РОЗДІЛ 2. Cучасний стан та проблеми вдосконалення обліку витрат та калькулювання собівартості продукції.
2.1. Облік матеріальних витрат.
Перехід підприємств на самостійне матеріальне забезпечення на основі вивчення кон'юнктури ринку, динаміки цін, пошуку потенційних партнерів за відсутності гарантованих державних поставок докорінно змінює ставлення підприємства до обліку матеріальних витрат, змушуючи реально оцінювати ситуацію, максимально використовувати обліково-звітну інформацію.
Як зазначалось вище, питома вага матеріалів у собівартості продукції цукрової промисловості становить більше 80%, що дає підставу віднести це виробництво до матеріаломістких галузей промисловості. Якщо монополізм і фондовий розподіл матеріальних ресурсів спонукали до безконтрольного їх використання, то перехід до ринку змушує серйозно турбуватися про зниження матеріаломісткості продукції. Тому перед науковцями стоїть завдання глибокого вивчення механізму формування величини матеріальних витрат на всіх стадіях виробництва. Саме тому, на підприємствах цукрової промисловості облік матеріальних витрат відноситься до найважчих ділянок облікової роботи. Актуальність вище перерахованих факторів не викликає сумніву і набирає особливого значення в нових умовах господарювання, які в свою чергу, вимагають нових підходів до організації та методології обліку. Зупинимося на цих питаннях детальніше в даному параграфі дисертаційної роботи.
Згідно з П(С)БО 16 до складу елементу "Матеріальні витрати" включається вартість витрачених у виробництві (крім продукції власного виробництва): сировини й основних матеріалів; покупних напівфабрикатів й комплектуючих виробів; палива й енергії; будівельних матеріалів; запасних частин; тари й тарних матеріалів; допоміжних та інших матеріалів.
Облік матеріальних витрат ведеться в розрізі наступних статей калькуляції: "Сировина і матеріали", "Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи та послуги виробничого характеру", "Зворотні відходи", "Паливо і енергія на технологічні цілі". Витрати, які обліковуються за цими статтями можуть бути як прямими, так і непрямими.
Для узагальнення інформації про матеріальні витрати за звітний період призначений рахунок 80 "Матеріальні витрати".
На підставі первинних документів суми визнаних матеріальних витрат списуються в дебет рахунку 23 "Виробництво" в сумі прямих матеріальних витрат, що включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) основних та допоміжних (підсобних) виробництв, в дебет рахунків 91 "Загальновиробничі витрати" в сумі матеріальних витрат, що відносяться до виробничих накладних витрат, 92 "Адміністративні витрати" та 93 "Витрати на збут" в сумі матеріальних витрат, що відносяться до адміністративних і збутових витрат відповідно.
На нашу думку, витрати матеріальних ресурсів для технологічних цілей доцільно групувати в розрізі номенклатури статей, яка відповідала б рахункам і субрахункам, на яких обліковуються конкретні види матеріальних ресурсів на конкретному підприємстві. На підприємствах цукрової промисловості ця група може охоплювати такі статті: сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, паливо, енергія. Зазначена номенклатура може скоротитися, залежно від обсягів використання конкретних груп матеріальних ресурсів [56, с.28].
Найвагомішими витратами в собівартості цукру є витрати сировини. Для контролю за рівнем витрат, пов'язаних з її придбанням, зберіганням та витрачанням, необхідна чітка система обліку. При цьому слід враховувати й ту обставину, що у більшості випадків необхідно враховувати не тільки кількісні характеристики вихідної сировини, але й характеристики якісні.
Облік витрат, пов'язаних із заготівлею сільськогосподарської сировини, залежить від його значимості для виробничого процесу (основне чи неосновне), виду, технологічних властивостей та інших параметрів. Згідно з стандартом бухгалтерського обліку 9, сільськогосподарська сировина відображається безпосередньо по дебету рахунку 20 "Виробничі запаси" (субрахунок 201 "Сировина і матеріали") за первісною вартістю.
На наш погляд, ані стандарт 9, ані діючий з 1 січня 2000 року План рахунків бухгалтерського обліку при цьому не враховують особливостей більшості галузей харчової промисловості, для яких заготівля сировини часто є самостійним виробничим процесом, ефективність якого необхідно контролювати не в меншій мірі, аніж процес виробництва продукції.
Мова, насамперед, йде про необхідність формування як для контролю рівня сировинних затрат, так і для підвищення аналітичності обліку на проміжному етапі технологічного процесу додаткової інформаційної бази. Наприклад, підприємства цукрової промисловості при заготівлі сільськогосподарської сировини змушені враховувати не лише її кількість, але й якість - вміст цукристості. Саме він є одним із головних факторів, які реально впливають на величину собівартості основної продукції. Тому існує необхідність відображати навіть на рівні синтетичного обліку вартість придбаної сировини, виходячи з її кількості, в перерахунку на якісні характеристики.
Раніше для цієї мети в діючому плані рахунків використовувались рахунки 15 "Заготівля сільськогосподарської продукції" та 16 "Заготівельно-складські витрати". При цьому цукрові заводи придбаний буряк за основною заготівельною вартістю відображали по дебету рахунку 15, а всі витрати, пов'язані з її прийманням та зберіганням, - по дебету рахунка 16. Останній рахунок крім того мав два субрахунки: "Операційні витрати" і "Загальнозаготівельні витрати". На наш погляд, такий порядок синтетичного обліку сировинних ресурсів дозволяв формувати важливу інформацію про ефективність процесу заготівлі.
Таким чином, існує очевидна необхідність доповнення класу 2 діючого в даний час плану рахунків окремим синтетичним рахунком (або хоча б - субрахунком) "Заготівля сільськогосподарської продукції". Практична реалізація вище викладеного дозволить не тільки одержати додаткову інформацію, але й підк