Використання соціально-психологічних методів управління в сільськогосподарських підприємствах (на матеріалах Львівської області).

РОЗДІЛ 2
ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ОБЛАСТІ ТА СТАНУ
ТРАНСФОРМАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКИХ ВІДНОСИН
2.1. Структурні зміни у розвитку сільського господарства області та стану його
людського потенціалу
Рівень життя людей, зацікавленість їх до продуктивної праці залежать від
багатьох чинників: природно-кліматичних умов, традицій господарювання,
наявності людських ресурсів та їх кваліфікації, особливостей економічної
політики держави тощо. Особливість земельних ресурсів, природно-кліматичні
умови, висока густота населення Львівської області засвідчують про її низьку
придатність для ведення сільського господарства. Львівщина розташована на
Заході України, частина її районів знаходиться у гірській зоні Карпат, тому
землеробство в області є малоефективним. Більш сприятливі умови наявні для
розвитку тваринництва, але воно зосереджено переважно у господарствах
населення. Область займає територію 21,8 тис.км2, що становить 3,6% території
України [201, с. 30].
Забезпеченість людськими ресурсами в області зазнала значних змін, оскільки до
1990 р. кількість населення зростала, а після цього настала затяжна
демографічна криза, характерною особливістю якої є депопуляція, старіння села
та міграція в пошуках роботи. Наприкінці 2006 р. ситуація дещо покра­щилася. На
1 км2 в області припадає 118 осіб (в цілому по Україні – 78) і за кількістю
населення область займає четверте місце, а за щільністю – друге (на першому –
Донецька область).
Ринкові перетворення у Львівській області докорінно змінили структуру
організаційно-правових форм господарювання, внаслідок чого відбувся
пе­рерозподіл виробничо-ресурсного потенціалу.
Основними організаційно-правовими формами сільськогосподарських підприємств в
області стали товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) і приватні
(приватно-орендні) підприємства, до яких належать агрофірми і агрогосподарства,
що мають статус фермерських (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Динаміка кількості сільськогосподарських підприємств за
орга­нізаційно-правовими формами господарювання у Львівській області, од.*
Форма господарювання
2000 р.
2004 р.
2005 р.
2006 р.
2006 р. до
2000 р., %
Сільськогосподарські підприємства
1898
1879
1825
1937
102,1
Державні
20
29
22
23
115,0
Недержавні
1878
1850
1803
1914
101,9
з них:
господарські товариства
271
328
352
362
133,6
приватні підприємства
159
244
215
243
152,8
сільгоспкооперативи
28
17
17
23
82,1
фермерські господарства
1149
1143
1194
1258
109,5
інші підприємства
271
18
22
28
10,3
Господарства населення, тис. од.
401,4
414,8
331,7
323,1
80,5
*Розраховано на основі даних джерела 193, 201.
Товариства з обмеженою відповідальністю створені на засадах угоди між
юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підпри­ємницької
діяльності з метою одержання прибутку. Кожне має статутний фонд, розділений на
частки у розмірах, визначених установчими документами.
Приватні (приватно-орендні) підприємства – це самостійні господарські
формування, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність на базі як
власних, так і орендованих майна і землі з метою одержання прибутку.
В області функціонують інші виробничо-підприємницькі формування, але вони не є
об'єктами дослідження.
Товаровиробники сільськогосподарської продукції Львівської області
характеризуються дрібними розмірами угідь. До 100 га сільськогосподарських
угідь мають 25,8% сільськогосподарських підприємств, від 101 до 500 – 39,2%.
Кількість великих підприємств є дуже незначною. Від 2001 до 3000 га мають 8
підприємств (1,4%), більше 3001 – 5 підприємств (0,9%) [193, c. 104].
Наслідком реформаційних процесів, що відбулися в аграрнопромисло-вому комплексі
області, був перерозподіл земель сільськогосподарського при­значення між
землекористувачами.
На початок 2006 р. найбільше сільськогосподарських угідь зосереджено у
господарствах населення – 815,1 тис.га (77,4%), у агропідприємствах,
това­риствах, фермерських господарствах та інших формах власності – 237,8
тис.га (22,6%) [193, c. 18]. Значна частина сільськогосподарських угідь (біля
1/3) фактично не оброблялася, заростала бур'янами та заліснювалася. Насамперед
причиною такої запущеності земель стала нестача коштів у селян та засобів
механізованого обробітку. Отже, низьку продуктивність угідь Львівщини зу­мовлює
не лише їх низька родючість (у грошовому вираженні 1 га ріллі коштує 7792 грн.
– 22 місце серед областей України).
Загалом по Україні площа сільськогосподарських угідь в розрахунку на 1 жителя
становить 0,87 га, у той час у Львівській області – 0,49 га; в т.ч. ріллі на 1
жителя в Україні припадає 0,68 га, а в області – 0,3 га [193, с. 48]. З огляду
на таку ситуацію, розміри сільськогосподарських підприємств у Львівській
облас­ті через низьку землезабезпеченість є значно меншими, ніж в Україні
загалом.
Зміни у формах господарювання і розподілі площ сільськогосподарських угідь не
могли не викликати змін у виробництві валової продукції сільського господарства
(табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Валова продукція сільського господарства Львівської області у порівняльних
цінах 2005 року, млн. грн.*
Форми
господарювання
2000 р.
2002 р.
2004 р.
2005 р.
2006 р.
2006 р. до 2000 р., %
Усі категорії господарств
3957,7
4197,3
4126,4
4057,7
4264,7
107,7
Сільськогосподарські підприємства
365,3
346,5
370,4
422,1
550,9
145,3
Господарства населення
3592,4
3850,8
3756,0
3635,6
3713,8
103,4
Питома вага продук­ції господарств населення, %
90,7
91,7
91,0
89,6
87,1
*Розраховано на основі даних джерела 193, с.19.
Аналіз показує, що у 2006 р. господарства населен