РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО (ЗЕЛЕНОГО) ТУРИЗМУ
2.1. Передісторія туристичного обслуговування в системі
сільського (зеленого) туризму
В сучасних умовах сільський (зелений) туризм долає складний шлях становлення та утвердження як ефективно діюча соціально-економічна система, що в процесі розвитку набуває дедалі більшого суспільного значення. Не все на цьому шляху однозначно позитивно. Поряд із певними надбаннями спостерігаються різного роду нормативно-правові, організаційні та інші ускладнення: повільно вивчається й узагальнюється досвід туристичної діяльності; рівень розвитку та якість необхідної для сільського (зеленого) туризму інфраструктури відстають від зростаючих вимог сьогодення; все очевиднішою стає потреба забезпечення галузі фахівцями різної кваліфікації; зростає необхідність у зміцненні її наукового забезпечення, зокрема в розвитку відповідної інформаційно-консультаційної мережі, підвищення якості консультаційних послуг для осіб, зайнятих в організації сільського (зеленого) туризму.
Проте, незважаючи на ці та інші недосконалості й труднощі, розвиток та становлення СЗТ відбувається порівняно швидко, з наростаючою ефективністю, передусім завдяки двом групам чинників: з одного боку - у зв'язку зі збільшенням попиту на послуги сільського (зеленого) туризму, з іншого - завдяки зацікавленості місцевих жителів в обслуговуванні відпочивальників. Як наслідок, збільшується чисельність господарів, які присвячують новій справі своє життя, заохочують сім'ї до даної підприємницької діяльності й розбудовують власну відповідну інфраструктуру.
У процесі дослідження становлення сільського (зеленого) туризму на території Івано-Франківської області виокремлено три фази його розвитку (рис. 2.1) :
* перша - запровадження літниськ, що характеризує зародження сільського (зеленого) туризму. Вона охоплює кінець XIX і практично все XX ст. Саме в цей період тривалий відпочинок у сільських оселях (переважно влітку) в Карпатському регіоні називали "літнисько", а відпочивальників - "літниками" [27, c. 196];
* друга - становлення СЗТ, яке, за оцінками дисертантки, припадає на сучасний період;
* третя - утвердження сільського (зеленого) туризму як добре розвинутого та ефективно функціонуючого сектора туристичної галузі досліджуваного регіону.
Рис. 2.1. Фази розвитку сільського (зеленого) туризму в
Івано-Франківській області*
* Джерело: власні дослідження.
Між фазами розвитку сільського (зеленого) туризму неможливо провести неперехідну межу, у зв'язку з тим, що перехід із однієї фази в іншу відбувається поступово, образно кажучи - м'яко, еластично. Умовною межею між ними виправдано вважати період (він може бути розтягнутий в часі), коли нагромаджується певна критична маса характеристик, сукупність яких призводить до того, що дана фаза із властивими їй характеристиками "переростає" свої межі й одночасно набуває ознак, які дають підстави розглядати її як соціально-економічне явище якісно вищого рівня.
Основними критеріальними ознаками кожної фази можна вважати:
* кількість відпочивальників (туристів) за рік, в тому числі за сезонами (літній, весняний, осінній, зимовий);
* характер відпочинку (активний, пасивний);
* кількість і облаштованість садиб, господарі яких приймають туристів і надають послуги; характер послуг тощо;
* наявність і якість відпочинкової інфраструктури;
* нормативно-правове, організаційне та інше забезпечення.
Розглядаючи фази розвитку сільського (зеленого) туризму, необхідно брати до уваги, що на жодній з них не буде повної синхронізації розвитку (розбудови, становлення) й різних критеріальних ознак. В одних випадках кількість бажаючих відпочити буде обмежувати наявність облаштованих господарств населення. Може бути й так, що розвиток сільсько-зелено-туристичної діяльності стримуватиме недосконалість відповідної інфраструктури. Також може траплятися невдоволення туристів якістю послуг, які не виправдовують їхніх сподівань. Розвиток СЗТ в кожній фазі залежатиме від співвідносності стимулюючих і обмежуючих процесів. Відтак стратегія розвитку кожної фази сільського (зеленого) туризму повинна формуватись, крім усього іншого, на прискоренні позитивних чинників над гальмівними процесами.
Фаза зародження сільського (зеленого) туризму, яку можна йменувати передісторією, припадає на середину XIX ст. Саме тоді вперше на території Станіславовського воєводства (тепер - Івано-Франківська область) виникає "літниськовий" рух. Розвиток "туристично-літниськового" руху на той час відбувається за певного сприяння польської влади. Обґрунтованим слід вважати висновок, що зародження сільського (зеленого) туризму на досліджуваній території має глибоке коріння, що полегшує його відродження та становлення.
У 1894 р. в м. Яремча (Станіславовського воєводства) налічувалося понад 70 вілл, побудованих польськими і єврейськими урядниками для прийому відпочивальників. Станом на 1907 р. тут було зареєстровано близько 1500 відпочивальників, з яких власники вілл отримали приблизно 200000 крон доходу [74].
Порівняння матеріалів Івано-Франківського обласного архіву з даними, які збереглися в місцевих жителів, вказує на значну розбіжність окремих показників. Це пояснюється відсутністю досконалої системи обліку чисельності літників (відпочивальників) наприкінці XIX - початку XX ст.
Матеріали обласного архіву вказують на підтримку "літниськового" руху з боку держави й місцевої влади. З цією метою ще в 1939 р. у Варшаві було створено Інститут суспільних справ, який популяризував відпочинок робітників на селі. Одночасно створювались "Літниськові союзи". Одним із їхніх завдань було перетворення сіл на осередки відпочинку [75, с. 3-4]. З 1939 р. в Польщі проводилась робота, спрямована на розвиток "літниськово-оздоровчого" руху. Він зосереджувався в основному у Краківському (34 % його загальної чисельності), Варшавському (18,3 %), Станіславовському (8,3 %), Львівському (7,8 %), Лодзь