РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРЕДУМОВ обмеження РИЗИКУ В ІННОВАЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
машинобудівного підприємства
2.1. Аналіз способів оцінки ризику в інноваційній діяльності машинобудівного
підприємства як передумови його обмеження
Обмеження ризику в інноваційній діяльності підприємств є складним науковим і
методичним питанням, яке потребує вирішення завдання із узагальнення існуючих
способів оцінки й обмеження ризику, виявлення їх переваг та недоліків, а також
придатності щодо застосування в інноваційній діяльності машинобудівного
підприємства. Отже, основними передумовами обмеження ризику в інноваційній
діяльності машинобудівного підприємства є проведення його адекватної оцінки,
вибір відповідних способів обмеження ризику з урахуванням інноваційного
потенціалу підприємства та їх використання.
Проаналізуємо існуючі способи оцінки ризику та їх придатність щодо застосування
в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства.
Основу методичної бази оцінки ризику в інноваційній діяльності машинобудівного
підприємства складають існуючі способи оцінки впливу чинників на об’єкти
управління. Традиційно вчені у галузі управління та економіки поділяють всю
систему чинників впливу на підприємство на зовнішню (екзогенну) і внутрішню
(ендогенну) підсистеми. Це дозволяє визначити можливі зміни в тій чи іншій
підсистемі, оцінити їх і обрати відповідні інструменти управлінського впливу,
тим самим зменшуючи потенційні негативні наслідки. Такий підхід отримав
поширення у маркетингу, менеджменті та цілком обґрунтовано увійшов у
ризикологію. Саме на основі поділу середовища на внутрішнє та зовнішнє
визначаються і всі відомі класифікації чинників економічного ризику. Проблема
оцінки ризику, досить грунтовно досліджена у економічній літературі [8, 17, 24,
27, 31, 66, 158, 228, 232, 234, 241]. Основою оцінки ризику є виявлення набору
чинників ризику для збору й узагальнення інформації про них. Ідентифікація
чинників ризику являє собою достатньо трудомісткий процес і може здійснюватися
різними способами – «від важкого імовірнісного аналізу ... до чисто інтуїтивних
здогадок» [234, с. 15]. На думку В.В. Черкасова, при розгляді питання
ідентифікації чинників економічного ризику є актуальним створення «робочого
інструментарію для менеджерів і підприємців, яким можна користуватись швидко і
ефективно, і який не потребує складного математичного апарату» [232].
І.Р. Бузько [31, с. 31] і В.В. Третяк [206, с. 10] пропонують ресурсний підхід
до оцінки економічного ризику інноваційної діяльності: «економічний ризик в
інноваційній стратегії підприємства визначається двома складовими: об’єктом і
характером ресурсів (кадровий, виробничий потенціал, фінансові засоби, портфель
патентів і ліцензій, доступ до науково-технічної та ринковій інформації), а
також ринковими позиціями та загальногосподарською структурою». При цьому,
останні включають частку ринку та динаміку його розвитку, доступ до джерел
фінансування, позиції лідера та послідовника в галузевій конкурентній боротьбі.
Аналіз цих складових дозволяє обирати відповідну інноваційну стратегію, яка
дозволить обмежити вплив економічного ризику на результати діяльності
підприємства. Управляти економічним ризиком за І.Р. Бузько означає «з
найменшими витратами передбачати фінансові ресурси, необхідні й достатні для
зменшення ймовірності прояву несприятливих результатів і локалізації негативних
наслідків рішень, що приймаються» [31, с. 63]. Тому і зони ризику І.Р. Бузько
визначає у залежності від величини можливих втрат [31, с. 69-70].
Незважаючи на велику кількість публікацій щодо оцінки ризику, більшість
літературних джерел не вказують підходів до оцінки ризику в інноваційній
діяльності, а обмежуються тільки загальним описом, а іноді – обговоренням
методів складання оцінок ризику в інноваційній діяльності. У зв'язку зі значною
розмаїтістю можливих чинників ризику, а також багатогранністю інноваційної
діяльності, існує велика кількість методів (способів) оцінки рівня ризику в
інноваційній діяльності (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Класифікація способів оцінки ризику в інноваційній діяльності
машинобудівного підприємства
З рис. 2.1 видно, що вся сукупність способів оцінки ризику в інноваційній
діяльності може бути представлена двома групами: формальні й експертні способи.
В основу їх поділу покладений характер інформації, на базі якої здійснюється
оцінка. При розгляді ж реального інноваційного проекту, практично, тільки
сценарно-імітаційні методи (аналіз сценаріїв, дерево рішень і метод
Монте-Карло) дозволяють сформувати комплексне уявлення про коливання
результатів проекту через показник його ефективності. Однак у вивченій нами
літературі не наведено практично ніяких рекомендацій ні щодо спектра чинників,
що підлягають врахуванню за допомогою таких моделей, ні рекомендацій зі
співвіднесення тих чи інших методів оцінки з передбачуваним рівнем дослідження
проекту. Оцінку ризику в інноваційній діяльності необхідно здійснювати на всіх
етапах її здійснення і мати відповідну точність до оцінки результатів проекту.
Але у вивчених літературних джерелах вплив підвищення складності процедур
оцінки ризику в інноваційній діяльності не знайшов потрібного висвітлення.
В.Н. Гунін відзначає, що «оцінка інноваційного ризику здійснюється за
правилами, аналогічними оцінці комерційних ризиків» [66, с. 215]. На відміну
від комерційних, інноваційні ризики пов'язані з інноваційним процесом. За
В.Н. Гуніним, при ухваленні інноваційних рішень, пов'язаних з альтернативним
вибором, кількісній оцінці піддається загальний рівень ризику кожного варіанту
(коефіцієнт ризику). Оцінка
- Київ+380960830922