РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ПРИ СТВОРЕННІ ТА ФУНКЦІОНУВАННІ
МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ЗАХИСТОМ ВІД МАЙНОВИХ РИЗИКІВ
МЕТАЛУРГІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Облік, аналіз та планування витрат в умовах функціонування
механізму
Формування організаційно-економічного механізму управління майновими ризиками
пов’язано для підприємства з виникненням певних витрат, які необхідно врахувати
при оцінці результатів від його застосування.
Можна виділити два види витрат підприємства при здійсненні майнового захисту:
прямі й непрямі. Прямі витрати - це витрати підприємства, пов’язані зі
створенням його майнового захисту. Вони формуються залежно від параметрів і
розподілу виникаючих майнових втрат (збитків) і характеризують ресурси, які
необхідні для відшкодування цих втрат. Під непрямими витратами слід розуміти
додаткові (непрямі) витрати і збитки, що несе підприємство в разі виникнення
негативних наслідків майнових ризиків. Непрямі витрати підприємства є похідними
від прямих витрат і переважно пов’язані зі зміною характеристик функціонування
майна підприємства у разі виникнення ризикових подій. Незважаючи на
опосередкований характер непрямих витрат, їх величина може перевищити прямі
витрати підприємства.
Необхідно прямі й непрямі витрати відрізняти від прямих і непрямих втрат
підприємства, які виникають як некомпенсовані втрати через недостатній розмір
ресурсів для їх відшкодування. Прямі втрати - це вартість зруйнованого або
виведеного з ладу устаткування. Виникнення непрямих втрат пов’язано з тим, що
несприятливі події на виробництві, як правило, настають раптово, призводячи до
перерв у виробничому циклі. Перерви у виробництві, а також необхідність
термінового пошуку позапланових коштів для компенсації збитків, які не
враховані в кошторисі (у тому числі за рахунок банківських позик), підвищена
вартість аварійного ремонту призводять до суттєвих витрат.
Сучасні металургійні підприємства працюють в умовах тривалого спаду в
технологічному розвитку країни. Зараз спостерігається чітко виражена тенденція
втрати промисловими підприємствами здатності виготовлення складної і наукоємної
продукції, причому не тільки нової, але й тієї, яка вироблялася раніше в умовах
стабільного розвитку економіки [145, с. 41]. Оскільки активна частина основного
капіталу промислових підприємств має високий ступінь фізичного й морального
зносу, то вони потребують повноцінного заміщення новим вітчизняним
устаткуванням, що, враховуючи вищесказане, досить складно. Це означає, що під
загрозою знаходиться технічне переозброєння металургійних підприємств.
Більшість з них може просто зупинитися, тому що їх складне устаткування має
тривалий цикл виготовлення і як наслідок не буде достатніх виробничих
потужностей, щоб відшкодувати обвальне вибуття основних
виробничих фондів [45].
У зв’язку з цим на металургійних підприємствах існує висока імовірність
настання ризикових подій, які суттєво вплинуть на майнові інтереси цих
підприємств. Тому найбільш доцільним із запропонованих напрямів (див. рис. 1.1)
вважаємо використання напряму запобігання ризикам (їх мінімізації), складовими
якого є страхування і самострахування.
Залежно від повноти обліку описаних вище витрат і втрат підприємства можливі
два основних варіанти розрахунку його витрат при формуванні механізму
управління майновими ризиками з використанням зазначених складових. Перший,
базовий варіант ґрунтується на розгляді прямих витрат і втрат підприємства,
пов’язаних із застосуванням страхування: виплат страхової премії страховикові,
витрат на створення фонду майнового ризику, збитку від ризикових подій,
параметрів компенсації збитку. У даному варіанті розрахунок витрат враховує
обмежене число факторів, що істотно спрощує математичну оцінку витрат, а також
подальшу процедуру їх порівняльного аналізу. Водночас, визначення витрат
підприємства при використанні страхування тільки на основі обліку прямих витрат
не дозволяє досягти максимального ступеня імовірності оцінки витрат, оскільки
на них можуть істотно вплинути додаткові, непрямі фактори.
Більш повна деталізація і відповідно більш точна оцінка витрат підприємства при
використанні страхування може бути отримана із застосуванням другого варіанта
розрахунку витрат, який включає поряд із прямими витратами також непрямі.
Використання даного варіанта визначення витрат дозволяє уникнути неповноти
результативних показників.
Розглянемо детальніше складові прямих витрат підприємства, пов’язаних із
використанням страхування.
Виплата страхової премії є оплатою вартості залучення зовнішніх джерел
компенсаційних ресурсів (у даному випадку, комерційного страхування) [18, 19,
24, 40, 61, 65, 126, 134, 136, 140, 152]. Отже, витрати підприємства на виплату
страхової премії мають такий загальний вигляд:
(2.1)
де - розмір внесків, що виплачуються при залученні комерційного страхування,
тис. грн;
- страхова сума щодо об’єкта страхування, тис. грн;
- страховий тариф, %.
Значення і спосіб визначення компонентів даної формули ( і ) залежать від
конкретних характеристик об’єкта й умов, що застосовуються при наданні
майнового захисту. При повному страховому покритті значення дорівнює дійсній
вартості об’єкта страхування - фактичній вартості майна на день укладання
страхової угоди, а величина страхового тарифу встановлюється, виходячи з
політики страхової компанії й особливостей ризику.
Витрати, пов’язані зі створенням власних компенсаційних ресурсів,
характеризують витрати підприємства при залученні внутрішніх можливостей, тобто
створенні фонду майнового ризику. Розмір витрат, необхідних для формування
майнового захисту, при самострахуванні
- Київ+380960830922