РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ І РОЗВИТКУ
ВЛАСНИКІВ-ГОСПОДАРІВ ЗЕМЛІ
2.1. Класифікація власників та господарів землі
Різноманіття природно-кліматичних зон Прикарпаття, його природних ресурсів та прикордонне місце розташування засвідчують високий потенціал аграрного сектора в розвитку економіки регіону. Важлива роль у цьому процесі належить власникам та господарям землі. Виявлення переваг та недоліків функціонування останніх потребує детального аналізу й низки досліджень щодо їх кількісних та якісних ознак. Найбільш доречним, на наш погляд, підходом до з'ясування кількості власників та господарів землі є їх класифікація, що дає можливість застосувати статистичні дані, визначити основні групи власників та господарів, виявити кількісні зміни у їх середовищі протягом періоду реформ тощо.
Формування нових організаційно-правових структур на основі приватної власності на землю присвячено низку праць вітчизняних науковців, зокрема, П.С. Березівського [78], М.П. Сахацького [79], Д.І. Шеленко [76] та ін. Однак надто широкий предмет дослідження зумовив поверхове обґрунтування класифікації власників та господарів землі на сучасному етапі.
У "Великому тлумачному словнику сучасної української мови" поняття "структура" розкрито як взаєморозміщення та взаємозв'язок частин цілого [22, с. 1208]. Поєднуючи цю категорію із власниками й господарями землі, останніх можна вважати цілісностями, які складаються з менших частин (підгруп), що, у свою чергу, взаємопов'язані між собою. Чим тіснішим буде такий взаємозв'язок, взаємовплив вищезгаданих складових і самого власника та господаря землі в сільському господарстві, тим якіснішим буде процес їх становлення та утвердження.
Класифікація власників - складний процес. З метою її аналізу здійснено групування власників сільськогосподарських угідь та визначено їх класифікаційні ознаки на рис. 2.1.
Рис. 2.1. Класифікація власників сільськогосподарських угідь.
Джерело: Державна статистична звітність з кількісного обліку земель форми 2-зем Головного обласного управління земельних ресурсів.
Групування проведено так, що всіх власників поділено на дві групи - фізичні особи та юридичні особи. Його доцільність зумовлена тим, що перша група за своїм складом близька до особистих селянських господарств, а друга охоплює сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства та органи державної влади й місцевого самоврядування. У порівнянні загальних груп (фізичних та юридичних осіб) між собою зіставлятимуться також показники особистих селянських господарств, з одного боку, та агроформувань і фермерів, з іншого.
Оскільки дані для характеристики власників взято з "Державної статистичної звітності з кількісного обліку земель форми 2-зем", [80] то детальніший поділ власників на підгрупи здійснено на основі цієї форми. До категорії фізичних осіб належать такі підгрупи:
- власники ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
- власники ділянок для ведення особистого підсобного господарства;
- власники ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибних ділянок);
- власники ділянок для садівництва;
- власники ділянок для дачного будівництва.
До категорії юридичних осіб належать такі підгрупи:
- сільськогосподарські підприємства (в тому числі фермерські господарства);
- органи державної влади та місцевого самоврядування.
Окремі види власників, зазначених у вищевказаній формі, не згруповано за вище означеними категоріями, оскільки вони не є власниками сільськогосподарських угідь (див. додаток А) [80], [81], [82], [83], [84], [85], [86], [87], [88]. До них належать: фізичні особи - власники ділянок для гаражного будівництва, городництва, здійснення несільськогосподарської підприємницької діяльності, сінокосіння та випасання худоби; юридичні особи - усі, крім сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств та органів державної влади й місцевого самоврядування.
Згрупованих власників сільськогосподарських угідь (фізичних та юридичних осіб) характеризують за класифікаційними ознаками: чисельністю, площею належних їм ділянок, формою власності, джерелом отримання їх у власність, розпорядженням. Цю класифікацію можна відобразити статистичними показниками й оцінити за ними структуру власників землі в аграрному секторі. Відповідно до цих ознак, характеристика не виходить, з одного боку, за межі власника як суб'єкта АПК, а з іншого - сільськогосподарських угідь як об'єкта приналежності. Класифікація власників землі в сільському господарстві здійснюватиметься за цими ознаками.
Класифікація власників сільськогосподарських угідь за чисельністю. Критерієм, що характеризує наявність власників землі, є їхня чисельність, кількісний склад. Відомості з цього приводу наведено в табл. 2.1. Узагальнюючи її показники, можна зробити наступні висновки:
- за чисельністю домінують власники сільськогосподарських угідь як фізичні особи. Станом на 01.01.2007 р. власники землі як фізичні особи за кількістю складають в загальній структурі власників землі 99,9 %. Перевага фізичних осіб над юридичними становить кілька тисяч разів (у залежності від періоду), що зумовлює потребу акцентувати зусилля владних структур та органів місцевого самоврядування на соціально-економічному розвитку перших;
- серед населення області третина є власниками сільськогосподарських угідь, а сільського населення - близько половини. На тлі із загальної чисельності населення області (1388,9 тис. осіб [89]) частка власників сільськогосподарських угідь у ній станом на 01.01.2007 р. складає 28 %, а серед сільських жителів - 49 %, що зумовлює актуальність проблеми становлення власника землі в сільському господарстві;
- найбільш динамічно серед фізичних осіб зросла чисельність власників ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В результаті земельної реформи сформувалась нова підгрупа - вла