Ви є тут

Механізм забезпечення ефективності антикризового управління підприємством (на прикладі машинобудівних підприємств)

Автор: 
Шварц Ірина Володимирівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0408U001600
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ
ПРОМИСЛОВИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ

2.1. Кризові процеси у промисловості України та аналіз стану машинобудівних підприємств

Комплекс негативних явищ в українській економіці (скорочення виробництва, загострення кризи неплатежів, зростання немонетарних санкцій у розрахунках, неефективність приватизації державної власності, тінізація підприємницької діяльності, згортання інвестиційної діяльності), що спостерігався з початку 90-х рр., найбільшим чином знайшов своє відображення у промисловості. На сьогоднішній день для цілого ряду галузей промисловості в Україні (сільське господарство, машинобудування, цукрова промисловість, переробна тощо) більше половини функціонуючих підприємств мають неліквідний баланс, а їх економічний стан можна охарактеризувати як такий, що наближений до стану потенційного банкрутства.
Масштабність рівня збитковості виробництва засвідчує той факт, що протягом ряду років кількість збиткових підприємств в Україні становить більше третини. У промисловості цей показник має ще більш негативні значення. Так, у 2000 р. частка збиткових підприємств у промисловості країни становила 42,2%, у 2001 р. цей показник знизився до 41,1%, у 2002 р. збиткові підприємства становили 41,8%, у 2003 р. 39,9% [82]. При цьому тенденція зниження рівня збитковості є досить незначною.
Негативною є також тенденція зміни показника рентабельності промислових підприємств України (табл.2.1).

Таблиця 2.1
Рентабельність операційної діяльності промислових підприємств України за видами діяльності [82, с. 62]
Вид промисловостіРоки2000200120022003Вся промисловість4,83,72,63,3Добувна промисловість8,711,54,43,4Обробна промисловість5,94,23,14,2у тому числіхарчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів3,34,03,32,7легка промисловість-0,11,1-1,60,4Виробництво деревини та виробів з деревини1,03,2-1,33,2Целюлозно-паперова промисловість, видавнича справа8,38,97,14,5Виробництво коксу та продуктів нафтоперероблення-1,44,01,5Хімічна та нафтохімічна промисловість7,83,81,85,2Металургія та оброблення металу9,85,14,67,9Машинобудування-0,34,01,51,9Виробництво та розподілення електроенергії, газу і води-0,6-1,00,4-0,2
Однією з найбільш важливих за своїм бюджетоутворюючим та стратегічним значенням для країни є галузь машинобудування. Роль машинобудування в економічному розвитку країни визначає також його обслуговуюча функція в усіх міжгалузевих комплексах - паливноенергетичному, агропромисловому, будівельному, лісовиробничому тощо; участь у територіальному поділі праці (внутрішньо-державному та міждержавному) [85, с. 23-29]. Саме від частки машинобудівної продукції в експортному секторі залежить, багато в чому, статус країни, її місце в міжнародних економічних інтеграційних процесах. Водночас Україна має сприятливі передумови для розвитку цієї галузі виробництва. Це обумовлено наявністю металургійної бази, значними промислово-виробничими фондами, великою кількістю трудових ресурсів, потужною науково-дослідницькою базою.
Створюючи найактивнішу частину основних виробничих фондів - знаряддя праці, машинобудування істотно впливає на темпи й напрями науково-технічного прогресу в інших галузях господарства, зростання продуктивності праці, інші показники, що визначають ефективність виробництва. Машинобудування є матеріальною основою технічного переозброєння економіки. Науково-технічний прогрес прискорює накопичення капіталу, що в свою чергу сприяє підвищенню попиту на засоби виробництва, передусім на машини й устаткування.
Проблеми промисловості останніх років, на жаль, є типовими і для машинобудівних підприємств країни. Поглиблення загальнодержавної кризи, похибки в системі ціноутворення особливо гостро позначились на цій галузі.
За даними Державного комітету статистики України, сьогодні машинобудівний комплекс України складає 12,8% ВВП, до складу машинобудування входять близько 2800 підприємств (без малих), 230 організацій, що виконують наукові і науково-технічні роботи галузевого рівня [86]. Середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу перевищує 1,2 млн.осіб. У 2006 р. обсяг виробництва склав 114% порівняно з аналогічним періодом минулого року, вироблено продукції на 27,5 млрд.грн. Зазначений обсяг продукції машинобудування становить лише 15% загального обсягу промислової продукції, що значно менше, ніж у розвинутих державах (понад 30%).
Негативним фактором є необґрунтовано широка присутність на внутрішньому ринку закордонних виробників. На сьогодні обсяг імпорту продукції машинобудування більш як в 1,5 рази перевищує обсяг її експорту [86, 87]. Темпи збільшення обсягу імпорту продукції машинобудування також значно перевищують темпи збільшення її експорту - відповідно 25 і 12 відсотків.
У загальному обсязі реалізації машинобудування частка експортних поставок складає 30-85% загального обсягу реалізації за різноманітними підгалузями. Машинобудівна продукція українських підприємств експортується у 80 країн світу. Найбільші імпортери - Росія, Туреччина, Туркменістан, Індія, Китай, Іран - у ці країни надходить близько 70% загального обсягу експорту.
Інноваційна активність у галузі недостатня. Лише близько 14% підприємств провадять інноваційну діяльність, хоча працює значна кількість наукових і конструкторських організацій. У 2005 році впроваджено лише 460 нових технологій, з них маловідходних і ресурсозберігаючих тільки 210, освоєно виробництво нових видів техніки - 272 одиниці (тоді як сучасні підприємства розвинутих країн за рік у середньому освоюють 2-3 і більше нових моделей) [86, 87].
Слід зауважити, що на сьогодні виробничі потужності машинобудівних підприємств завантажені на 30-75%, підприємства мають достатній резерв для нарощування обсягів виробництва, зокрема і для експортних постачань. Провідні підприємства галузі успішно конкурують із провідними світовими вир