РОЗДІЛ 2
КОНЦЕПЦІЯ МАРКЕТИНГУ СТВОРЕННЯ ІННОВАЦІЙ НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ
2.1. Розробка інноваційних стратегій на підприємствах та обґрунтування інноваційних проектів
Господарська діяльність будь-якого підприємства, що має за мету в кінцевому результаті зростання вартості капіталу, повинна бути заснована на певному плану, або стратегії. Під стратегією розуміється формулювання основних довгострокових цілей і завдань фірми, узгодження послідовності діяльності і розподілу ресурсів, необхідних для досягнення поставлених цілей.
Необхідно підкреслити, що провідна роль у напрямках стратегії по відношенню до певного продукту належить інноваційній або технологічній стратегії, які ставлять мету інноваційної діяльності, вибір засобів їх досягнення та джерел одержання цих засобів. Отже, інноваційна стратегія є функцією технологічних можливостей (зовнішніх і внутрішніх), ринкових цілей, а також конкурентних позицій фірми.
При формулюванні загально-організаційної стратегії розвитку будь-якого підприємства керівництво прагне по можливості враховувати певні економічні умови її функціонування. Тому всі науково-технічні програми розвитку підприємств можна умовно розділити на 2 види: програми стосовно існуючої номенклатурі продукції та удосконалення впроваджених технологічних процесів, а також програми стосовно нових продуктів і процесів.
Варто зауважити, що основна частка матеріально-фінансових та людських ресурсів, зайнятих НДДКР стосовно існуючої номенклатурі продукції та удосконалення впроваджених технологічних процесів, націлена на удосконалення якісних характеристик продуктів (зрозуміло, у межах, продиктованих економічною доцільністю), на пошук можливостей поліпшення технології виробництва та зниження витрат, на вишукування нових галузей, застосування вже розроблених технічних новинок. Це, як правило, реалізація програм так званих оборонних інноваційних стратегій.
Завдання науково-технічних програм стосовно нових продуктів і процесів полягає у створенні нових продуктів, або у вже освоєних, або в тих сферах бізнесу (що обумовлюється перспективними планами розвитку корпорації й, насамперед, планами диверсифікованості), які є новими для компанії. Активна розробка нововведень здійснюється в межах реалізації програм наступальних інноваційних стратегій.
Отже, відповідно до видів науково-технічних програм можна класифікувати стратегії розвитку підприємства наступним чином:
1-й клас: Оборонні стратегії
* імітаційні;
* вичікувальні;
* безпосереднього реагування;
2-й клас: Наступальні стратегії.
Практичне застосування тієї або іншої стратегії залежить від багатьох внутрішніх і зовнішніх обставин, цілей фірми відносно конкретних продуктів і ринків, стадій життєвого циклу продукції, дій конкурентів тощо.
При цьому всі типи оборонних стратегій - за винятком безпосереднього реагування на запити споживачів - це, власне кажучи, реакція на дії конкурентів і лише побічно, переломлюючись через призму цих дій, - відповідь на потреби й поведінку споживачів.
Наступальні стратегії також наділені рядом загальних рис: вимагають великих інвестицій у НДДКР і тому доступні, головним чином, об'єднанням, які мають міцний фінансовий стан, висококваліфікований управлінський та науково-технічний персонал. Наступальна стратегія може здійснюватися не тільки за рахунок внутрішніх НДДКР, а й за допомогою злиття і придбань інших фірм.
Необхідним вважається розгляд питань щодо можливостей формування інноваційної стратегії на підприємствах. Отже, як відомо з фахових літературних джерел, інноваційна стратегія будь-якого підприємства визначається двома складовими: обсягом і характером ресурсів, наявних у фірми, а також ринковими позиціями і суспільною стратегією.
Консультативна компанія "Артур Д.Літтл" розробила наступну методику визначення інноваційної стратегії (рис.2.1.):
Рис.2.1. Метод вибору інноваційної стратегії [50].
Відповідно до даної методики, інноваційна стратегія фірми, яка ставить за мету розвиток інноваційної діяльності, вибір засобів її досягнення та джерел отримання цих засобів, є функцією технологічних можливостей (зовнішніх і внутрішніх), що забезпечують досягнення ринкових цілей і конкурентних позицій фірми.
Перша змінна у функції інноваційної стратегії (технологічна позиція фірми) задається внутрішніми параметрами, накопиченим фірмою науково-технічним потенціалом ("ноу-хау", портфель патентів, людські ресурси, дослідне обладнання) і зовнішніми - доступністю ліцензій, відносинами з дослідними організаціями, клієнтами, постачальниками як сировинних ресурсів, так і наукомістких компонентів.
В ролі методики, котра дозволяє визначити технологічну позицію фірми, автором даного дослідження пропонується розгляд процедури, запропонованої І.Ансоффом [5]. Згідно означеної процедури цей автор виділяє п'ять основних технологічних факторів, які впливають на інноваційну стратегію ведення справ фірми:
1. Інвестиції в НДДКР:
* частка витрат на НДДКР у прибутку (%);
* частка витрат на дослідження у прибутку (%);
* частка витрат на розробки в прибутку (%).
2. Позиція в конкурентній боротьбі:
* лідерство в дослідженнях;
* лідерство в розробці продукції;
* лідерство в розробці технології.
3. Динаміка продукції:
* частота появи нової продукції;
* тривалість життєвого циклу;
* технологічна новизна продукції
4. Динаміка технології:
* тривалість життєвого циклу;
* частота появи нових технологій;
* число конкуруючих технологій.
5. Динаміка конкурентоздатності:
* технологічні розходження продукції;
* технологія як знаряддя конкуренції;
* інтенсивність конкуренції;
* вимушене старіння продукції;
* чутливість технології до державного регулювання;
* чутливість технології до тиску споживачів;
Загальна оцінка інноваційн