РОЗДІЛ 2. ДІАГНОСТИКА РІВНЯ ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ДЕРЕВООБРОБНОЇ
ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ
2.1. Аналіз сучасного економічного і технологічного стану розвитку
деревообробних підприємств
На сучасному етапі стан техніко-технологічної бази більшості промислових
підприємств України характеризується надзвичайно низьким рівнем, який
обумовлюється такими показниками: функціонуванням морально застарілого
обладнання; масовим використанням ручної праці (в промисловості ручною працею
охоплено близько одної третьої, в будівництві - близько половини, в сільському
господарстві – три чверті всіх працюючих []); надзвичайно низьким рівнем
автоматизації виробничих процесів; застосуванням нераціональних технологій з
високими затратами на одиницю корисної продукції чи на одиницю її корисної дії
і т.д.
Промислові підприємства в більшості галузей мають предметну спеціалізацію з
жорсткими технологічними лініями, що не дозволяє ефективно використовувати в
повній мірі науково-виробничий потенціал. І лише запровадження інноваційної
моделі розвитку промисловості створить умови для суттєвого підвищення
ефективності використання науково-технічного та технологічного потенціалу,
вдосконалення його організаційно-функціональної структури відповідно до умов
ринку, сприятиме активізації інноваційної діяльності промислових підприємств.
Перед промисловим комплексом стоїть завдання технологічного розвитку практично
всіх сфер економіки, створення нових устроїв, збалансований розвиток галузевих
і регіональних промислових комплексів.
Деревообробна промисловість України є однією із соціально орієнтованих галузей,
головним завданням якої є задоволення зростаючих потреб населення і держави в
різноманітних товарах з деревини, основними з яких, є конструкційні матеріали,
зокрема для виготовлення меблів: деревостружкові та деревоволокнисті плити,
фанера, а також пиломатеріали, столярні та паркетні вироби.
З метою забезпечення подальшого зростання виробництва та підвищення
ефективності роботи в деревообробній промисловості першочергового вирішення
потребують питання, що стосуються сприяння технічному, технологічному розвитку
та оновленню виробництва. Без впровадження високих технологій неможливо
створити конкурентноспроможну продукцію європейського рівня. А для цього
потрібно також орієнтуватись, в якому напрямку рухатись, які існують перешкоди
на шляху технологічного розвитку, розуміти пріоритетність тих чи інших
заходів.
Найгостріші питання сприяння технологічному і економічному розвитку
промисловості неодноразово піднімались і продовжують розглядатись сьогодні
фахівцями, економістами та науковцями, підприємцями, що працюють в цій сфері:
Півнєв Ю.С., Сагаль С.З., Медвєдєв Ю.С., Штокаленко Л.М., Мельник Л.В.,
спеціалісти асоціації “Меблідеревпром”, до складу якої входять інститути
“УкрДІПроМеблі” та “УкрНДІ “Ресурс”.
Підприємства деревообробної промисловості постійно адаптуються до нестабільної,
динамічної ринкової ситуації, більше уваги приділяють здійсненню технологічних
перетворень, налагодженню взаємовигідних зв’язків, оновленню асортименту
продукції, зміцненню конкурентних позицій на внутрішньому та зовнішньому
ринках. Як результат - довготривала тенденція скорочення обсягів виробництва
припинилася і в 1998 р. вперше досягнуто зростання. З цього часу розпочався
стрімкий розвиток галузі.
Деревообробна промисловість України продовжує нарощувати обсяги виробництва
промислової продукції. За статистичними даними у 2005 році темп зростання
промислового виробництва у порівнянні з минулим роком склав 119,5% [172].
Позитивних результатів галузі вдалося досягти за рахунок:
застосування заходів захисту внутрішнього ринку продукції з деревини від
недобросовісної конкуренції, що створило сприятливий інвестиційний клімат
(зокрема, введення в 1999 році 15% податку на імпорт ДСП в Україну);
залучення інвестицій, у т.ч. іноземних, у розвиток деревообробної
промисловості. У 2003 році інвестиції в основний капітал склали 207 млн. грн.
(115,2%) у деревообробну промисловість і 138 млн. грн. (169,8% ) у меблеву
промисловість. Обсяг іноземних інвестицій в галузь (включаючи меблеву
промисловість) станом на кінець 2005 року становив близько 596 млн. дол. США
[172];
оновлення матеріально-технічної бази, впровадження імпортного устаткування,
сучасних технологій та матеріалів;
розвитку технологій облицювання меблевих деталей плівками на основі паперу і
полімерними плівками методом вальцювання, вакуумного пресування в мембранних
пресах, декоративним паперово-шаруватим пластиком методом "постформінг",
облицювання профільних кромок кромковими матеріалами методом "софтформінг" та
інших;
оперативного врегулювання питань забезпечення деревообробних підприємств
лісосировиною завдяки взаємодії з органами управління лісовим господарством та
облдержадміністраціями.
Цьому сприяли також місткість вітчизняного ринку, технічне переоснащення та
впровадження нових технологій, розвиток базових підгалузей, зокрема,
виробництва ламінованих плит, а також розширення асортименту продукції,
підвищення їх якості, конкурентоспроможності та зростання обсягів реалізації на
внутрішньому і зовнішньому ринках.
Фактори технологічного розвитку підприємств доцільно розглядати в розрізі двох
груп: прямі (внутрішні), що безпосередньо пов’язані з технологією виробництва
та визначають технологічний потенціал підприємства, на які воно має можливість
вплинути і непрямі (зовнішні).
Таблиця 2.1
Прямі (внутрішні) фактори технологічного розвитку для підприємств
деревообробної промисловості
Показники*
Підприємства де
- Київ+380960830922