Розділ 2
Поетика роману Дж.Ґасконя
"Пригоди добродія F.J." (1573)
2.1. Ідейно-естетичні імперативи Дж. Ґасконя
Доба Відродження залишила нам у своїй літературній скарбниці чимало таємниць,
найбільш інтригуючою серед яких і до сьогодні залишається так зване
"шекспірівське питання"69. Наявність "білих плям" на літературній карті
Ренесансу викликана, як думається, не тільки об’єктивною часовою віддаленістю
епохи, але й деякими суб’єктивними факторами, зокрема схильністю тогочасних
літераторів до містифікацій. Остання зумовлювалася здебільшого незахищеністю
митця в суспільстві. Саме неусталеність соціального статусу літератора, його
залежність від прихильності впливових осіб та фінансової підтримки багатих
покровителів на тлі гарячих політичних і релігійних суперечок, що мали місце за
часів правління королеви Єлизавети, і є причиною багатьох знаків запитання в
сучасних антологіях з англійської літератури доби Відродження.
У життєвій та творчій біографії письменника-єлизаветинця Джорджа Ґасконя, як
уже зазначалося, також зустрічається чимало нез’ясованих моментів. Один із них
– авторство поетичних творів, що ввійшли до збірки "Сто різноманітних квітів".
Деякі дослідники вважають, що не всі вони належали перу Ґасконя. Проте для нас
важливо те, що авторство вміщеного у збірці прозового твору – роману "Пригоди
добродія F.J." – під сумнів ніким не ставиться, оскільки воно було з’ясоване ще
за часів життя письменника.
До речі, припущення щодо великої популярності цього роману за життя автора не
видається таким вже й неймовірним. Певна недооцінка сучасними науковцями цього
твору, зумовлена, як думається, недостатньою вивченістю єлизаветинського роману
як конкретного історико-літературного феномену та певними вадами дослідницького
підходу.
Прихильник структуралістського методу А.Гамільтон, приміром, виступаючи на
конференції Американського Товариства ренесансознавців (1983 рік), висловив
думку, що відкриття єлизаветинського роману та його серйозне вивчення ще
попереду. Сприйняття багатьох творів літератури, вважає він, залежить від
розуміння й оцінки цих творів літературознавством. Англійський ренесансний
роман – це напрочуд оригінальне утворення, характерною рисою поетики якого
виступає поза-історичність. Саме ця риса і стала на заваді вивчення
єлизаветинського роману дослідниками – прихильниками історичного підходу
(historical criticism). Більш продуктивним у вивченні ренесансної романістики,
на думку вченого, може виявитися жанровий підхід (genre criticism), оскільки не
можливо зрозуміти єлизаветинський роман, якщо шукати там, за звичкою, щось
серйозне, мудре, інтелектуальне, адже він "покликаний насамперед дивувати
читача і вселяти у нього трепет" [231,25]70.
Роман Джорджа Ґасконя “Пригоди добродія71 F.J.” (“The Adventures of Master
F.J.”) увійшов до збірки “Сто різноманітних квітів” (“A Hundreth Sundrie
Flowers”), виданої Генрі Біннеманом у 1573 році. Ця книга готувалася до друку
взимку 1572-73 років, тобто в той час, коли письменник саме перебував у
Лондоні. Невдовзі він знову поїхав до Нідерландів, де брав участь у військовій
операції проти іспанців.
Знавець творчості Дж.Ґасконя літературознавець Ч.Прауті вважає, що збірка
готувалася до друку дуже поспішно й через те містить багато друкарських помилок
[267,17]. На його думку, при її виготовленні паралельно друкувалося дві частини
(першу складали дві п’єси, а другу – роман та поезії), внаслідок чого виник
розрив у нумерації сторінок. Так, п’єса “Іокаста”, приміром, закінчується на
сторінці 164, а вступний лист H.W.72, в якому той звертається до читачів
роману, йде одразу за п’єсою, однак починається на сторінці 201. Крім того,
Ч.Прауті вказує на певне протиріччя між структурою книги та тією інформацією,
що наведена у зверненні видавця до читача (“The Printer to the Reader”), яким
відкривається збірка (стор. Aij). Видавець, зокрема, пише: “Добродій H.W. у
своєму листі до читачів, що міститься на перших сторінках [виділено мною. –
О.Л.] цієї книги спритно уникнув невдоволення, яке можуть висловити з приводу
публікації цих приємних памфлетів (Pamphlets) досвідчені сивобороді читачі”
[1,47]. Однак насправді, як зазначалося, лист H.W. розміщений не на початку
збірки, а після п’єс, перед романом, тобто аж ніяк не на перших сторінках
книги. З приводу такої невідповідності Ч.Прауті висловлює доволі цікаву
здогадку, що спочатку Ґасконь нібито планував ввести до збірки “Сто
різноманітних квітів” лише роман та поезії, але згодом, вже під час друкування
вирішено було додати ще й п’єси “Підмінені” та “Іокаста”. Цілком вірогідно, що
зроблено це було з метою забезпечення більшого комерційного успіху книги, адже,
“до 1570 року, – як зазначає Ч.Прауті, – видання п’єс разів у десять
перевищувало видання збірок поезій” [267,17].
Збірка “Сто різноманітних квітів” являє собою “поетичний букет, зітканий із
грайливих фантазій, похмурих пристрастей та дивовижних хвилювань, які відчуває
коханець” [5,3]. Як указано на титульному аркуші першого видання, цей букет
було “частково зібрано в дивовижних чужинних садах Евріпіда, Овідія, Петрарки,
Аріосто та інших (шляхом перекладу), а частково в наших рідних англійських
садках за допомогою вигадки” [1,45]. У зверненні H.W. до читача зазначається,
що до збірки увійшли “різноманітні твори, написані з різних нагод різними
авторами” [5,3], чию прихильність H.W. ризикує втратити, якщо збірку буде
надруковано й вона не сподобається читачеві. Саме тому він і змушений
приховувати імена тих поетів, чиї твори увійшли до “Квітів” [5,4]. Втім, попри
подібні заяви, за життя Ґасконя ні у кого не виникало сумнівів стосовно
ав
- Киев+380960830922