розділ 2.3, с. 107-108). Тобто, з точки
зору економічного стимулювання, при підвищенні якості худоби, що реалізується,
її оцінка за живою масою та вгодованістю не відповідає сучасним потребам
виробництва та реалізації ВРХ, інтенсифікації галузі взагалі, а ланка
“ефективна реалізація м'ясної сировини” (див. рис. 1.1) не функціонує.
Наприклад, у нашому експерименті при реалізації бичків масою більше 400 кг
вищої вгодованості на 1 ц забійної маси більш якісних тварин отримано на 21,63
грн. (або на 2,7%) виручки менше, ніж при реалізації менш якісних; на 1 ц
м'якоті в туші – 50,3 грн. (або на 4,4%); білку – 35,79 грн. (або на 0,6%);
сухої їстівної речовини – 210,94 грн. (або 6,1%); енергії в білку та жиру
м'якоті туші – 98,50 грн. (або 8,4%). Тобто, якщо оцінювати тварин за
вгодованістю, віком та статтю, різниці в ціні не спостерігається, якщо
оцінювати тварин тільки за результатами забою (за забійною масою), то різниця в
ціні склала би 2,7%, а за енергією в білку та жиру м’якоті туші – 8,4%.
Енергетична цінність м'яса визначається за даними його хімічного аналізу,
проводити який для кожної партії худоби не представляється можливим. Тому, як
альтернативний варіант, пропонуємо фіксувати забійні показники та показники
морфологічного складу туш за кожною певною партією худоби, наприклад, 10 голів.
Такі дані дозволять об’єктивно визначати якість худоби для її власників.
На нашу думку, без проведення хімічного аналізу з використанням запропонованої
методики може бути здійснений найбільш об’єктивний розрахунок між аграрними та
агропереробними підприємствами, враховуючи (стимулюючи підвищення) якісні
характеристики ВРХ. Оскільки від використаної м'ясної сировини залежить
асортимент і якість одержаної кінцевої м'ясної продукції, то більш повне
урахування якості сировини сприятиме орієнтації її виробників на задоволення
інтересів кінцевого споживача.
Взаємна зацікавленість аграрних та агропереробних підприємств у підвищенні
якості м'яса – передумова його підвищення. Крім того, що запропонована методика
дозволяє об’єктивно оцінювати якість худоби, що реалізується на переробні
підприємства, за її допомогою можна стимулювати реалізацію на них якісної
худоби певними партіями. При цьому рекомендуємо витримку тварин проводити на
фермі з наступним забоєм з коліс. Такі умови дозволяють максимально знизити
втрати живої маси при транспортуванні (в нашому експерименті вони склали
2,60-2,66%, хоча вченими зафіксовані втрати при перевезенні на подібні відстані
– до 6,8% [88, с.127]); раціонально використовувати вантажопідйомність
транспорту для перевезення худоби. Розвиток транспортної інфраструктури, ринку
комунікацій, встановлення довіри між аграріями та переробниками (в т. ч.
відносно дотримання умов передзабійної витримки) мають слугувати умовами
зниження втрат при транспортуванні худоби.
Слід зазначити, що цілий ряд основних положень науки та практики, що були
використані при проведенні експериментальних досліджень, не нові, їх
впровадження не знаходить широкого розповсюдження серед аграрних підприємств
області, але в тих господарствах, де вони набули визнання, їх використання
призводить до позитивних результатів.
Так, одним з основних технологічних прийомів, що дозволив отримати в
експерименті в СТОВ “Степове” Слов'яносербського району високу продуктивність
тварин, є повноцінна збалансована їх годівля на протязі всього року та більш
повне використання найсприятливішого сезону року (літа) для отримання
заплановано високих приростів. Якщо в типових сільгосппідприємствах балансують
раціони за основними поживними речовинами тільки в холодний період року, а в
теплий – користуються загальною поживністю неконкретизованих зелених кормів
(або не користуються зовсім при випасі худоби на відгінному природному
пасовищі), то відповідно методики експерименту, визначалася поживність кормів
кожні 10 днів та зі зміною корму, раціони балансували на основі фактичних
даних. Частий аналіз кормів можливий у виробничих умовах при використанні
експрес-аналізу, що проводиться на сучасному обладнанні. За його відсутності
реалістичним є щоквартальний аналіз соковитих, грубих і концентрованих кормів
та балансування літніх раціонів за допомогою цих видів кормів.
Використання найбільш сприятливих років для нарощування обсягів і підвищення
економічної ефективності виробництва м'яса ВРХ може бути значно ефективнішим за
рахунок використання сприятливого періоду року (рис. 3.6).
Існує думка, що в теплий період року при використанні тільки зелених кормів
можна значно здешевити м’ясну продукцію, отримати найвищі прирости худоби. Але
наші дослідження дають змогу судити про ефективність підкормок влітку
соковитими, грубими та концентрованими кормами, що дозволяє в сприятливий
період року більш ефективно використовувати м’ясний потенціал худоби. Додаткові
вкладення окупаються додатковим приростом, а худоба восени досягає високої
здавальної маси.
Рис. 3.6. Використання найбільш сприятливого періоду року для збільшення
продуктивності ВРХ на вирощуванні та відгодівлі
Підкреслимо, що при використанні найбільш сприятливого періоду року для
збільшення продуктивності ВРХ на вирощуванні та відгодівлі при складанні
раціонів необхідно користуватися фактичними даними хімічного складу та
поживності кормів. Так, у результаті аналізу кормів при проведенні експерименту
отримані дані, що значно відрізняються від довідкових (Додаток Ш). Складання
раціонів для молодняку ВРХ за довідниками, наприклад, за І варіантом,
спричинило б дефіцит 0,02 корм. од. (10%) на кожному кілограмі