РОЗДІЛ 2
ФОРМАЛІЗАЦІЯ МЕХАНІЗМУ ПОСТАНОВИ ТА ДОСЯГНЕННЯ ЦІЛЕЙ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ
2.1. Обґрунтування організаційно-економічного механізму "взаємодії" цілей відповідно до інтересів учасників реструктуризації підприємства
Як було визначено в п. 1.2 даної дисертації, одним з елементів, що формують поняття "реструктуризації", є організаційна структура підприємства (табл. 2.1). При цьому під організаційною структурою будемо розуміти упорядковану сукупність виробничих і управлінських підрозділів і їхніх організаційних відносин, тобто організаційна структура являє собою єдність виробничої структури і структури управління [24]. У термінах даного дослідження виробнича структура представлена як "функціональна", а структура керування - як "ієрархічна".
Статичний її стан відбивається схемою організаційної структури. Як базу дослідження було використано типову оргструктуру металургійного підприємства на прикладі ВАТ "Комінмет", схема якого показана на рис. 2.1. Формальним власником бізнес-процесу трубоелектрозварювального цеху є начальник цеху. Однак фактично керуючі впливи крім нього можуть робити заступник директора з виробництва, директор з виробництва, генеральний директор.
Кожен функціональний бізнес-процес може бути розподілений на окремі елементарні акти. Поставимо у відповідність кожному елементарному актові окрему керуючу систему. Назвемо керуючу систему, що забезпечує керування одним елементарним актом, елементарною керуючою одиницею (ЕКО).
Крім того, у рамках своїх повноважень, у процес можуть втрутитися відділ охорони праці, відділ удосконалювання технології труб і ін. У силу наявності різних інтересів учасників, виникає розбалансування цільових настанов, що в результаті призводить до підвищення невизначеності управління процесом.
Таблиця 2.1.
Основні напрями реструктуризації підприємств
Напрям реструктуризаціїВид роботФункціональна структураЗміна переліку функцій і завдань управлінських служб
Кадрова політика
Перерозподіл повноважень
Реорганізація системи оперативного обліку та внутрішнього документообігу Модернізація виробництва
Створення центрів фінансової відповідальності
Чітке виділення основних і допоміжних підрозділів
Виявлення і використання внутрішніх резервів
Реальні механізми формалізації таких явищ у сьогоднішній практиці моделювання відсутні. Для вирішення цієї проблеми скористаємося положеннями теорії функціональних систем П.К.Анохіна [3] у фізіології, що дозволяє розглядати організм у цілому і управління інтегральними процесами. Відповідно до її концепції процеси керування, що інтегрують діяльність різних фізіологічних систем у цілісний організм, є багаторівневими. Кожному рівневі відповідає керуюча система визначеного класу, що інтегрує процеси, які протікають на нижньому рівні.
Сукупність елементарних актів складає окремий функціональний процес. Отже, сукупність елементарних керуючих одиниць складає керуючу систему окремого функціонального процесу. Назвемо таку сукупність функціональним ансамблем (рис. 2.2).
Рис. 2.1. Схема організаційної структури металургійного заводу (на прикладі ВАТ "Комінмет")
Рис. 2.2. Структура функціонального ансамблю
Як відзначалося вище, для підприємства така сукупність може формуватися як у горизонтальному (наприклад, відділ маркетингу - технологічний цех - центральна заводська лабораторія і т.д.), так і у вертикальному розрізі взаємодій (рис. 2.3).
Рис. 2.3. Вертикальний розріз взаємодій елементів бізнес-процесу
Різні функціональні процеси можуть комбінуватися з тих самих елементарних актів у різному сполученні. У силу цього і виходить динаміка життєдіяльності. Відповідно різні функціональні ансамблі являють собою різні комбінації елементарних керуючих одиниць.
Ступінь сприйняття сигналів, які надходять по кожнім вході, залежить від величини, що характеризує спорідненість входу до вхідного сигналу. Цю величину можна назвати, застосувавши термін з нейрофізіології "вага", вагою входу. Таким чином, вага входу обумовлює парціальний внесок даного входу в зміну стану елементарної керуючої одиниці в цілому. Вага входу змінюється протягом часу залежно від внутрішнього і зовнішнього настроювання (рис. 2.4).
Рис. 2.4. Загальна схема взаємовідносин у функціональному ансамблі:
ЕКО - елементарна керуюча одиниця; ПУ - параметр управління
Проходження сигналу по даному вході полегшує проходження наступних сигналів, у результаті чого вага входу підвищується. Чим частіше надходить сигнал по даному вході, тим вище вага цього входу. Крім того, проходження сигналу одного виду (наприклад, що підсилює інтенсивність функціонування елементарної керуючої одиниці) полегшує проходження сигналу того ж виду по інших входах. У результаті цього ваги таких входів підвищуються. У той же час це утрудняє проходження сигналів протилежного знаку по відповідних входах, у результаті чого ваги таких входів зменшуються аж до величин, що зумовлюють вимикання входу. Тому в елементарної керуючої одиниці у кожен момент часу частина входів може бути активна, частина - неактивна.
У системі протікають складні процеси, що є комбінацією окремих функціональних процесів. У зв'язку з цим можна виділити кілька типів взаємодій між функціональними ансамблями.
У випадку, коли один функціональний ансамбль запускає розвиток складного багатоетапного процесу і при цьому кожен ансамбль, що включається, є об'єктом управління для ансамблю попереднього етапу, взаємодію між ансамблями можна назвати каскадом. При цьому кожен ансамбль має кілька об'єктів управління, одним із яких є наступний ансамбль (рис. 2.5).
Рис. 2.5. Каскад (дерево) цілей при взаємодії функціональних ансамблів
Коли потрібно перевести процес на новий рівень функціонування, між ансамблями складається взаємодія, яку можна назвати синергізм. При цьому можливі два варіанти. У першому випадку два