РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ПРОЕКТУВАННЯ ТА ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ
СПЕЦІАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ УТВОРЕНЬ
2.1. Загальна оцінка зовнішньоекономічного становища та результатів
функціонування СЕЗ і територій пріоритетного розвитку (ТПР) у Закарпатській
області
Належний рівень наукової обгрунтованості проектних рішень щодо створення СЕЗ,
безперечно, повинен базуватися на глибокому аналізі результатів їх діяльності.
Враховуючи викладені у попередньому підрозділі стратегічні напрями розв’язання
проблеми мінімізації відхилення бажаних і фактичних цілей створення зон,
зупинимося на досвіді їх функціонування у Закарпатській та Львівській областях.
Такий вибір об’єкта дослідження випливає з належних цим областям названих вище
факторних переваг: (1) географічного прикордонного розміщення; (2)
характеристик трудових ресурсів; (3) етно-історичної спільності та мовної
спорідненості з сусідніми країнами (Угорщина, Польща); (4) геополітичних
інтересів світових лідерів (США, ЄС) та сусідніх країн (Угорщина, Словаччина,
Польща); (5) поки що існуючий науково-технологічний потенціал (особливо у
обласних центрах).
На жаль, незважаючи на те, що саме Закарпатська та Львівська області були
першими у розробці проектів СЕЗ (“Агротехнопарк” у Бродівському районі
Львівської обл., 1992 р.; СЕЗ “Європа-центр” у Закарпатській обл., 1992 р.),
реалізація проектів розпочалася лише з 1998 р. (нагадаємо, що програма
формування СЕЗ у Китаї розпочалася у 1978 р.). Причому, як буде показано,
політичні рішення щодо створення СЕЗ у нашій країні не завжди мали під собою
економічну основу, а були пов’язані з необхідністю розв’язання екологічних чи
соціальних проблем (Яворівський район Львівської обл.), усунення наслідків
стихійного лиха (Закарпатська обл.).
Тому доцільно зупинитися у розрізі названих адміністративно-територіальних
одиниць не лише на результатах функціонування СЕЗ, а й на аналізі загальних
показників розвитку зовнішньоекономічної сфери господарських комплексів.
Зважаючи на те, що у Закарпатській області запроваджений підхід до зміни
інвестиційного режиму для всієї території правомірно розглянути детальніше
основні тенденції розвитку зовнішньоекономічної діяльності в цілому по області.
Зовнішньоторговельний оборот (ЗТО) товарів та послуг у 2000 р. порівняно з
1996р. зріс на 77% і склав 415,6 млн дол. США (зовнішньоекономічні операції
здійснювались кожним третім підприємством) [1 Примітка. Тут і далі у цьому
підрозділі за даними Закарпатського обласного управління статистики [67].].
Середньорічний приріст обсягу зовнішньої торгівлі товарами та послугами за
1996-2000 рр. склав 10%. При цьому вищими темпами зростав експорт – 21,6% за
рік, у той час як імпорт - в середньому на 8%. В результаті від’ємне сальдо
зовнішньої торгівлі поступово зменшувалось і в 1999 р. досягло додатнього
значення (додаток В, табл. 1).
У 1999 році підприємства області співпрацювали з 92 країнами світу, з них 33 –
країни Європи, 14 – країни колишнього СРСР, 26 – країни Азії, 5 – Африки, 12 –
Америки та 2 – країни Австралії та Океанії. У загальних обсягах ЗТО 93,4%
експорту та 90,3% імпорту складає обмін з партнерами європейських країн.
(Австрії, Німеччини, Угорщини, Італії, Чеської Республіки). За 1996-99 рр. ЗТО
з сусідніми країнами зріс на 22,9% (близько третини загального обороту з
європейськими країнами), що підтверджує висловлену тезу про істотний вплив
факторів географічного розташування, етноісторичної спільності та відсутності
мовних перешкод для реалізації потенціалу СЕЗ.
Позитивними тенденціями і динамікою відмічається експортна діяльність
підприємств області. Експорт товарів за останні п’ять років збільшився на
128,8% (до 215,3 млн дол. США у 2000 р., у тому числі промислових товарів -
166,2 млн дол. США або 77,2% загального обсягу експорту. Загалом в експорті
продукції промисловості спостерігається стабільна тенденція зростання – за
1996-2000 рр. на 133,5%, в основному за рахунок продукції машинобудування та
металообробки, частка яких в загальних обсягах експорту складає 23,3% (ріст за
п’ять років на 74%), деревообробної та целюлозно-паперової (20,9% до загального
обсягу, ріст – на 150%), та легкої (29,2%, ріст – на 100 %). Тобто у цьому
випадку маємо справу з ефективним використанням набутих і природних факторів
зовнішньої конкурентоспроможності, посиленими традиційно високою “якістю”
трудових ресурсів. Стабільна тенденція до нарощування обсягів експорту
спостерігається в сільському господарстві, транспорті, будівництві та торгівлі,
після різкого зменшення обсягів у 1997 р.
У розрізі форм власності найбільшу частку експорту забезпечують підприємства
колективної форми власності (у 1996 р. – 67,5% загального обсягу, у 2000 р. –
77,3%). Істотно зменшилась частка державних підприємств (з 20,7% у 1996 р. до
1,3% у 2000 р.). За п’ять років в два рази збільшилась частка приватних
підприємств в експорті – з 6% в 1996 р. до 13% в 2000 р. Динаміка обсягів
експорту підприємств різних форм власності за період 1996-2000 рр.
характеризується ростом експорту приватних підприємств майже в п’ять разів,
колективних підприємств – на 161%, державних підприємств – зниженням на 85%, а
підприємств спільної власності міжнародних організацій та юридичних осіб інших
держав – ростом у 3,3 рази (таблиця 2 додатку В).
Спостерігаються певні деформації у територіальному розосередженні
експортноспроможних підприємств (табл.3 додатку В) – основна частка експорту
забезпечується суб’єктами ЗЕД міст та найбільших районів області (м. Ужгород –
17,4%, м. Мукачево – 33%, Виноградівський район – 11,3%, Берегівський та
Рахівський – по 6,7
- Киев+380960830922