РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ застосування бенчмаркінгу ДЛЯ НАРОЩУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ
ПЕРЕВАГ ПІДПРИЄМСТВ на ринку молочної продукції
2.1. Оцінка кон’юнктури ринку молочної продукції України
Загальновідомо, що забезпечення населення продовольством залежить від рівня
виробництва в країні продуктів харчування, особливо тваринного походження. Ця
тенденція безпосередньо стосується ринку молока і молочної продукції.
Для України молочна промисловість є однією із провідних галузей у структурі
АПК. Ефективність її функціонування відображається як на добробуті населення,
так і на економічній ситуації в країні в цілому.
Основними тенденціями, які супроводжують розвиток галузі останніми роками, є
наступні: зростання виробництва поряд із дефіцитом надходження сировини на
молокопереробні підприємства; розширення асортименту молокопродуктів, що
виробляються; концентрація виробництва і зростання конкуренції за сировину і
ринки збуту; поступове збільшення споживання молочної продукції; зростання
зовнішньоторговельного обороту за рахунок збільшення сукупних експорту та
імпорту продукції галузі.
Незважаючи на загалом позитивні зміни на ринку молочної продукції, відбувається
поступове зменшення кількості переробних підприємств. За даними Союзу молочних
підприємств України, що об’єднує 70 переробників сирого молока, із 440
зареєстрованих підприємств на даний час функціонує не більше 300 [19].
Недозавантаженість виробничих потужностей у молокопереробній промисловості
пояснюється, перш за все, зменшенням надходження молока на переробні
підприємства, що стало наслідком різкого скорочення поголів’я корів, яке триває
з початку 1990-х років минулого століття. Так, за останні шістнадцять років
поголів’я корів у цілому по Україні зменшилось у 2,5 рази. Приблизно на такому
ж рівні (у 1,8 рази) скоротилось і виробництво молока (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Динаміка поголів’я корів та обсяги виробництва молока
за категоріями господарств
Роки
Всього
у тому числі
Питома вага господарств населення, %
сільськогосподарські підприємства
господарства населення
Поголів’я корів, тис. голів (на кінець року)
1990
8378
6192
2186
26,1
1995
7531
4595
2936
39,0
2000
4958
1851
3107
62,7
2001
4918
1675
3243
65,9
2002
4716
1402
3314
70,3
2003
4284
1100
3184
74,3
2004
3926
950
2976
75,8
2005
3635
866
2769
76,2
2006
3347
764
2583
77,2
2006 у % до 1990
39,9
12,3
118,2
295,8
Виробництво молока, тис. тонн
1990
24508
18634
5874
24,0
1995
17274
9443
7831
45,3
2000
12658
3669
8989
71,0
2001
13444
3637
9808
73,0
2002
14142
3468
10674
75,5
2003
13661
2680
10981
80,4
2004
13787
2533
11254
81,6
2005
13803
2579
11224
81,3
2006
13285
2454
10831
81,5
2006 у % до 1990
54,2
13,2
184,4
339,6
Розраховано за даними Держкомстату: [Статистичний щорічник України за 2006 р. /
Держкомстат України; за ред. О. Г. Осауленка. – К.: Консультант, 2007. – С.
172, 175].
Станом на кінець 2006 року поголів’я корів в Україні нараховувало 3347 тис.
гол, що на 8% менше, ніж у 2005 році. При цьому 77,2% всього поголів’я
утримувалось у господарствах населення, хоча у 1990 році 74% загального
поголів’я корів знаходилось у сільськогосподарських підприємствах. Тобто можна
говорити про кардинальну зміну співвідношення наявності молочних корів у різних
категоріях господарств. До такої ситуації призвів започаткований у 1990-х роках
загальнодержавний курс на дрібнотоварне виробництво, що спричинив руйнування
крупних тваринницьких сільгосппідприємств, не забезпечивши при цьому належну
підтримку дрібних приватних та колективних ферм. Як наслідок, на даний час
понад 80% молока виробляється у господарствах населення, що значно зменшує
можливість контролю його якості [106].
У 2006 році загальний обсяг виробництва молока склав 13285 тис. тонн, що на
3,8% менше ніж у попередньому році. При цьому найбільші обсяги виробництва
спостерігались у Львівській, Вінницькій, Полтавській, Житомирській,
Хмельницькій областях, найменші – в Автономній республіці Крим, Херсонській,
Чернівецькій, Луганській, Запорізькій областях (додаток Б).
Основними причинами, що стримують виробництво молока, на даний час є наступні:
скорочення поголів’я корів, зростання вартості кормів, випереджаючі темпи росту
цін на паливно-мастильні матеріали порівняно із закупівельними цінами на молоко
тощо.
Незважаючи на постійне скорочення поголів’я корів, відбувається поступове
зростання їх продуктивності, що свідчить про покращання якісного складу дійного
стада (табл. 2.2). Так, середній річний удій молока від однієї корови у
господарствах усіх категорій у 2006 році становив 3652 кг, що у 1,6 рази більше
ніж у 1995 році і на 4,7% більше за рівень 2005 року. Зростання середньорічних
надоїв відбувається переважно за рахунок більш високих показників у
господарствах населення (3815 кг на корову у 2006 році порівняно з 2637 кг у
1990). Спостерігається також позитивна тенденція до збільшення продуктивності
корів у сільськогосподарських підприємствах: у 2006 році вона збільшилась на
4,4% порівняно з 2005 роком (до 3083 кг на корову), що перевищує рівень
продуктивності 1990 року (2941 кг на корову). Проте, навіть за умови зростання
продуктивності, збереження тенденції до зменшення поголів’я корів може
призвести до значного скорочення обсягів виробництва молока у майбутньому.
Таблиця 2.2
Середній річний удій молока від однієї корови за категоріями господарств, кг
Категорія господарств
Роки
2006 р.
у % до
1990
1995
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
1990
2000
2005
Сільськогоспо-дарські підприємства
2941
1908
1588
2071
2199
2043
2475
2952
3087
104,8