РОЗДІЛ 2
Фонетичне освоєння англомовних запозичень в українській
правничій термінології
2.1. Загальні зауваження
Пристосування до фонетичної системи мови-реципієнта - це складний і тривалий процес формальної адаптації запозичень до нового мовного середовища, оскільки зовнішня форма запозичених слів, за спостереженнями дослідників, зазнає змін як під час їх входження в систему мови-реципієнта, так і протягом подальшого функціонування в ній [35:178]. Фонетичне освоєння запозичень з англійської мови спрямоване на підпорядкування англіцизмів фонетичним нормам української мови й стабілізацію звукової та графічної форми запозичених лексичних одиниць на новому мовному ґрунті.
Початковою стадією підпорядкування фонетичної структури запозичення нормам мови-одержувача є фонетична субституція, тобто передача іншомовного слова засобами фонетичної системи мови-реципієнта. Фонетичне оформлення іншомовного слова засобами мови-одержувача, що відбувається на стадії проникнення іншомовної лексичної одиниці в нову мовну систему, на думку Л. Крисіна [138:37-38], є обов'язковою умовою перетворення іншомовного лексичного елемента з одиниці мовлення на факт мови, оскільки, говорячи про лексичне запозичення, маємо на увазі використання іншомовного слова в приймаючій мові не як стороннього (чужорідного) вкраплення, а як лексичної одиниці, яка пов'язана з іншими елементами цієї мови характерними для неї синтагматичними та парадигматичними відношеннями. Тому характерною рисою будь-якої запозиченої лексичної одиниці в системі мови-реципієнта є набуття нею формальних показників, властивих новій мовній системі. А процес фонетичного освоєння запозиченого слова - поширення на запозичене слово правил, які діють у фонетичній системі приймаючої мови, відбувається власне вже під час його подальшого функціонування в мові.
Пристосування іншомовної лексичної одиниці до фонетичної системи мови-реципієта обов'язково супроводжується адаптацією слова до її графічної системи. Англійська та українська мови використовують різні графічні системи, оскільки належать до мов з різними системами писемності, тому в українській правничій термінології спостерігається обов'язкове "переоформлення" англомовних запозичень відповідно до графічної системи української мови. Іншомовні слова, які не були відтворені графічними засобами приймаючої мови, дослідники відносять до розряду "іншомовних вкраплень" [138:37-38]. Отже, ми розглядаємо як запозичення тільки оформлені графічними засобами української мови іншомовні слова.
Фонологічна адаптація, за спостереженнями А. Білецького [36:18], базується на відповідностях між фонологічними системами мов, які знаходяться у стані контакту. Інакше кажучи, в ситуації мовного контакту між діафонами, подібними з акустичного боку фонемами контактуючих мов, установлюються діафонічні зв'язки. Спостерігаючи явище фонетичної інтерференції в мові українців, які живуть в англомовних країнах, Ю. Жлуктенко [98:33] відзначає, що двомовні українці, вживаючи в своїй мові англійські слова, встановлюють певні, більш-менш постійні співвідношення між окремими елементами обох фонетичних систем та підміняють фонеми англійської мови найбільш подібними українськими фонемами, тобто відбувається фонетична субституція [98:36]. Подібне явище виникає і під час фонетичної адаптації запозичень до системи мови-реципієнта, коли невластиві українській мові звуки, які становлять звуковий склад англійської лексичної одиниці, замінюються фонетично близькими до них українськими звуками [196:72]. Однак, зауважує Е. Хауген [258:355], як самому двомовцеві, так і лінгвісту-дослідникові, не завжди ясно, який саме звук рідної мови найближчий до імітованого іншомовного звука, тому ступінь неточності відтворення запозиченого слова великою мірою залежить від ступеня двомовності запозичуючих осіб. Через це під час фонемного оформлення англіцизму засобами української мови, поряд із простими діафонічними відношеннями, виникає можливість встановлення складних діафонічних зв'язків.
На парадигматичному рівні виділяють такі різновиди фонетичної субституції:
1) звукова конвергенція - регулярна заміна двох іншомовних фонем однією фонемою мови-реципієнта. Наприклад, заміна двох англійських голосних, довгого і короткого, одним нормально коротким українським голосним: admonition [ ] - адмоніція - /і/>/і/, leasing [ ] - лізинг - /і:/>/і/, або відтворення англійських приголосних /w/ та /v/ українською /в/: verdict [ ] - вердикт - /v/>/в/, warrant [ ] - варант - /w/>/в/;
2) звукова дивергенція - передавання однієї іншомовної фонеми кількома українськими. Наприклад, унаслідок того, що певна диференційна ознака сприймається неправильно або іншомовний фонетичний елемент не має в українській фонетичній системі відповідника. Такою є субституція фарингального /h/ за допомогою задньоязикового /х/ та фарингального /г/: hedge [ ] - хедж / гедж - /h/>/х, г/;
3) проста субституція - передача однієї фонеми мови-джерела однією фонемою мови-одержувача, наприклад: barratry [ ] - баратрія - /b/>/б/, verdict [ ] - вердикт - /t/>/т/.
Можливі також випадки синтагматичної субституції, коли одна фонема мови-джерела ідентифікується та замінюється сполученням кількох фонем рідної мови. Прикладом може бути відтворення дифтонгів та носового /?/: insider [ ] - інсайдер /аі/ > /а/, /й/; clearing [ ] - кліринг /? / > / н/, /г/.
Досить часто наслідком установлення складних діафонічних відносин є виникнення певних коливань (варіативності) у написанні, вимові та акцентуації слів. Характер формальних модифікацій запозичень також зумовлюється особливостями та можливостями двох контактуючих мовних систем, якими і визначаються межі можливих варіантів.
Відповідно до закону про мовні універсалії, у мовах, незалежно від їх генетичної природи, існують одиниці та явища, що характеризуються дея