РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ З ВИРОБНИЦТВА ТА ПЕРЕРОБЛЕННЯ ПРОДУКЦІЇ ПТАХІВНИЦТВА
2.1. Аналіз впливу макросередовища на ефективність діяльності підприємств з виробництва та перероблення продукції птахівництва
Ефективність функціонування підприємств багато в чому залежить від рівня політичних, технічних, соціально - економічних, демографічних і інших чинників розвитку, оскільки будь-яке підприємство є компонентом регіону, економіки як глобальної по відношенню до нього системи. У першому розділі роботи нами були виділені позавиробничі чинники ефективності діяльності підприємств з виробництва та перероблення продукції птахівництва. Вони є чинниками макросередовища або чинниками зовнішнього маркетингового середовища. Аналіз макросередовища є необхідним етапом маркетингових досліджень, передуючий розробці стратегії маркетингу.
Нині відповідно до Європейського законодавства удосконалюється і реформується нормативно-правова база; згідно зі світовими вимогами до якості й безпеки продукції розробляються та впроваджуються стандарти на продукцію птахівництва; створюються механізми економічного стимулювання виробництва; ведеться робота по захисту інтересів як виробників, так і споживачів продукції птахівництва.
Зокрема, в Державному бюджеті України на 2008 рік передбачено фінансову підтримку на виконання програм селекції у тваринництві та птахівництві на підприємствах агропромислового комплексу і в науково-дослідних господарствах. Як відомо, Україна мала свій генофонд птиці - кроси Хайсекс коричневий і Ломанн браун. Щоб утримувати у чистоті маточне поголів'я, треба було лише для приливу крові купувати півнів за кордоном. Але фінансування племзаводів раптово обірвалося. Кошти на селекцію одержали репродуктори другого порядку, які функціонували переважно при птахофабриках, але ніколи не схрещували двох і більше батьківських та материнських ліній.
Завезення генофонду з-за кордону почало здійснюватись тільки для власних потреб. На сьогодні в Україні не залишилося жодного племзаводу яєчного та м'ясного напрямків.
Сьогоднішнє птахівництво - це потужні вертикально інтегровані агрохолдинги, оснащені найсучаснішою технікою та обладнанням, на яких успішно використовується європейський менеджмент організації виробництва. Більшість птахофабрик мають зарубіжних партнерів, співпрацюють зі світовими фінансовими установами. На даний час в Україні розвиваються потужні птахівничі холдинги: СТОВ "Старинська ПФ" (Київська обл.) та ДП ПФ "Шахтарська Нова" (Донецька обл.), що входять до "Миронівського хлібопродукту", ЗАТ "Комплекс Агромарс" (Київська обл.) та ЗАТ "Ландгут Бройлер" (Донецька обл.). У 2003 р. за державною програмою "Селекція у тваринництві та птахівництві" вони одержали разом 10,7 млн. грн. із загальної суми фінансування 25 млн., що становило 42% виділених бюджетних коштів. В 2005 р. цей показник склав 51%. В 2006 р. цей показник склав лише 11%. У результаті реалізації державної програми в 2006 р. населенню було продано для вирощування на 12 млн. голів молодняку більше ніж в 2005 р. Зафіксовано і перевиробництво яєць [75, C.20].
Державна підтримка продуцентів курятини затяглася на роки. І її суми постійно зростали: із 10 коп. дотація трансформувалась у 25, 45, 50 і на 2008 рік - 70 коп. Лише дві структури - "Миронівський хлібопродукт" та "Агромарс" за вісім місяців 2007 року виробили відповідно 160 тис. та 85 тис. тонн м'яса бройлерів у живій вазі і одержали за них 122,5 млн. грн. бюджетних коштів [7, C.5-7].
Не задовільною залишається державна підтримка виробництва м'яса качки, індички, гуски, курячих яєць.
Так в 2006 і 2007 рр., товаровиробники, що вирощують курчат-бройлерів, качок, гусей та індиків, реалізовуватимуть їх переробним підприємствам або забиватимуть у власних (орендованих) переробних цехах, отримуватимуть доплати за 1 кг живої ваги в розмірі 45 копійок.
1993 року Укрптахопром реорганізували із державної організації у неприбуткову, яка мала функціонувати за рахунок внесків від птахофабрик. Із 1993 року в Україні почала діяти американська програма продовольчої допомоги PL-480 - "Допомога для торгівлі та розвитку". За п'ять років її функціонування держава одержала кредитів на суму близько 95 млн. дол. на преференційних засадах: на термін від 15 і 25 років із пільговим періодом сім і п'ять років. При цьому відсотки за кредити становили від 2,25 до 4. У рамках програми PL-480 нам, країні-реципієнту, завезли, крім невеликої кількості зернових, майже 100 тис. тонн соєвого шроту, що є цінною білковою добавкою до концентрованих кормів для виробництва насамперед м'яса птиці [24, C.29].
1995 року Україна перейшла від цехів кормових сумішей до будівництва комбікормових заводів різної потужності з виробництва повнораціонних харчів для тварин, птиці та риби [21, C.125]. У 1990-х загальна річна виробнича потужність комбікормових підприємств становила близько 22 млн. тонн. І хоча цю галузь вважали перспективною, проте вона повністю залежала від розвитку тваринництва та птахівництва. А вони занепадали.
У період з 1990 по 1999 рік обсяги виробництва комбікормів загалом зменшилися більш ніж удесятеро - із майже 15 млн. тонн до 1 млн. тонн. Тим більше що в загальній структурі виробництва частка комбікормів для відгодівлі птиці становила 57,5% [102, С.138].
Але ж високобілкові інгредієнти забезпечують організм протеїном та амінокислотами, сприяють кращому перетравленню інших речовин. В Україні з цими добавками існує невтішна ситуація. Підприємства комбікормової галузі використовували білкову сировину наступним чином: 1993 р. - 425 тис. тонн, 1994 р. - 340, 1995 р. - 272 тис. тонн. Далі - катастрофічний спад [101, C.56-89].
До 1999 р. посівні площі під соєю та ріпаком були незначними. Але й ці незначні валові збори врожаїв більшістю вивезені були за кордон [102, С. 140]. Це ж саме відбулося і з макухою. Так, посівні площі соняшнику були найбільшими в Європі. Однак експорт насіння та п