
за рахунок вдосконалення технології, покращання годівлі і селекційно-племінної
роботи, налагодження маркетингової діяльності та ін. Саме завдяки цьому в
останні роки припинилося зменшення обсягів виробництва молока у
сільськогосподарських підприємствах.
Протягом 1990 – 2006 рр. в Україні відбулося різке скорочення поголів’я худоби,
знизилася його продуктивність та обсяги виробництва продукції. На початок 2006
р. порівняно з 1991 р. чисельність поголів’я великої рогатої худоби в усіх
категоріях господарств зменшилася у 3,3 раза, в тому числі у
сільськогосподарських підприємствах – у 6,6 раза; поголів’я корів – відповідно
в 1,9 і 72,7 раза. На початок 2006 р. у господарствах усіх категорій Волинської
області нараховувалось 274,1 тис. голів великої рогатої худоби, з них 164,1
тис. голів корів (табл. 2.1).
Основною умовою збереження поголів’я корів і галузі молочного скотарства у
регіоні було зосередження виробництва саме в господарствах населення.
Катастрофічнішою виявилась ситуація у сільськогосподарських підприємствах, де
склалась стійка тенденція до скорочення поголів’я худоби. Тільки за останні
п’ять років стадо великої рогатої худоби скоротилось на 68,6 тис. голів, або на
37,3%, корів – на 24,9 тис. голів (або 39,3%), що й стало основною причиною
зменшення їх кількості загалом в області. Господарства населення протягом
досліджуваного періоду постійно нарощували поголів’я і лише з 2003 р.
спостерігається стійка тенденція до його зменшення, як і загалом в Україні.
Таблиця 2.1
Динаміка чисельності поголів’я великої рогатої худоби у господарствах
Волинської області (на початок року), тис. голів*
Поголів’я
1991р.
1996р.
2001р.
2003р.
2004р.
2005р.
2006р.
Усі категорії господарств
Велика рогата худоба
912,0
627,8
359,1
345,3
302,5
282,1
274,1
у т.ч. корови
312,7
279,5
205,6
198,2
185,1
174,5
164,1
Сільськогосподарські підприємства, включаючи фермерські господарства
Велика рогата худоба
756,4
467,6
183,7
146,5
121,2
114,5
115,1
у т.ч. корови
195,8
143,0
63,4
48,6
41,5
39,2
38,5
Питома вага, %
великої рогатої
худоби
82,9
74,5
51,2
42,4
40,1
40,6
42,0
у т.ч. корів
62,6
51,2
30,8
24,5
22,4
22,5
23,5
Господарства населення
Велика рогата худоба
155,6
160,2
175,4
198,8
181,3
167,6
159,0
у т.ч. корів
116,9
136,5
142,2
149,6
143,6
135,3
125,6
Питома вага, %
великої рогатої худоби
17,1
25,5
48,8
57,6
59,9
59,4
58,0
у т.ч. корів
37,4
48,8
69,2
75,5
77,6
77,5
76,5
*Розраховано на основі даних Головного управління статистики у Волинській
області [169].
У 2006 р. в особистих селянських господарствах поголів’я великої рогатої худоби
зменшилось на 39,8 тис. голів (або на 20%), корів – на 24,0 тис. голів (або на
16,0%) порівняно з 2003 р. і на 5,1% та 7,2% відповідно з 2005 р. Основними
причинами зменшення поголів’я в особистих селянських господарствах є низька
платоспроможність населення, вплив закупівельних і реалізаційних цін,
орієнтація виробництва продукції для задоволення власних потреб та ін.
Однією з основних проблем у молочному скотарстві є низька концентрація
виробництва. Донедавна виробництво концентрувалось у великих молочнотоварних
фермах і комплексах. Щоб детальніше розглянути чисельність поголів’я худоби в
сільськогосподарських підприємствах, проведено їх групування (табл. 2.2).
З усієї кількості сільгосппідприємств, які займалися тваринництвом, 52,8%
утримувало велику рогату худобу і з них лише 331 господарство, в тому числі 86
фермерських – корів.
Найвищу питому вагу мають ті сільськогосподарські підприємства, включаючи
фермерські господарства, які утримували до 5 голів (до 10 у фермерських) корів
– 23,3 та 39% відповідно. Дещо менше господарств (47 та 5,2% фермерських)
утримують від 6 до 100 голів худоби. І лише 17 сільгосппідприємств та 1
фермерське господарство мають від 500 до 1000 корів.
Ефект концентрації виробництва, який проявляється в економічнішому,
раціональнішому використанні ресурсів, досвіду, навичок та умінь на дрібних
фермах не проявляє себе і, таким чином, ставить у складну ситуацію як
виробників, оскільки утруднює процеси збуту продукції, так і закупівельників
молока, яким доводиться заготовляти невеликі партії молока, що нерідко не
відповідає стандартам. Про низький рівень концентрації поголів’я тварин
свідчить табл. 2.3.
Поряд з скороченням поголів’я великої рогатої худоби в сільськогосподарських
підприємствах Волинської області скоротилася і кількість корів, що також
характерне для всіх районів області. З метою детальнішого аналізу динаміки
поголів’я корів ми згрупували райони області за природно-економічними зонами:
Лісостеп (Володимир-Волинський, Горохівський, Іваничівський, Локачинський і
Луцький райони), Полісся (Камінь-Каширський, Любешівський, Любомльський,
Маневицький,
- Київ+380960830922