РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежених хворих на хронічний пієлонефрит
За темою роботи проведено обстеження та лікування 134 пацієнтів із ХПН без порушення азотовидільної функції нирок у фазі загострення, які перебували на стаціонарному лікуванні у нефрологічному відділенні Тернопільської обласної клінічної лікарні в період 1998 - 2001 років.
Серед хворих на ХПН було 26 чоловіків (19,4 %) та 108 жінок (80,6 %). Вік пацієнтів коливався в межах від 15 до 71 року, склавши в середньому (33,80±1,32) років.
Розподіл пацієнтів за віком здійснено згідно з рекомендаціями ВООЗ (М.А.Корольов, 1989). За віковим цензом пацієнти були (рис. 2.1):
- у молодому віці (до 44 років) - 102 (76,1 %) пацієнтів,
- у середньому віці (від 45 до 59 років) - 20 (14,9 %) пацієнтів,
- похилого віку (60 років і більше) - 12 (9,0 %) пацієнтів.
Із наведених даних видно, що більшість пацієнтів із ХПН була молодого працездатного віку, що зумовлює значну соціальну проблему.
Тривалість захворювання коливалася в межах від 0,5 до 40 років і в середньому становила (7,18±0,59) років. За тривалістю захворювання (рис. 2.2) пацієнти були:
- до 5 років - 79 (59,0 %) пацієнтів,
- 6-10 років - 15 (11,2 %) пацієнтів,
- понад 10 років - 40 (29,8 %) пацієнтів.
При встановленні діагнозу ХПН притримувалися класифікації, прийнятої на Всесоюзному симпозіумі "Пієлонефрит у дітей" (1980 р.), яка відображає форму (первинний, вторинний), варіант перебігу (латентний, рецидивуючий), активність запального процесу (фази: активна, часткової і повної клініко-лабораторної ремісії) та оцінку функціонального стану нирок (збереження функції, порушення функції, ХНН).
Із клінічних позицій у класифікаційні схеми ПН вноситься поняття про первинність і вторинність процесу, яке в останні роки зазнало суттєвих змін [117, 331]. У випадку первинного (необструктивного) ПН йдеться лише про відсутність механічної обструкції сечових шляхів, однак не виключаються динамічні порушення пасажу сечі. Згідно такого поділу, первинний ХПН діагностовано у 71 (53,0 %) обстеженого пацієнта.
Розвиток вторинних форм цієї недуги є наслідком обструкції сечовидільних шляхів та тривалої кристалурії в умовах бактеріальної інфекції [65, 267]: у 63 (47,0 %) хворих на ХПН запальний процес у нирках розвинувся на тлі вже існуючої патології сечовивідної системи. Характеристика останньої приведена в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Характеристика патології сечовивідної системи у обстежених
пацієнтів із ХПН
Нозологічна формаКількість пацієнтів%Нефроптоз І-ІІІ ступенів2518,7Аномалії розвитку нирок:
- єдина нирка
- подвоєння нирки
- симптом Фролея
1,5
4,5
0,8Солітарні кісти нирки64,5Сечокам'яна хвороба53,7Стриктура уретри10,8Сольовий діатез:
- оксалурія
- оксалурія + уратурія
- уратурія
- фосфатурія
20
14,2
1,5
1,5
3,0 Як свідчать дані табл. 2.1, вторинний ХПН на грунті аномалій розвитку чи розміщення органів сечовидільної системи виявлено у 25,5 % хворих, на грунті набутих змін уродинаміки (обмінні порушення, кісти нирки) - у 29,2 % хворих. При цьому в структурі обструктивних пієлонефритів переважали уропатії з патологічною рухомістю нирок (нефроптоз I-III ступенів), які констатували у 18,7 % випадків. Обмінні порушення характеризувалися явищами сольового діатезу, який діагностували у 28 (20,9 %) пацієнтів шляхом виявлення мілких конкрементів при проведенні ультразвукового дослідження нирок. При мікроскопії сечового осаду переважала оксалурія.
Оцінка клінічного варіанту перебігу захворювання дала наступні результати:
- латентний перебіг - 50 (37,3 %) пацієнтів;
- рецидивуючий перебіг - 74 (62,7 %) пацієнти.
Серед факторів ризику у 46 (34,3 %) обстежених виникненню захворювання передувало переохолодження, 22 (16,4 %) - перенесені гострі респіраторні вірусні інфекції, грип, 7 (5,2 %) - напад ниркової коліки, 4 (3,0 %) - ПН вагітних, 5 (3,7 %) - загострення супутньої патології, 3 (2,2 %) - травма поперекової ділянки, 5 (3,7 %) - оперативне втручання. 42 (31,3 %) пацієнта не змогли пов'язати виникнення захворювання з впливом певного фактора.
Із цих даних можна констатувати, що ХПН частіше розвивався в осіб жіночої статі і основними сприяючими факторами були переохолодження, перенесені грип та гострі респіраторні вірусні інфекції (50,7 % обстежених).
Зазначимо вплив на розвиток захворювання умов проживання: переважна більшість обстежених - 104 (77,6 %) хворих проживали у містах і лише 30 (22,4 %) осіб були жителями сільської місцевості.
Алергічні реакції за типом кропивниці, набряку Квінке, анафілактичного шоку на вживання медикаментозних препаратів відмічали 17 (12,7 %) осіб. Обтяжений спадковий анамнез виявлено у 4 (3,0 %) пацієнтів.
2.2. Об'єм і методи клінічних досліджень
Клініко-лабораторні дослідження проводилися на базі нефрологічного відділення Тернопільської обласної клінічної лікарні і міжкафедральної науково-клінічної лабораторії академічного консультативно-лікувального центру при Тернопільській державній медичній академії ім. І.Я. Горбачевського.
При обстеженні пацієнтів використані загальноприйняті в нефрології клінічні, лабораторні та інструментальні методи дослідження, а також спеціальні методики, спрямовані на вивчення параметрів синдрому ЕІ, стану імунної реактивності, ПОЛ і АОСЗ.
Дослідження пацієнтів проводили за єдиною схемою і відображали в первинній карті стаціонарного хворого.
У кожного пацієнта вивчали анамнез із обов'язковим з'ясуванням наявності або відсутності перенесених захворювань нирок у хворого та членів сім'ї, медикаментозного впливу на нирки, професійних та побутових інтоксикацій, вогнищ хронічної інфекції; факторів, які передували початку загострення ХПН (переохолодження, інтеркурентні захворювання, ниркова коліка, оперативне втручання, травма нирок); у жінок - перебі