РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНИХ ПОГЛЯДІВ ТА КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНИЦЬКИХ ІДЕЙ Л. БИКОВСЬКОГО
1. Життя та творчість Л. Биковського в Україні
ХХ століття увійшло у світову та вітчизняну історію як століття воєн і революцій, що справили глибокий вплив на долю всього людства. Початок століття був ознаменований Першою світовою війною, що була тією межею, на якій завершилася нова і розпочалася новітня історія світу - історія великих геополітичних змін. Зникали численні монархії, вибухали буржуазно-демократичні революції, утворювалися нові, здебільшого національні держави з республіканським правлінням у межах їх етнічних і політичних кордонів. Починаючи з 1912 року відбувається поділ Європи на два ворогуючих блоки держав - Троїстий Союз і Антанту. Саме в цьому році Англія та Франція підписала військово-морську конвенцію, за якою Англія брала на себе оборону французького узбережжя. Аналогічна конвенція була підписана між Францією та Росією. Міжнародні кризи першого десятиліття ХХ століття (Марокканські 1905-1906 та 1911 рр.; Боснійська 1908-1909 рр. і особливо Балканські війни 1912-1913 рр.) вкрай загострили англо-німецькі та російсько-австрійські протиріччя, прискоривши розв'язання Першої світової війни, яка тривала з 1914-1918 роки і увійшла в історію, як найграндіозніша подія, що принесла мільйонам людей небачені втрати, страждання, розруху й голод [162, С. 135-136]. Для України наслідки Першої світової війни були тяжкими - протягом усієї війни Галичина була ареною найкровопролитніших битв на Східному фронті. Населення України зазнавало страшних збитків, руйнувань та спустошень. Поряд із фізичними втратами війна ще більше погіршила долю українців, які не мали власної держави, що захищала б їхні інтереси. Величезна кількість українців була мобілізована до російської армії і австрійського війська, де вони боролися за імперії, що ігнорували національні інтереси і знищили їх національний рух. Та якраз у цей тяжкий період в Україні набували особливого значення національно-політичний та культурний рухи, що активно поширюються і розвиваються серед українців у військових частинах: "...в запіллі й на фронті, в Україні, в Московщині, в Сибірі й на Кавказі було розпочато організацію українських військових комітетів, громад, клубів, а пізніше й окремих українських відділів. Військовий український рух виявився як одна із тенденцій українського національного відродження. Військова маса в численних постановах і резолюціях ставила вимоги, щоб усі військові частини, які стояли в Україні, формували з українців та щоб українські відділи з поза української території негайно перевести в Україну. Дуже багато причинилося до національного пробудження військових мас українське запасове старшинство, що складалося з великої частини національно свідомого народного вчительства, студентства та кооператорів. Військові віче, маніфестації та свята, що відбувалися по різним стоянкам на фронті та в гарнізонах, розбуджували та підсилювали національну свідомість українських солдатів" [149, С. 358.]. На підтвердження цих спостережень посилаємось на спогади учасника тогочасного військового руху: "Почалася робота, щораз більше розпалювалося національне хотіння у тисячах військових. Рівночасно з цим почалася й боротьба з москалями, що відразу вороже поставилися до українського руху. Всіма силами старалися вони заагітувати українських вояків ідеєю "єдиного революційного фронту". Та не згаряча сприймав уже вояк-українець ці слова. Його всеможньо опановувало вже тільки одне слово - Україна, хоч і не знав він ще дійсного змісту цього слова. Постійно відбувалися лекції, на яких підкреслювалось через вивчення української історії нашу окремішність від москалів" [149, С. 358.].
Саме напередодні цих бурхливих подій у селі Вільховець Звенигородського району, що на Київщині (Черкаська область), 10 квітня 1895 року за старим стилем народився Лев Юстимович Биковський ?24, С. 13?, один з учасників світових подій, очевидець і свідок становлення незалежної суверенної України. Його батько, Юстим Петрович Биковський, приватний службовець-лісничий, був з міщан римо-католицького віросповідання, а мати, Анна Федосіївна, - із роду Славінських, православного віросповідання. За словами Л. Биковського, його "охрестили у православному обряді і дали ім'я Лев. Звичайно, його звали Левко, а він себе згодом називав Нока" [24, С. 12-13]. Дитинство Л. Биковського пройшло в лісах Звенигородщини, урочищі Привороття, місцевість правого берега Дніпра. На юного Левка вплинула українська народна культура, зокрема, українська пісня. Він сам так писав про це: "Українська мова і пісня лунали у нас усюди, в кухні, на подвір'ї, в покоях..., все це падало у душу хлопця і формувало його свідомість" [103, С. 15]. Л. Биковський згадував, що на нього мали вплив різні книжки, наприклад, він зачитувався твором Сенкевича "Огнем і мечем". Особливо улюбленим героєм цього твору став козацький полковник Богун, який був для нього втіленням українських симпатій і ідеалів. Ці переживання з дитячих часів, за його словами, відбилися потім на формуванні українського національного світогляду.
Так, під впливом національних ідей і громадського руху формувався національно-громадський світогляд Л. Биковського.
Спочатку хатні вчителі готували Левка до першого класу реальної школи, навчаючи його російській та польській мовам. Пройшовши цю підготовку та ще навчання у двох студентів, йому влітку 1904 року ?24, С. 44? було видано свідоцтво, що засвідчувало задовільний стан його хатньої підготовки. Отже, влітку 1905 року ?24, С. 45? Левко вступає до комерційної школи у Звенигородці на підставі іспитового свідоцтва Київської реальної школи. У своїх спогадах про цю школу Л. Биковський писав: "Вона належала до подібних осередків українського національного руху" [34, С. 3]. Це впливало на формування світогляду Л. Биковського як патріота української культури. В школі він був від 1906 року [103, С. 37] членом неоформленої української групи, що утворила