РОЗДІЛ 2
ПРОГНОЗУВАННЯ РОБОТИ АВТОТРАНСПОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВ
З ПЕРЕВЕЗЕНЬ ВАНТАЖІВ РЕГІОНУ
2.1. Сутність та зміст методології прогнозування перевезень вантажів
Управління в економічній науці – це цілеспрямований вплив на економічні процеси
та об’єкти з метою надання визначеного вектору розвитку і потрібного рівня
ефективності. Функція управління включає прогнозування, планування,
організацію, мотивацію і контроль, а також аналіз діяльності розвитку
підприємства. Кожне підприємство намагається вибрати оптимальні методи
управління наявними ресурсами на основі аналізу ринкової ситуації.
Економічне прогнозування як метод наукових досліджень перспективного розвитку
спрямоване на визначення закономірностей зміни кількісних і якісних показників
з метою формування оптимальної стратегії економічного розвитку. Прогнозування
відіграє визначальну роль в процесі реалізації стратегічного плану розвитку
підприємств і пошуку раціональних управлінських рішень.
В роботі Четиркіна Є.М. [195] акцентується увага на основній функції
прогнозування – науковому аналізі економічних, соціальних і науково-технічних
процесів і тенденцій. Основні етапи інших досліджень представлені сукупністю
задач складання прогнозів, зокрема, передпрогнозної орієнтації, завдання
ретроспекції, діагнозу і проспекції, верифікації та коректування і синтезу
[109]. Слід зазначити, що прогнозування рокриває два аспекти:
теоретико-пізнавальний і управлінський, пов’язаний з можливістю приймати на
основі отриманого знання управлінські рішення. В роботі Арженовського С.В. та
Молчанова І.М. [5] наводяться теоретичні основи прогнозування, акцентується
увага на необхідності зв’язку теорії з практикою. Автори не ставили за мету
розробку прикладних прогнозів систем, а тому ці аспекти в дослідженні не
розглядалися.
Крайзмер Л.П. [74] визначає прогнозування як процес розробки імовірнісних
науково-обґрунтованих перспектив, можливих станів того чи іншого явища у
майбутньому та (або) альтернативних шляхів і термінів їх здійснення; вказується
на необхідність прогнозів при прийнятті управлінських рішень та їх реалізації,
а також для можливості сформулювати соціально-економічні цілі розвитку.
Економічне прогнозування охоплює всі основні сфери економіки. В основному воно
застосовується для передбачення сплесків або спадів процесів розвитку,
виявлення можливих значних структурних змін. При цьому із зростанням періоду
прогнозування зменшується сила впливу факторів зовнішнього середовища, а тому
доцільно використовувати імітаційне моделювання та відповідний математичний
апарат, що дозволяє здійснювати розробку системи прогнозів розвитку економіки
за різними сценаріями.
Комплексне прогнозування на основі імітаційної економіко-математичної моделі,
враховуючи вплив багатьох факторів, дозволяє за рахунок експериментального
варіювання певних умов та показників економічного розвитку підвищити точність й
адекватність аналізу і оцінки перспектив майбутнього стану об’єкту. Саме тому
дуже важливо уникнути, з одного боку, невиправданого спрощення моделі, що може
зробити її неадекватною об'єкту досліджень, а з іншого боку - надмірної
деталізації, коли основні фактори можуть виявитися прихованими за частковостями
[180].
При розробці економічної моделі функціонування вантажного автотранспорту
важливо чітко виявити причинні зв'язки між змінними модельованого процесу та
надати їм відповідну економічну характеристику й оцінку. При цьому потрібно
враховувати специфіку транспортної галузі, що полягає у наявності сукупності
взаємозв'язків факторних ознак, встановити залежність між результативною та
незалежною функціями. При дослідженні економічних процесів, що відбуваються на
автотранспорті, зазначені причинно-наслідкові залежності мають не
детермінований, а стохастичний характер. Взагалі аналіз процесів в
транспортно-економічних системах характеризується невизначеністю, неповнотою
функціональних зв'язків між явищами.
Таким чином, під транспортно-економічною моделлю розуміється комплексний вираз
у математичній формі істотних взаємозв'язків і закономірностей функціонування з
врахуванням ризиків транспортно-економічних процесів.
Існує багато різноманітних умовних класифікацій економіко-математичних моделей
за певними загальними ознаками. За своїм призначенням економіко-математичні
моделі поділяються на теоретико-аналітичні та прикладні; за способом відбиття
зв'язків із зовнішнім середовищем, а також співвідношень між внутрішніми
параметрами й характеристиками розрізняють структурні й функціональні; за
характером відбиття зв'язків між явищами розрізняють детерміновані й
стохастичні; за урахуванням фактору часу розрізняють статичні і динамічні
(напівдинамічні, квазистатичні, квазидинамічні); за періодом прогнозування
виділяють моделі довгострокового (10-15 і більше років), середньострокового (до
5 років) і короткострокового (до року) прогнозування й планування; за формою
відбиття залежностей розрізняють лінійні й нелінійні; за співвідношенням
врахування екзогенних і ендогенних змінних моделі можуть бути віднесені до типу
відкритих або закритих; за ступенем агрегування інформації розрізняють
агреговані (макромоделі) і деталізовані; за підходом до об'єкта моделювання -
нормативні й дескриптивні, а також певні комбінації та їх об’єднання.
У праці Месхия Я.Е. [105] запропонована класифікація об'єктів моделювання за:
– ознаками об'єкта моделювання (сутності процесів відтворення, що підлягають
моделюванню; тимчасових характеристик процесів);
– структурою управління процесами (об'єктами); призначення моделей в
управлінні);
– засобами побудови моделі (засо
- Київ+380960830922