РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Природні умови полігонів дослідження
Дослідження проводились навколо Чорнобильської АЕС та на території Київської області - сучасний "південний слід".
Зона відчуження, яка була виведена з господарської діяльності у 1986 році після аварії на ЧАЕС, знаходиться на території Українського (Київського) Полісся. Київське Полісся - низинна рівнина з дерново-, слабо- та середньопідзолистими грунтами під боровими і суборовими лісами. Ліси на території зони відчуження до аварії займали 36 % загальної площі [43]. Річний радіаційний баланс на цій території дорівнює 42.5 - 46 кілокалорій на см2. Середня річна кількість опадів - 550 - 700 мм. Значна вологість зумовила розвиток підзолистого та болотного процесів грунтоутворення та формування лугової, болотної та лісової рослинності (середня лісистість зони - 30 %) [66, 173, 174, 175, 176]. Грунти Східного Полісся по механічному складу зв'язанопіщані: вміст фізичної глини складає не більше 10 %, ілістої фракції - 3 - 5 %, вміст гумусу рідко перевищує 0.8 - 1.2 % [48, 177, 178]. У всіх борових грунтах констатовано малу кількість бактерій, а в грунтах сухого бору - також і грунтових грибів де їх, переважно пліснявих, багато тільки у лісовій підстилці [179]. Реакція лісових підстилок хвойних лісів є кислою. pH лісових підстилок підзолистих грунтів - близько 5.6 [180].
Лісові насадження зони відчуження представлені, головним чином, молодняками та середньовіковими рослинами (57.3 % та 33.3 %). Середній вік насаджень - 20 - 50 років. У ряді місць зустрічаються й більш старі ліси. Найбільш поширені лісоутворюючі породи - сосна звичайна (близько 80 % лісопокритої площі), осина, дуб, береза, вільха [49, 51]. На 1986 рік лісистість Чорнобильської зони відчуження становила близько 45 %. За продуктивністю соснові деревостани належать здебільшого до I (34.4 %) та II (49 %) класів бонітету. За трофністю місцезростань виділяються такі ліси: бори - 48.7 %, субори - 36.6 %, сугруди - 14.1 %, груди - 0.6 %. За вологістю грунту домінують свіжі гігротопи (69 %), далі йдуть вогкі (12.7 %), сухі - (10.5 %), сирі - (7.4 %) та мокрі (0.4 %). У соснових лісах кислотність наростає по мірі збільшення їх вологості від 6.3 бала для сосняків брусницевих і 6.1 бала для сосняків булавоносцевих (pH = 5.5 - 5.7) до 4.9 - 5.0 балів для чорницевих і чорницево-сфагнових типів (pH = 4.9 - 5.0) [181].
Сухі бори поширені, в основному, на правому березі р. Прип'ять. Продуктивність насаджень у сухих борах невелика - III бонітет. На ділянках з рівнем залягання грунтових вод 2.5 - 3.5 м поширені свіжі бори, продуктивність яких характеризується II бонітетом. У сухих та свіжих суборах відмічається порівняно повільне розкладення опаду та вимивання органічних та мінеральних речовин з лісової підстилки [182].
В процесі історичного розвитку ландшафтів нинішньої зони відчуження ліси на кращих землях були зведені, а залишилися на відносно бідних і незручних землях [181].
Полігони на території "південного сліду" вибрані у лісостеповій зоні, на якій середній річний радіаційний баланс становить 45 - 50 кілокалорій на см2. Кількість опадів протягом року коливається в межах від 450 до 650 мм. Клімат - помірно-континентальний. Залісненість території є незначною - 12.5 %. Соснові ліси розташовані вподовж борових пісчаних терас Дніпра та його приток [66, 173, 174, 183].
Особливостями борових комплексів на території досліджень є виражена сезонна динаміка зволоження. Весною грунти сухого та свіжого борів достатньо зволожені, але малі запаси грунтової вологи швидко зменшуються. Влітку та восени, в залежності від кількості літніх та осінніх опадів, у деякі роки бувають засухи [179].
Територія всіх полігонів, на яких проводилися дослідження, до аварії не належали до сільгоспугідь. Тому можна не враховувати зміни у лісорослинних умовах, які були б безпосередньо пов'язані з аварією.
Інтегральною характеристикою умов місцезростання є едатоп. Едатоп характеризується такими параметрами як вміст та форми гумусу, кислотність середовища, літологія та зволоження грунту, оглеєння та глибина грунтових вод [179]. Дослідження проводилися у едатопах А1 - сухий бір та А2 - свіжий бір.
До аварії на ЧАЕС у період з 1981 по 1985 роки дослідження вмісту гамма-випромінюючих радіонуклідів у плодових тілах макроміцетів проводились на території сучасної зони відчуження на полігонах: "Залісся", "Ново-Шепеличі", "Старі Шепеличі", "Прип'ять", "Стечанка", "Ямпіль" та "Янів". На той час географічна прив'язка була менш детальною, ніж після аварії, тому можна тільки вказати, що зразки відбиралися поблизу с. Залісся - полігон "Залісся", м. Прип'ять - полігон "Прип'ять" та т.п. Після аварії на полігонах "Старі Шепеличі", "Стечанка" та "Ямпіль" дослідження накопичення гамма-випромінюючих радіонуклідів макроміцетами не проводились.
Після аварії 1986 року для досліджень були вибрані ділянки, які знаходяться на відстані 8, 40 та 150 км від 4-го блоку ЧАЕС (відповідно, територія Ново-Шепелицького, Дитятського лісництв, полігон на лівому березі р. Дніпро між с. Стайки та м. Ржищів (Київська обл.)). Склад первинних випадань на цих територіях різний: Полігон "Ново-Шепеличі" - переважно паливна компонента; полігон "Дитятки" - суперпозиція паливної та конденсаційної компонент; полігон "Стайки" - конденсаційна компонента. В подальшому, полігони досліджень будуть називатися відповідно до назви найближчого населеного пункту до місця дослідження. Наприклад, полігон "Ново-Шепеличі" - територія Ново-Шепелицького лісництва, на якій проводилися дослідження, найближчий пункт - відселене с. Ново-Шепеличі й т.д. Латинські назви наведених у роботі видів макроміцетів та рослин приведено у додатку на стор. 200 - 202.
2.1.1. Полігон "Ново-Шепеличі". Цей полігон знаходиться на захід від с. Ново-Шепеличі на відстані біля 8 км від ЧАЕС. Грунт дерново-підзолистий, піщаний. Лісова підстилка має товщину від 2.0 до 3.0 см, складається переважно з хвої сосни