Мікротеріофауна Донецько-Донських та Донецько-Приазовських степів

РОЗДІЛ 2
ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ МІКРОТЕРІОФАУНИ РЕГІОНУ
Історія досліджень мікротеріофауни Донецько-Донських і Донецько-Приазовських степів багата різноманітними напрямками досліджень і охоплює 150 років (її початком можна вважати працю А. Черная [145]. За цей час багаторазово змінювалися як напрямки досліджень, так і уявлення про склад фауни регіону. Тому історію дослідження мікротеріофауни Донецько-Донських і Донецько-Приазовських степів умовно можна поділити на три періоди, характеристики яких наведено нижче.
2.1. Дослідження другої половини XIX - початку XX ст.
Основні публікації цього періоду щодо теріофауни регіону Донецько-Донських і Донецько-Приазовських степів стосуються переважно результатів досліджень Черная [145], Сомова [133], Силантьєва [123], Аверіна [1] та Мигуліна [74] по фауні Харківської губернії та праці Мигуліна [77; 80] щодо ссавців фауни України. В них наводяться дані стосовно фауни колишньої Харківської губернії, до складу якої входили й терени Донецько-Донських та Донецьких степів. Так, в своїй праці "Фауна Харьковской губернии и прилежащих к ней мест...; выпуск 2. Фауна млекопитающих и птиц" [145] А. В. Чернай наводить перелік із 53 видів ссавців, серед яких майже чверть належить до дрібних ссавців. Саме він вперше згадує для фауни цього регіону сліпачка (Ellobius talpinus).
Пізніше Н. Сомов у своїй праці "Орнитологическая фауна Харьковской губернии" [133] також наводить 53 види ссавців, у їх числі 14 видів мікромамалій, але E. talpinus серед них немає. При цьому він наводить дані про розповсюдження видів в північно-західній та південно-східній частинах губернії, тобто до досліджуваного регіону.
В той же час А. Силантьєв [123] за результатами експедиції Лісового департаменту наводить 26 видів ссавців для Старобільської ділянки степового лісівництва у Харківської губернії та Великоанадольської ділянки Катеринославської губерній. Серед них - 10 видів дрібних ссавців. Ним вперше для території досліджуваного регіону згадано мишівку (як "Smintus subtilis" = Sicista subtilis, для обох ділянок) та строкатку степову ("Eremiomys lagurus" = Lagurus lagurus, для Старобільської ділянки).
Трохи пізніше, В. Аверін [1] у праці "Краткий обзор вредных и полезных млекопитающих Харьковской губернии" наводить дані щодо 20 видів та підвидів дрібних ссавців цієї території. Серед них є і північні лісові види з сучасної території Сумщини та Полтавщини (зокрема, "Glis" glis та Muscardinus avellanarius). Згодом О. Мигулін підводить підсумок попередніх досліджень теріофауни у огляді "Млекопитающие Харьковской губернии" [74] і серед інших видів наводить дані про 18 видів дрібних ссавців. Серед них - Micromys minutus, "Mus sylvaticus mosquensis" (=Sylvaemus uralensis), "Mus flavicollis flavicollis" (=Sylvaemus tauricus) та інші.
Також в цей період опубліковано багато праць, як присвячених опису теріофауни, так і деяким мікротеріологічним знахідкам в регіоні або окремим питанням систематики (зокрема, робота В. Переверзієва по систематиці харківських лісових мишей [97]. Серед цих праць особливо необхідно зазначити роботи В. Троїцького [139] - про фауну Провальських степів, В. Аверіна [2] - про шкідливих та корисних звірів Харківщини, Б. Виноградова [14] - про знахідки роду Pitymys (=Terricola), Б. Вальха .[12] та О. О. Мигуліна [79] - про новий вид мишей, Mus sergii (=Mus spicіlegus). Публікації О. О. Мигуліна, присвячені новому підвиду миші лісової малої ("Sylvimus sylvaticus charkovensis") [78], фауні ссавців Харківщини [75], мишам північно-східної України [76], тощо.
Ці праці склали основу подальших досліджень теріофауни регіону в цілому і мікротеріофауни особливо. Цей період завершила монографія О. Мигуліна "Звірі УРСР" [80], в якій підведено підсумки теріологічних досліджень України у ХІХ - початку ХХ століть та викладено всі відомі на той час дані щодо стану теріофауни України. Ця праця дотепер є однією із найбільш часто цитованих у оглядах фауни регіону та України загалом.
2.2. Дослідження 40-80 років ХХ ст.
Період 40-80 років ХХ ст. характеризується переходом від загальних описів фауни до вивчення питань екології та господарського значення дрібних ссавців і особливо гризунів.
В цей період плідно працював теріолог Луганського педагогічного інституту І. І. Сахно. За цей час ним опубліковано більше 20 праць, присвячених гризунам. Особливо важливо відзначити праці, в яких він описує особливості харчування [107], співвідношення статей та розмноження [110] деяких видів мишоподібних гризунів в агроландшафті. Багато уваги приділено ним питанням, що розкривають вплив агротехнічних заходів на розміщення і чисельність гризунів (наприклад, "Вплив сівозміни на чисельність мишовидних гризунів" [117], та деякі особливості екології гризунів на сільськогосподарських ланах Луганщини [108; 109; 111; 112; 116; 118]. Він вперше після Черная [145] описав мешкання сліпачка (E. talpinus) на теренах Східної України, а саме - в Станично-Луганському районі Луганщини [119; 121]. Також у його доробку є праці, присвячені фауністиці, зокрема, огляд гризунів Луганської області: "Распространение и численность мышевидных грызунов в Ворошиловградской области" [120].
В цей час багато досліджень присвячено питанням заселення та особливостям життєдіяльності гризунів-шкідників штучних лісонасаджень степової частини досліджуваного регіону. Серед них - праці А. Лисецького і В. Хаскіна з екології гризунів району Маріупольської лісодослідної станції [63], М. Писарєвої - про гризунів штучних лісів південного сходу України [100] та Великоанадолля [99]. Публікація І. Сахно "Полезащитные лесополосы - как "стации переживания" мышевидных грызунов в придонецких степях" [115] розкриває значення цих лісосмуг в період проведення агротехнічних заходів на сільськогосподарських ланах для виживання мишоподібних гризунів.
Багато уваги у цей період приділялося дослідженням розміщення та чисельності гризунів на теренах регіону. Розкриттю особливостей цієї тематики присвячено публі